Соціальна економіка, політика та демографія
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2009
Булєєв І. П., Ревва А. М., Атаманчук Г. С.
Заробітна плата та продуктивність праці в трансформаційній низькоеффективній економіці (c. 76 - 82)
У статті представлені результати дослідження сутності й змісту заробітної плати в трансформаційній багатоукладній низькоефективній економіці. Запропоновано рекомендації з підвищення її стимулюючої функції в мотивації праці робітників. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf - 
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2013
Грiненко С. В.
Інженерна освіта: економічні компетенції (c. 304 - 310)
У статті подано огляд економічних компетенцій, які визначаються федеральними державними стандартами в рамках підготовки студентів інженерних спеціальностей. На основі порівняльного аналізу запропонована концепція модульної організації економічних курсів, які забезпечують отримання необхідних компетенцій випускниками технічних факультетів. Стаття написана російською мовою
Пакулін С. Л.
Модернізація й підвищення ефективності вищої освіти України: зміст, проблеми, системні ефекти (c. 310 - 315)
Виявлені найгостріші проблеми, що стосуються змісту сучасної вищої освіти. Обґрунтовані завдання й заходи для їх реалізації, спрямовані на формування інноваційної системи змісту вищої освіти. Визначено системні ефекти від формування інноваційної системи вищої освіти України. Доведена необхідність розробки стратегії розвитку вищої школи в економіці знань, пов'язаної зі стрімкою зміною зовнішнього середовища й вимог українського суспільства. Обґрунтована пропозиція, що випливає з аналізу системи стратегічних планів в Україні й у системі освіти, про необхідність формування єдиної стратегії, що містить вимірні показники, які лише деталізуються в конкретних проектах – цільових програмах. Стаття написана українською мовою
Кінаш І. П.
Особливості розвитку інфраструктури культури України: аналітичний аспект (c. 316 - 320)
У статті проаналізовано тенденції, оцінено характер розвитку інфраструктури культури держави та окреслено проблеми її функціонування. Виявлено, що активізація культурних процесів в Україні призвела до зміни в мережі об’єктів культури. Впродовж 2005–2011 рр. скоротилася мережа закладів культури клубного типу, масових та універсальних бібліотек, професійних театрів, шкіл естетичного виховання, проте значно розширилась мережа музеїв та парків. Запропоновано: впровадження системного підходу щодо функціонування інфраструктурних об’єктів культури, приведення їх у відповідність до потреб споживачів; активне залучення позабюджетних коштів на підтримку діючих та побудову нових інфраструктурних об’єктів. Стаття написана українською мовою
Мартусенко І. В., Сіташ Т. Д.
Трансформація фінансування системи охорони здоров’я в Україні та зарубіжних країнах (c. 321 - 325)
Стаття присвячена проблемам трансформації фінансування системи охорони здоров’я в Україні та зарубіжних країнах. Висвітлено базові моделі фінансування медичної галузі, зокрема державну модель з бюджетною системою фінансування, що ґрунтується на принципах соціального страхування, та платну модель, в основі якої – ринкові принципи з використанням переважно приватного медичного страхування. Констатовано, що розв’язання проблем охорони здоров’я у зарубіжних країнах здійснюється з урахуванням соціально-економічних, демографічних, медико-організаційних, національних традицій, територіальних та інших особливостей. Досліджено, що невід’ємними складовими запровадження системних змін є партнерство в усіх аспектах реформування, у тому числі фінансовому, встановлення чітких пріоритетів, впровадження моніторингу зрушень, забезпечення профілактичного вектору розвитку, індикаторів оцінки та контролю, а також широка поінформованість суспільства й відкритість системи охорони здоров’я. Стаття написана українською мовою
Оганезова Г. В.
Методика розрахунку економічної ефективності людського життя (c. 326 - 332)
У статті розрахована довгострокова економічна ефективність нового людського життя для України. Розроблена методика, на відміну від існуючих, реалізована в повному обсязі з побудовою вікових профілів державних витрат, з урахуванням чинника смертності, індексації та дисконтування, а також ефекту від детінізації економіки. У роботі обґрунтовано, що максимально можливий темп зростання витрат на охорону здоров'я, який забезпечує беззбитковість громадянина, становить 7,15% (протягом найближчих 20 років із збереженням темпу зростання 6% після 2030р.). Запропонований підхід є інструментом при формуванні пріоритетів в державних видатках на охорону здоров'я, а також демонструє можливості більш правильного прийняття рішень за межами сектора охорони здоров'я. Стаття написана російською мовою
Пакуліна А. А.
Удосконалення державного регулювання системи освіти (c. 333 - 337)
Представлено результати аналізу існуючої системи освіти з виділенням основних проблем управління. Узагальнено зарубіжний досвід удосконалення управління освітою. Доведено, що для вироблення ефективних управлінських рішень необхідне моделювання процесів реформування освіти й управління ними. Модель управління відображає участь основних суб'єктів, включених до освітнього процесу. Обґрунтовується доцільність застосування методології функціонального моделювання для вирішення проблем модернізації освіти. Розроблено рекомендації з удосконалення державного регулювання розвитку системи освіти в період її модернізації. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2013
Шевчук А. В.
Факторні впливи цінностей та освіти у сфері підготовки кадрів (c. 206 - 211)
У статті обґрунтовано пріоритетність дослідження впливів цінностей на освітні системи як достатньо потужних факторів. Виявлено недоліки та можливості впливу закладів освіти на ціннісні орієнтації через просвітницько-виховну діяльність. Простежено системність формування ціннісних орієнтацій на різних етапах підготовки кадрів, у тому числі, в рамках післядипломної освіти та розвитку персоналу на підприємствах. Визначено, що напрямом діяльності закладів освіти як важливих інститутів формування цінностей населення є соціальний, що надає можливість особі, яка навчається, через нові знайомства формувати своє соціальне оточення, що в майбутньому може відігравати надзвичайно важливу роль у її життєдіяльності, в тому числі, і в професійній сфері. Обґрунтовано, що девальвація життєвих цінностей спричиняє послаблення ролі освіти в житті людини, сприйняття її як формальної необхідності для здобуття відповідного соціального статусу та можливостей трудової діяльності в кращих умовах (з вищим рівнем оплати праці та інших соціальних гарантій). Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2013
Дороніна М. С., Доронін А. В.
Практика формування когнітивної компетентності майбутнього менеджера (c. 289 - 300)
Обґрунтована необхідність введення в систему компетентностей, що формуються вищою школою, когнітивної складової, яка створює передумови опанування випускником технологій генерування нових знань з використанням власних оригінальних схем і вмінь. Представлено процес формування його пізнавальної (когнітивної) компетентності у вигляді послідовності таких її варіантів як навчальна, навчально-пізнавальна, інтелектуально-пізнавальна, дослідницька, науково-дослідницька. В кожному варіанті структурно-логічної моделі пізнавальної діяльності викладені такі її елементи як мета, результат, критерії оцінки і характер педагогічного супроводу. Представлені реальні приклади результатів формування когнітивної компетентності, взяті із дисциплін навчального плану підготовки менеджерів. Визначена кінцева мета нової технології освітнього процесу – формування вміння студента на основі аналізу публікацій і практичного досвіду сформулювати нову проблему, побудувати гносеологічний і онтологічний образ, які сприяють розробленню конструктивного механізму її колективного дослідження, сформулювати гіпотези, знайти і реалізувати методи їх перевірки, визначити новизну отриманих результатів. Стаття написана російською мовою
Стратан Д. І., Хазуєв А. І.
Механізм реалізації державно-приватного партнерства в соціальній сфері Російської Федерації (c. 301 - 306)
У статті мова йде про те, що соціально-економічний розвиток регіону спирається на випереджаюче зростання його інфраструктури. Формування соціальної інфраструктури регіону базується на практичній реалізації соціальних пріоритетів, спрямованих на повніше задоволення потреби населення в соціальних послугах. Одним із механізмів в розвитку соціальної інфраструктури є державно-приватне партнерство. У тексті статті наведені теоретико-методичні аспекти розвитку інструментарію управління інвестиційною діяльністю в регіонах Росії та вирівнювання територіальної неоднорідності забезпеченості соціальними об'єктами на основі використання державно-приватного партнерства (ДПП). Проведена оцінка можливостей використання моделей ДПП в соціальній сфері, регіональній економіці та управлінні державним майном. Стаття написана російською мовою
Цимбалюк С. О.
Факторний аналіз сприйняття працівниками компенсаційної політики як справедливої (c. 307 - 313)
Метою статті є дослідження сутності поняття «справедлива компенсаційна політика» та аналіз факторів, що впливають на сприйняття працівниками компенсаційної політики як справедливої. Сформульовано концептуальні положення, що розкривають сутність поняття «справедлива компенсаційна політика». У результаті дослідження оцінено вплив на результативну ознаку «рівень сприйняття найманими працівниками системи оплати праці як справедливої» таких факторних ознак, як рівень задоволеності працівника розміром винагороди; рівень прозорості системи оплати праці; рівень залежності винагороди від складності робіт, обов’язків та рівень залежності винагороди від індивідуальних результатів праці. Побудовано регресійну модель залежності результативної ознаки від факторних ознак. Встановлено, що лише, у разі, якщо хоча б три параметри моделі є позитивними, працівник може сприймати систему оплати праці як справедливу. Причому така ситуація можлива й у разі незадоволення працівником розміром своєї винагороди. Подальші дослідження мають бути спрямовані на вироблення пропозицій щодо проектування різних складових сукупної винагороди з погляду забезпечення соціальної справедливості компенсаційної політики. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2013
Ясинська Н. А.
Перетворені форми соціально-економічних відносин: практичні вимоги сучасності (c. 368 - 374)
Метою статті є викладення результатів дослідження з осмислення конкретного аспекту вчення про перетворені форми у контексті сучасного розвитку соціально-економічних відносин в Україні з урахуванням вимог глобалізації. У результаті дослідження було виділено та обґрунтовано існування нових перетворених форм категорій, які характеризують сучасні соціально-економічні відносини в Україні в умовах глобалізації. Із використанням міжнародних та національних статистичних даних доведено підвищення значущості нових перетворених форм, таких як корпоративна соціальна відповідальність (КСВ); економічно активний суб’єкт ринку; конкуренція за доступ до фінансів, до дешевого і тривалого кредиту та гроші й капітал (від фінансових операцій та формування боргових зобов’язань). Дане питання є різноструктурним, проблемним і не до кінця вирішеним. Немаловажними є відношення та ідеологічна думка керівного складу країни до розвитку економічної системи в умовах глобалізації, запити міжнародних структур відносно соціально-економічного розвитку країни (рівня та умов доступу до міжнародних фінансових ресурсів як джерела фінансування реформ). Цьому буде приділено увагу при проведенні подальших досліджень. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2014
Жабинець О. Й.
Політика інформаційної безпеки страхових компаній: українські реалії та досвід США (c. 22 - 27)
У статті досліджено перспективи реалізації політики інформаційної безпеки українськими страховими компаніями. Зокрема, проаналізовано законодавче забезпечення та міжнародні стандарти інформаційної безпеки ISO/IEC 27001:2013 та ISO/IEC 27002:2013, розглянуто місце політики інформаційної безпеки у новій версії міжнародного стандарту інформаційної безпеки ISO/IEC 27002:2013. Проведено аналіз ключових факторів оцінки ризику у формуванні політики інформаційної безпеки американської компанії сфери ризикового страхування Philadelphia Insurance Companies. Автор робить висновок, що, незважаючи на те, що діяльність страхової компанії як і будь-якої іншої фінансової установи, наприклад, комерційного банку, має свою специфіку, її інформаційна безпека ґрунтується на загальноприйнятих принципах та вимогах міжнародних стандартів. Кожна страхова компанія України сьогодні може самостійно вирішувати питання формування та реалізації політики інформаційної безпеки, керуючись національним законодавством, міжнародними стандартами та досвідом зарубіжних страхових компаній. Водночас з огляду на нестабільність соціально-економічної та політичної ситуації в нашій державі, і як наслідок – невизначеності умов функціонування ринку страхування навіть у найкоротшій перспективі, вітчизняні страхові компанії не можуть стабілізувати і спрогнозувати свої прибутки, що знижує можливості планування і проведення чіткої ІТ-політики, в т. ч. політики інформаційної безпеки. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2015
Шуба М. В.
Фондові індекси як узагальнюючі індикатори стану фондових ринків країн Європейського Союзу (c. 24 - 31)
Метою статті є виявлення ступеня взаємозалежності фондових ринків окремих країн Європейського Союзу, а саме: Франції, Німеччини, Великобританії, Польщі, Чехії та Угорщини на основі дослідження змін фондових індексів, а також визначення існування тенденції наближення динаміки національного фондового індексу PFTS Index до відповідної динаміки фондових індексів країн, що досліджуються. У статті проаналізовано динаміку змін фондових індексів Великобританії (FTSE), Німеччини (DAX 30),Франції (CAC 40) та загальноєвропейського (EUROSTOXX 50), а також змін фондових індексів Польщі(WIG20), Чехії(РХ), Угорщини (BUX). Виконано розрахунки коефіцієнтів парної кореляції між показниками зміни фондових індексів у країнах,які досліджувались. Результати розрахунків свідчать про істотний зв’язок між показниками зміни фондових індексів і дозволяють зробити висновок, що у динаміці фондових індексів національних фондових ринків країн ЄС, що досліджувалися,спостерігаються спільні тенденції, крім того, у поведінці розглянутих індексів спостерігаються загальні локальні тренди. Автором розраховано коефіцієнт парної кореляції між показниками зміни національного фондового індексу PFTS Index та фондових індексів «старих» і «нових» країн ЄС. Проведені розрахунки показали, що PFTS Index не демонструє високий рівень взаємозв’язку з фондовими індексами «старих» країн ЄС та має тенденцію наближення до відповідної динаміки фондових індексів «нових» країн ЄС. Стаття написана українською мовою
Риндзак О. Т.
Соціально-економічна адаптація внутрішньо переміщених громадян у приймаючому соціумі (на прикладі м. Харкова) (c. 275 - 280)
Метою статті є: розвинути окремі теоретичні аспекти дослідження адаптації мігрантів та на основі результатів соціологічного опитування ідентифікувати найгостріші проблеми соціально-економічної адаптації вимушено переміщених осіб у м. Харкові. У статті уточнено сутність понять адаптації та інтеграції мігрантів. Серед розглянутих у роботі моделей адаптації (інтеграція, асиміляція, сегрегація, маргіналізація) найбільш оптимальною як для окремого індивіда, так і всього суспільства визначено модель інтеграції. Результати опитування вимушено переміщених осіб у м. Харкові показали, що найбільш гострою для них є проблема відсутності власного житла. Наступними за рейтингом важливості є відсутність: коштів на найнеобхідніші речі, роботи загалом та потрібного одягу. У вирішенні своїх проблем вимушені переселенці здебільшого покладаються на себе та на підтримку родичів. Взагалі дослідження виявило позитивні тенденції у соціокультурній адаптації вимушених мігрантів. Так, майже половина з них відчула суттєві чи часткові позитивні зміни у своєму ставленні до місцевих мешканців. Окрім того, і ставлення харків’ян до себе респонденти оцінили як цілком чи переважно доброзичливе. Попри те більшість опитаних прагнуть повернутись на малу батьківщину. Їхнє рішення і подальші дії залежать від установлення миру і територіальної цілісності України. Результати описаного у статті дослідження слід ураховувати при розв’язанні проблем, пов’язаних із вимушеною внутрішньою міграцією. Розробка науково обґрунтованої програми інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб становить перспективу подальших досліджень з цієї проблематики. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2015
Іляш О. І., Лупак Р. Л., Качмар Н. М.
Необхідність системного реформування соціальної політики для забезпечення розвитку ринку праці західних регіонів України (c. 285 - 292)
Мета статті полягає у системному представленні концептуальних засад реформування соціальної політики в контексті забезпечення розвитку ринку праці на прикладі західних регіонів України. У результаті дослідження виявлено причини пасивності та фінансової неспроможності існуючої соціальної політики на території західних регіонів України. Доведено необхідність та важливість системного реформування соціальної політики для забезпечення збалансованого розвитку західних регіонів України. Визначено системні вади політики регулювання ринку праці, що посилюють невідповідність галузевої структури зайнятості потребам інноваційного розвитку економіки західних регіонів. До таких критичних соціальних чинників віднесено загострення соціальних проблем відтворення ринку праці, деструктивні зміни соціального та демографічного розвитку прикордонних територій, зниження ефективності превентивних та проактивних заходів політики регулювання регіонального ринку праці, повільні темпи зниження рівня зареєстрованого безробіття та неспроможність активної політики сприяння зайнятості населення, збереження трудонадлишкової кон’юнктури ринку праці, зростання тіньового та неформального сегмента зайнятих. Обґрунтовано, що пріоритетними напрямами активізації впливу соціальної політики на забезпечення збалансованого розвитку західних регіонів України варто вважати реалізацію просторової стратегії розвитку регіональних ринків праці у коротко- та довгостроковій перспективі, посилення впливу освітньої компоненти на формування високоякісного трудового потенціалу і наукове забезпечення у сфері збалансованого розвитку регіону. Відповідно в межах цих напрямів запропоновано заходи, які дозволяють їх досягти. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є визначення пріоритетних напрямів соціальної політики, які будуть враховувати стан ринку праці на окремому етапі його стратегічного розвитку та в межах окремо взятої території, та засобів, що забезпечать їх досягнення. Стаття написана українською мовою
Польова В. В.
Соціокультурні домінанти в системі факторів детермінації трудової поведінки працівників (c. 293 - 301)
Метою публікації є дослідження факторів детермінації трудової поведінки працівників та розробка їх ієрархічної класифікації із виділенням декількох рівнів та соціокультурних домінант; порівняння ціннісної моделі праці, що склалася у свідомості сучасних українців з її ідеалом та визначення перспектив поступового відродження основ ідеальної моделі праці в системі управління трудовою поведінкою працівників. На основі аналізу та узагальнень наукових праць багатьох учених автором систематизовано фактори детермінації трудової поведінки працівників та виокремлено два основних підходи до їх визначення: за походженням та за різновидом потреб, під дією яких виникає та змінюється трудова поведінка. Обґрунтовано, що у процесі формування, реалізації та розвитку трудової поведінки особистості вирішальну роль відіграють її цінності та потреби. Автором розроблено ієрархічну класифікацію факторів детермінації трудової поведінки працівників із виділенням в ній глобального, локально-цивілізаційного, макро-, мезо-, мікро-, міні- та нанорівнів. Доведено, що локально-цивілізаційний рівень (соціокультурні фактори) чинить визначальний вплив на всі нижчі рівні та фактори детермінації трудової поведінки працівників. На основі аналізу ґрунтовних досліджень щодо визначення ступеня актуалізації та задоволеності потреб сучасних українців у процесі праці зроблено висновок про руйнування традиційної для нашої країни моделі праці. Рекомендовано подальший пошук ефективних шляхів та методів управління трудовою поведінкою працівників проводити обов’язково із урахуванням принципу соціокультурної ідентичності. Стаття написана російською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2016
Оганезова Г. В.
Соціальна відповідальність роботодавців як основа збереження здоров'я працюючого населення (c. 173 - 178)
У статті доведено необхідність участі підприємств в збереженні здоров'я працівників. Виявлено причини підвищення ролі соціальної відповідальності роботодавців в охороні здоров'я працівників: особливості процесу приватизації державного майна в Україні; нова концепція охорони здоров'я населення; зацікавленість роботодавців у здоровій робочій силі; політика охорони здоров'я в Україні, пов'язана з нестачею ресурсів. Сформульовано авторське визначення сутності соціальної відповідальності роботодавців щодо збереження здоров'я працівників: соціальна відповідальність роботодавців за збереження здоров'я працівників – це готовність і здатність організації створювати систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Визначено форми участі роботодавців у зміцненні здоров'я населення. За думкою автора, однією з таких форм може бути служба охорони здоров'я за місцем роботи. Зроблено висновок про необхідність інституціоналізації соціальної відповідальності роботодавців, тобто створення умов, при яких роботодавці слідували б певним соціальним нормам, встановленим як на національному, так і на міжнародному рівні. Визначено передумови та перспективні напрямки розвитку соціальної відповідальності роботодавців в Україні. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2016
Белінська Я. В., Сафонік Н. П.
Особливості й основні напрями соціального захисту інвалідів: зарубіжний досвід і можливості його застосування в Україні (c. 223 - 230)
Мета статті – дослідження зарубіжного досвіду функціонування соціального захисту інвалідів і визначення можливостей його використання в Україні. У результаті дослідження було виділено особливості й основні напрями соціального захисту інвалідів у зарубіжних країнах, які включають допомогу у повсякденному житті, підтримку доходу та рівня життя, працевлаштування інвалідів. Розглянуто основні моделі соціального захисту у країнах Європейського Союзу та проаналізовано розподіл видатків на соціальний захист у країнах ЄС. Встановлено, що соціальний захист інвалідів повинен бути спрямований на соціальну підтримку цієї категорії громадян, адже ступінь державної соціальної захищеності інвалідів є яскравим показником розвитку та цивілізованості певного суспільства, рівня його відповідальності. На основі аналізу зарубіжного досвіду забезпечення соціального захисту інвалідів зроблено висновки щодо необхідності спрямування сучасної політики України на зміцнення соціального, економічного та правового статусу інвалідів, поліпшення умов їхньої життєдіяльності, самореалізації, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції з урахуванням кращого зарубіжного досвіду. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2017
Цимбалюк С. О.
Гідна оплата праці: теоретико-методологічні засади й індикатори оцінювання (c. 373 - 379)
Метою роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад гідної оплати праці та розроблення індикаторів оцінювання політики трудових доходів із погляду реалізації принципів гідної праці на різних рівнях. Обґрунтовано, що поняття «гідна оплата праці» є організаційно-економічним механізмом визначення основних параметрів заробітної плати, який забезпечує гідний рівень винагороди, справедливий розподіл граничного продукту між власником і найманим працівником, своєчасну виплату й об’єктивну диференціацію заробітної плати, а також транспарентність політики оплати праці. Організаційно-економічний механізм визначення основних параметрів заробітної плати має ґрунтуватися на задіянні ринкових і договірних елементів регулювання розміру та структури винагороди, а також використанні інноваційних підходів та інструментів формування різних складових винагороди за працю. Запропоновано індикатори з виокремленням стандартів оцінювання політики трудових доходів із погляду реалізації принципів гідної праці на макро- та мікрорівнях. Сформовані індикатори мають слугувати інструментарієм для оцінювання поточного стану та тенденцій розвитку політики трудових доходів через призму реалізації принципів гідної праці. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розроблення індикаторів оцінювання політики трудових доходів з погляду реалізації принципів гідної праці на галузевому та регіональному рівнях, моніторинг політики трудових доходів та опрацювання інноваційних механізмів формування політики трудових доходів на засадах гідної праці на різних рівнях. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2017
Жукова Л. М.
Соціальні чинники еволюції державних інститутів (c. 298 - 303)
Метою статті є комплексне дослідження соціальних чинників еволюції державних інститутів. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто процес трансформації інститутів держави з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України та впливу інституціональних змін на соціальні вимоги суспільства. Під час дослідження виявлено, що одним із головних чинників соціальної еволюції є культура взаємин держави, бізнесу та суспільства. Проаналізовано закономірну та суперечливу взаємодію цих суб’єктів, оскільки за їх рахунок формується економіка, що націлена на відтворення соціальних ресурсів і забезпечення як стабільності соціальної системи, так і динамічності її розвитку. Визначено, що в Україні існує нагальна потреба в розробці комплексної стратегії соціально-економічного розвитку, яка би містила в собі конкретні заходи, здатні забезпечити підвищення рівня життя громадян, формування конкурентоспроможної економіки, успішне інтегрування у світовий та європейський простір. Обґрунтовано, що систему відносин «держава – бізнес – суспільство» має бути переглянуто з огляду на зростання значущості як соціальних цінностей, так і бізнес-спільноти перед викликами глобалізації. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є обґрунтування стратегічних цілей державної соціальної політики як багаторівневої і багатофункціональної системи, яка зможе забезпечити соціально-економічний розвиток країни шляхом активізації людського капіталу та максимальної реалізації його інноваційного потенціалу. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2017
Поляк Н. О., Тарасюк О. П.
Оцінювання відповідності національних норм у сфері соціального захисту безробітних в Україні вимогам міжнародних стандартів (c. 269 - 275)
Метою статті є обґрунтування можливостей впровадження в Україні міжнародних стандартів у сфері соціального захисту безробітних і розроблення рекомендацій щодо відповідності та адаптації вітчизняних норм у цій сфері до міжнародних вимог. Проаналізовано міжнародні соціальні норми, визначені у Конвенції МОП № 2 про безробіття (1919 р.), Конвенції МОП № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення (1952 р.), Європейському кодексі соціального забезпечення Ради Європи (1964 р.) та Конвенції МОП № 168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття (1988 р.). Запропоновано результати проведеного порівняльного аналізу та оцінювання відповідності національних норм вимогам Конвенції МОП №168, яку ще не ратифіковано в Україні. Дано науково обґрунтовані рекомендації щодо адаптації національних норм у сфері соціального захисту безробітних до міжнародних стандартів. Обґрунтовано, що національні норми у сфері соціального захисту безробітних здебільшого відповідають і враховують основні положення Конвенції № 168, і Україна може розглядати питання щодо її ратифікації. Проте для виконання міжнародних вимог щодо мінімального розміру допомоги по безробіттю та його адекватності для забезпечення здорових і достатніх умов життя необхідні внесення змін до національного законодавства. Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх використання при удосконаленні системи соціального захисту безробітних громадян, гармонізації національних і міжнародних норм в умовах євроінтеграції. Стаття написана українською мовою
Цимбалюк С. О.
Політика оплати праці в бюджетній сфері України: основні тенденції, недоліки, пропозиції щодо поліпшення (c. 276 - 282)
Метою роботи є виявлення основних тенденцій і недоліків політики оплати праці в бюджетній сфері України та розробка пропозицій щодо її поліпшення. Визначено основні проблеми політики оплати праці в бюджетній сфері, серед яких низький рівень і незадовільна диференціація заробітної плати, міжгалузеві диспропорції в оплаті праці, жорсткі рамки єдиної тарифної сітки, брак об’єктивної методики оцінювання складності обов’язків і робіт працівників і формування кваліфікаційних груп із оплати праці. Встановлено, що реформування інституту мінімальної заробітної плати спричинило поглиблення зрівнялівки в оплаті праці працівників різних категорій і професійних груп, що практично призвело до руйнування тарифної системи оплати праці в бюджетній сфері. Обґрунтовано необхідність реформування політики оплати праці працівників бюджетної сфери. Сформульовано напрями удосконалення тарифних умов оплати праці: побудова єдиної тарифної сітки на гнучких засадах, формування кваліфікаційних груп з оплати праці для розроблення єдиної шкали оплати праці, розробка методики оцінювання посад і робіт, забезпечення об’єктивної різниці в оплаті праці двох суміжних кваліфікаційних груп. З метою відновлення співвідношень в оплаті праці різних категорій і професійних груп важливим є скорочення розриву між прожитковим мінімумом і мінімальною заробітною платою. Перспективами дальшого дослідження має бути розробка методики оцінювання посад і робіт для об’єктивного порівняння складності завдань і обов’язків працівників бюджетної сфери, обґрунтування міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці, формування показників для визначення основної заробітної плати працівників у межах розроблених діапазонів. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2017
Азьмук Н. А.
Зайнятість і мотивація праці в інформаційній економіці: трансформація і взаємозв’язок (c. 376 - 383)
Метою статті є вивчення і систематизація тенденцій трансформації зайнятості та мотивації праці в інформаційній економіці. В результаті дослідження було визначено основні тенденції трансформації зайнятості в інформаційній економіці. Обґрунтовано взаємозв’язок трансформації зайнятості та мотивації праці. Здійснено порівняльний аналіз основних елементів мотиваційної моделі у традиційній та інформаційній економіці. Досліджено нову форму взаємодії дистанційних цифрових працівників у інноваційних розподілених командах. Охарактеризовано новий елемент цифрового ринку праці – штучний інтелект і визначено його роль і місце на ньому. Акцентовано увагу на трансформації ролі штучного інтелекту з об’єкта ринку праці у суб’єкт. Запропоновано авторське визначення поняття «зайнятість в інформаційній економіці», в основу якого покладено зміну сутнісних характеристик зайнятості під впливом розвитку цифрових технологій. Обґрунтовано, що основними підходами до мотивації праці в інформаційному суспільстві є компетентнісний і цифровий. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є розробка механізмів мотивації дистанційних цифрових працівників і вивчення взаємодії працівників зі штучним інтелектом. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2018
Кірнос І. О.
Діагностика організаційних чинників щодо продовження роботи у пенсійному віці (c. 308 - 314)
Метою публікації є обґрунтування методу дослідження та з'ясування змісту інструменту діагностики виявлення кар'єрних намірів, специфічних потреб працівників похилого віку та їхнього сприйняття організаційного клімату щодо продовження праці у пенсійному віці. Запропоновано аутентичну анкету для працівників 50+ як універсального інструменту діагностики організаційного клімату для роботи у пенсійному віці. При розробці анкети використано секційний підхід, згідно з яким питання згруповано у змістовні блоки: кар'єрні вподобання, бажані умови роботи, сприйняття можливостей для розвитку, сприйняття організаційної підтримки, урахування віку в кадровій політиці, емоційна прихильність до організації, сприйняття вікової дискримінації. Запропонована анкета є універсальним інструментом діагностики, застосовним на підприємствах будь-якої сфери діяльності. Вона забезпечує зворотний зв'язок між персоналом і менеджментом, а результати опитування складають фактологічну основу розробки стратегії створення організаційного клімату для успішного старіння на робочому місці й утримання працівників похилого віку. Стаття написана українською мовою
Щетініна Л. В., Рудакова С. Г., Дробинська К. О.
Мобінг: сутність та інституційні засади захисту працівників» (c. 315 - 320)
Метою цієї статті є розробка пропозицій щодо запровадження на законодавчому рівні відповідальності за здійснення мобінгу. Досліджено поняття «мобінг», причини його виникнення, індикатори прояву та наслідки для діяльності як на рівні підприємства, так і з огляду на окрему особу. Розглянуто приклади країн Європи щодо урегулювання мобінгу на законодавчому рівні, зокрема відповідальність за здійснення психологічного тиску. Базуючись на аналізі нормативно-правових документів зарубіжних країн та української правової бази, зроблено висновок про важливість вивчення проблеми психологічного насильства і боротьби з нею, у тому числі й на державному рівні. Було визначено, що наразі в Україні відсутнє законодавчо закріплене визначення поняття «мобінг», а отже, немає механізмів регулювання цього явища. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2018
Березіна С. Б.
Чинники і механізми формування соціальних ризиків фізіологічного типу (c. 357 - 365)
Предметом статті є соціальні ризики фізіологічного типу. Проблема соціальних ризиків полягає в тому, що в умовах швидких глобальних змін і соціальних трансформацій все більше актуалізуються питання управління соціальними ризиками, які зачіпають елементи якості життя осіб, населення, суспільства. З метою їх вчасного передбачення, уникнення та мінімізації негативних наслідків і втрат головним завданням суспільства є ідентифікація цих ризиків і вивчення джерел їх прояву, а також чинників і механізмів, що визначають і впливають на реалізацію та ймовірність їх настання. Найпоширенішими є соціальні ризики фізіологічного типу, до яких схильні майже всі люди. Вони характеризуються значною ймовірністю втрат, на їх подолання спрямовуються зусилля всього суспільства, а їх мінімізація можлива за умов реалізації соціальної відповідальності всіх членів суспільства. Метою статті є визначення чинників, передумов і механізмів виникнення соціальних ризиків фізіологічного типу. Для досягнення мети використані методи теоретичних досліджень, а саме теоретичного узагальнення, системного та статистичного аналізу, порівняння, аналогії, класифікації тощо. У статті визначено систему чинників, що ґрунтується на класифікації їх об’єктивних і суб’єктивних характеристик з ідентифікацією чинників, що збільшують ймовірність настання цих ризиків. До об’єктивних чинників віднесено демографічні (вік, стать) та фізіологічні (генетичні, стан здоров’я, вроджені аномалії, набуті дисфункції). Суб’єктивні включають чинники зовнішнього середовища (рівень, умови, спосіб життя, екологічні умови, умови праці, соціально-економічні характеристики індивіда). Зазначено, що фізіологічні ризики – це проблема не лише відповідного індивіда, а й проблема всього суспільства. Суспільство повинно безпосередньо втручатись у її вирішення, бо окремий індивід не завжди в змозі подолати фізіологічну проблему. І першим етапом тут є визначення чинників і механізмів їх впливу на фізіологічні ризики, що дозволить ґрунтовно підійти до проблеми управління соціальними ризиками, створити ефективну систему методів, спрямовану на їх запобігання, скорочення ймовірності їх появи та попередження негативних наслідків від їх настання. Стаття написана українською мовою
Ковальов В. М., Атаєва О. А.
Теоретичні настанови соціально-економічних перетворень в Україні і світі (c. 366 - 374)
Розкрито теоретичні настанови соціальних перетворень людства, які зумовлені сучасною загальнолюдською кризою і виникненням класової структури людського товариства у далекому минулому. Встановлено, що всупереч існуючій економічній концепції про людську «біо – соціо – духовну» сутність, її насправді визначає триєдина матеріальна, духовна і суспільна природа, за вимогами якої у світі відбуваються історично виправдані соціальні зміни людської спільноти. Доведено, що в системі закономірних соціальних змін людства визначальну роль відіграватиме виникнення і розвиток нової суспільної науки «людинознавство», яка поєднує людські знання і наукові досягнення в усіх сферах людської діяльності, окрім військових. Визначено основні принципи формування і організації цієї науки і їх прояву. Розкрито економічну сутність поняття «соціальність», її місце і роль у перетворювальних процесах як категорії, віднесеної не до людської природи окремої особи, а до суспільства в цілому, зі зникненням класовості якого можуть виникнути передумови до перетворення її на духовно-гуманістичну домінанту всього суспільства. Визначено матеріальність як первину якість всесвіту і людини, як вияв її фізичного стану, що підтримується споживанням матеріальних засобів. Визнано, що витоки соціальних перетворень людства у майбутньому реалізуються через такі передумови, як: система об’єктивно діючих законів розвитку природи і суспільства (рівноваги; відповідності виробничих стосунків рівно продуктивних сил; людської еволюції, основного закону економічної формації; оплати праці); система наукових знань; об’єктивно існуючі умови відповідно до реальності таких перетворень, які спотворюються глобальними змінами щодо рівня і якості продуктивних сил на основі нових нанотехнологій, роботизації, штучного інтелекту, голографічного виміру Всесвіту, нових видів енергії тощо. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2018
Лаптєв В. І.
Формування проблемно-орієнтованої системи управління людськими ресурсами (c. 210 - 216)
Статтю присвячено проблематиці управління людськими ресурсами в Україні. Мета статті полягає у розробці методологічного забезпечення формування проблемно-орієнтованої системи управління людськими ресурсами в умовах трансформаційних перетворень. Запропоновано структурно-логічну схему дослідження проблеми забезпечення дієвості управління людськими ресурсами. Досліджено реалії сучасного стану управління людськими ресурсами та визначено основні проблеми, що є підґрунтям для розробки методології формування проблемно-орієнтованої системи управління людськими ресурсами. Обґрунтовано структуру проблемно-орієнтованої системи управління людськими ресурсами, що містить інститути управління, рівні управління, функції системи управління, чинники зовнішнього та внутрішнього середовища. Доведено необхідність врахування трирівневої структури під час формування проблемно-орієнтованої системи управління людськими ресурсами для здійснення комплексного системного управління на макро-, мезо- та мікрорівнях. Стаття написана українською мовою
Новікова О. Ф., Панькова О. В.
Вимушена міграція внутрішньо переміщених осіб (ВПО) України: стан, проблеми, шляхи розв'язання (c. 217 - 225)
Мета роботи – розкрити стан і проблеми вимушеної міграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) України, а також запропонувати шляхи їх розв'язання. Проаналізовано специфіку вимушеного переміщення населення України внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької і Луганської областей, ситуації збройного конфлікту на сході України. Для аналізу використовувались статистичні дані, результати експертного опитування, дані досліджень і звітів міжнародних організацій. У статті розглянуто проблеми, що виникають у внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у зв’язку із ситуацією переміщення, мотиви переміщення з тимчасово окупованих територій, дані щодо термінів перебування в місцях переселення і планів щодо подальшого переміщення. Акцентовано увагу на основних досягненнях і недоліках державної політики щодо ВПО. Наголошено на внеску національних інститутів громадянського суспільства і міжнародних організацій у надання різних форм допомоги і підтримки ВПО. На основі аналізу запропоновано низку напрямів удосконалення державної міграційної політики в умовах масового вимушеного внутрішнього переміщення населення. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2018
Огліх В. В., Волкова В. В., Шаповалов О. В.
Соціально-економічні детермінанти зміни криміногенної ситуації в Україні (c. 278 - 285)
Мета статті полягає у з’ясуванні базових соціально-економічних детермінантів злочинної поведінки особистості в системі відносин «людина – суспільство» задля визначення напрямів і перспектив покращення криміногенної ситуації в Україні на засадах прийомів і методів математичного моделювання. Проведене аналітичне дослідження статистичних закономірностей, які пов’язують людський капітал і криміногенну ситуацію в країні у регіональному розрізі, а також критеріїв, що визначають рівень та якість життя українського населення, є вкрай важливим. Таке дослідження сприятиме зміні загальноприйнятих в українському суспільстві поглядів на це питання, розвитку сучасного суспільства, усуненню деформацій, а також формуванню усвідомлення необхідності збереження та примноження людських ресурсів. Результати факторного, компонентного, кластерного аналізу та прогнозування підтвердили те, що саме обрані у роботі показники справляють найбільш суттєвий вплив на ситуацію в країні, пов’язану зі станом злочинності, а тому мають визначити основні напрями відповідних суспільно-політичних перетворень. Проведено кластеризацію областей України методом k-середніх шляхом мінімізації середньої внутрішньокласової відстані, яка дозволила скласти мапу прогнозованих тенденцій зміни рівня злочинності по областях України. Означені в роботі характеристики негативних сторін соціальної дійсності, які прямо або опосередковано формують комплекс злочинності, діють у складі політичної, економічної, організаційно-управлінської, соціально-побутової, морально-духовної, соціально-психологічної, культурно-виховної сфер життя суспільства. Результати дослідження дають усі підстави стверджувати, що за незмінних виявлених негативних детермінантів, за умови збереження нинішньої соціально-економічної ситуації, реальних позитивних зрушень у криміногенній ситуації не відбудеться. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2019
Сидорчук О. Г.
Стратегія соціальної безпеки України: послідовність формування та напрями реалізації (c. 176 - 183)
Обґрунтовано потреби державного регулювання соціальною безпекою у зв’язку зі зростанням загроз і небезпек для реалізації соціальних інтересів суб’єктів управління, некерованістю соціально-економічних процесів розвитку країни, зростанням втрат національної економіки щодо конкурентних переваг у нагромадженні людського капіталу, подоланням негативних наслідків збройного конфлікту на сході України, проведенням системи реформ в умовах обмежених можливостей, необхідністю успішної євроінтеграції тощо. Наведено результати експертного опитування, які поряд з теоретичними узагальненнями та результатами економіко-статистичного аналізу стали обґрунтуванням управлінських рішень і стратегічних пріоритетів соціальної безпеки. Визначено особливості соціальної безпеки в умовах переходу до нової моделі національної безпеки. Розкрито мету, принципи, критерії досягнення та напрями побудови та реалізації стратегії соціальної безпеки. Сконструйовано модель формування внутрішніх і зовнішніх загроз, що впливають на соціальну безпеку. Розроблено проект Стратегії соціальної безпеки України з розкриттям змісту стратегічних напрямів соціальної безпеки з подальшим наповненням кожного напряму заходами, які забезпечують їх реалізацію. Визначені, обґрунтовані та запропоновані стратегічні напрями забезпечення соціальної безпеки містять весь спектр розв’язання актуальних проблем, а також дають підставу для створення умов безпечного та прогресивного розвитку країни, зростання її конкурентоспроможності, оптимістичного сценарію розвитку суспільства та людини. Стратегічні напрями соціальної безпеки орієнтовані на створення умов для гідного, безпечного, захищеного, конкурентоспроможного, соціально відповідального, розвинутого суспільства, яке повинно мати високий ступінь державного регулювання цими процесами на користь головному суб’єкту управління соціальної безпеки – людині. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2019
Бондаревська К. В.
Сучасні тенденції розвитку ринку праці в контексті соціальної безпеки держави (c. 255 - 262)
У статті розглянуто особливості розвитку вітчизняного ринку праці в сучасних умовах з урахуванням необхідності забезпечення соціальної безпеки держави. В результаті дослідження було висвітлено основні тенденції розвитку ринку праці, а також обґрунтовано заходи щодо покращення ситуації. Зокрема, було визначено, що сучасний ринок праці характеризується дисбалансом між попитом і пропозицією робочої сили; неефективним використанням трудового потенціалу, зокрема, на молодіжному ринку праці; високими темпами зростанням рівня безробіття у сільській місцевості, скороченням кількості зайнятого населення за основними видами економічної діяльності. З метою забезпечення соціальної безпеки держави було обґрунтовано необхідність підвищення рівня добробуту суспільства за рахунок вирішення проблеми зайнятості населення шляхом застосування таких заходів: формування механізму ефективної взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг; надання дотацій роботодавцям, які приймають молодих працівників на перше робоче місце; надання податкових пільг для цих підприємств; створення умов для формування нових робочих місць; впровадження системи освіти впродовж життя; застосування механізму оплачуваних громадських робіт; формування системи моніторингу показників ринку праці; удосконалення нормативно-правової бази соціально-трудових відносин. Стаття написана українською мовою
Ткачук В. І., Кравчук Н. І., Кільніцька О. С.
Cоціально-економічні детермінанти продовольчої незахищеності населення (c. 263 - 273)
У статті наведено теоретико-методичний дискурс понять «продовольча безпека», «продовольча незахищеність населення», «недоїдання», «голод» і їх компліментарність. Визначено рівні продовольчої безпеки та її діапазон відповідно до методології продовольчої безпеки Міністерства сільського господарства США (USDA). Ідентифіковано економічні, соціальні, політичні, природно-кліматичні детермінанти продовольчої незахищеності населення. Розглянуто проблему поширеності недоїдання та голоду в світі. Розглянуто стратегічні цілі Глобальної продовольчої безпеки до 2030 року. Вивчено міжнародний досвід подолання продовольчої незахищеності й досліджено ефективність державних соціальних програм. Зазначено про необхідність участі України у міжнародних програмах продовольчої безпеки населення. Охарактеризовано завдання та індикатори подолання продовольчої незахищеності населення України до 2030 р. відповідно до цілей сталого розвитку, зокрема: забезпечити доступність збалансованого харчування на рівні науково обґрунтованих норм для всіх верств населення; підвищити продуктивність сільського господарства, насамперед за рахунок використання інноваційних технологій; забезпечити створення стійких систем виробництва продовольчих товарів, що сприяють збереженню екосистем і поступово покращують якість ґрунтів; знизити волатильність цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство. Окреслено рушійні сили продовольчої незахищеності населення та можливі напрями їх подолання. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2019
Панькова О. В., Касперович О. Ю.
Формування ефективних комунікаційних стратегій взаємодії суб’єктів соціально-економічного розвитку в умовах цифрових трансформацій: методологічний аспект (c. 200 - 208)
Мета статті полягає в обґрунтуванні методологічних засад розробки та реалізації ефективних комунікаційних стратегій взаємодії суб’єктів соціально-економічного розвитку з урахуванням впливу цифрових трансформацій. У зазначеному контексті розглянуто специфічні риси сучасного українського суспільства та вплив цифрових трансформацій на процеси взаємодії суб’єктів соціально-економічного розвитку, у тому числі негативний вплив на процеси комунікації у суспільстві, що суттєво обмежує можливості реалізації соціального діалогу в суспільстві, а отже, потребують реагування з боку влади, суспільства, бізнесу та наукової спільноти. Визначено, що потребують удосконалення методологічні засади формування комунікаційних стратегій взаємодії суб’єктів соціально-економічного розвитку. В результаті дослідження було обґрунтовано основні напрями удосконалення наявних методологічних підходів щодо розвитку систем комунікацій суб’єктів соціально-економічного розвитку, зокрема, необхідний перехід до платформи соціально-відповідального партнерства як соціально-інноваційної системи організації взаємодії соціальних суб’єктів, що поєднує принципи та механізми реалізації соціального діалогу із принципами та механізмами забезпечення соціальної відповідальності. Проаналізовано структурні складові інформаційно-комунікативного середовища, при цьому окрему увагу приділено соціальним чинникам комунікації, зокрема – питанням довіри, поінформованості та вмотивованості до взаємодії. Визначено основні методологічні засади, яким повинні відповідати процеси розробки та реалізації сучасної комунікаційної стратегії в умовах цифрових трансформацій. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2020
Цимбалюк С. О., Цимбалюк Д. І.
Методологія та оцінка оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні (c. 290 - 297)
Метою роботи є висвітлення методологічних і методичних аспектів та результатів дослідження оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні. Обґрунтовано необхідність імплементації концепції гідної праці та її оплати в практику соціально-трудових відносин. Сформульовано методичні засади розробки інструментарію оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці. Запропоновано індикатори та стандарти гідної оплати праці для макрорівня. За результатами експертного опитування визначено достовірність сформованих індикаторів і встановлено їх вагомість. Запропоновано різні методичні підходи до розрахунку одиничних індексів гідної оплати праці залежно від специфіки індикаторів, одиниць виміру, встановлених стандартів і наявності бази для порівняння. Стаття містить методику визначення комплексного показника гідної оплати праці, яка може використовуватися для здійснення порівняльного аналізу політики оплати праці різних країн та їх рейтингування. Розроблено діапазони значень комплексного показника гідної оплати праці для визначення його рівня та тенденцій у сфері оплати праці. Результати оцінювання оплати праці з погляду реалізації принципів гідної праці в Україні засвідчили, що за більшістю індикаторів одиничні індекси мають нульові значення. Комплексний показник гідної оплати праці на макрорівні відповідає рівню «нижче середнього», що вказує на низку недоліків у політиці оплати праці в Україні. Результати дослідження вказують на недостатню увагу органів державної влади, керівників підприємств, сторін соціального партнерства до питань регулювання заробітної плати, що потребує розробки інноваційних механізмів формування політики оплати праці на засадах гідної праці. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2020
Бондаревська К. В.
Інституційне забезпечення соціальної безпеки на ринку праці: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії (c. 382 - 388)
У статті визначено авторське бачення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці та його складових, серед яких слід відзначити відповідні інститути (органи державної влади та місцевого самоврядування, інститути державного регулювання ринку праці та соціального партнерства, інститути освіти, інститути посередництва) та інституції (законодавче та нормативно-правове, фінансове, інформаційне забезпечення, економічні закони функціонування ринку праці, суспільні правила та норми поведінки, традиції та цінності, корпоративні норми). Крім того, було визначено основні складові механізму інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці, який включає процес здійснення впливу суб’єктів соціальної безпеки на ринку праці на відповідні об’єкти, на основі ресурсного забезпечення та принципів, використовуючи методи, інструменти та важелі впливу. Розглянуто особливості сучасного стану інституційного забезпечення ринку праці та висвітлено основні його проблемні аспекти, зокрема в контексті діяльності Державної служби зайнятості України. Необхідність застосування зарубіжного досвіду розглядається з позиції формування активної політики держави на ринку праці та концепції «гнучкої безпеки» («flexicurity»), яка являє собою поєднання гнучких і нестандартних форм зайнятості із відповідним соціальним захистом працівників. Серед пріоритетних напрямів удосконалення інституційного забезпечення соціальної безпеки на ринку праці визначено: законодавче закріплення соціальної безпеки та конкретизація заходів щодо її забезпечення; впровадження соціальних стандартів розвинених країн Європи у вітчизняну практику; приведення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки у сфері зайнятості населення у відповідність до міжнародних вимог з урахуванням вітчизняних реалій; удосконалення функціональних аспектів інституційного забезпечення шляхом перерозподілу повноважень та функцій державних органів в умовах децентралізації, а також врахування необхідності впровадження інновацій в процес діяльності відповідних установ. Стаття написана українською мовою
Лункіна Т. І.
Формування соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки: концептуальні підходи (c. 389 - 396)
У сучасному світі на економічні відносини, що виникають між суб’єктами господарювання, все частіше впливають соціальні відносини, які стають домінуючими та визначають роль й актуальність локальної соціальної відповідальності (ЛСВ). Отже, метою статті є дослідження концептуальних підходів щодо формування соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки. У статті проаналізовано основні сучасні концептуальні підходи, які впливають на формування соціальної відповідальності. Розроблено концептуальну модель розвитку соціальної відповідальності суб’єктів аграрного сектора економіки України. З’ясовано, що розвиток соціальної відповідальності можливий за умови включення всіх рівнів взаємодії. Доведено, що вплив соціальної відповідальності на аграрний сектор проявляється через чотири рівні функціонування. Обґрунтовано, що кожен наступний рівень не може розвиватися без функціонування попереднього рівня. Розроблено систему засобів підвищення локальної соціальної відповідальності відповідно до таких деяких напрямів розвитку діяльності аграрного підприємства: техніко-технологічна, економічна, екологічна й індивідуальна. Доповнено перелік суб’єктів локальної соціальної відповідальності в аграрному секторі економіки України з урахуванням критеріїв стандартизації ISO. На основі проведених досліджень з’ясовано, що впровадження практики локальної соціальної відповідальності в Україні обмежено внаслідок відсутності інформації. Стаття написана українською мовою
Оганезова Г. В.
Інституціалізація самозберігальної поведінки: теоретико-методологічний підхід (c. 397 - 406)
Актуальність теми обумовлена відсутністю в економічних дослідженнях конкретних алгоритмів активізації самозберігальної поведінки, що визначає здоров'я населення, отже, і людський капітал. Вирішення цієї проблеми автором бачиться в інституціоналізації самозберігальної поведінки. В роботі розроблено методологічний підхід формування інституту самозберігальної поведінки, який включає теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення здоров'я і самозберігальної поведінки, практичний аналіз і діагностування самозберігальної поведінки населення країни, обґрунтування необхідності та розробку механізмів інституціоналізації самозберігальної поведінки. Методологія інституціоналізації самозберігальної поведінки базується на інституціональному підході і теорії факторів ризику здоров'я. Самозберігальна поведінка представлена як зобов'язання індивіда по збереженню свого здоров'я, які виражаються в діях, спрямованих на соціально-економічний добробут, що дозволяють вести здоровий спосіб життя, забезпечують екологічні параметри повсякденного життя, характеризують участь у медичних заходах. Проведений аналіз самозберігальної поведінки з позиції теорії факторів ризику здоров'я в Україні показав, що в країні сформована інституційна пастка – інститут здоров’ярувнівної поведінки. Для її трансформації запропоновано механізм інституціоналізації самозберігальної поведінки, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб'єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров'я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню особистої відповідальності за здоров'я. Стаття написана українською мовою
Романовська Ю. А.
Вплив демографічного чинника на соціально-економічну безпеку міста (c. 407 - 415)
Соціально-економічна безпека є однією з важливих умов розвитку міста. Її забезпечення залежить від впливу сукупності чинників, у складі яких одним з найсуттєвіших є демографічний. Демографічний чинник за характером є комплексним, тому у дослідженні його впливу на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми виділено два аспекти – співвідношення народжуваності та смертності і трудову міграцію. Вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми є складним, тому для його розгляду розроблено когнітивну карту для двох типів трудової міграції – трудової еміграції та трудової імміграції. У розробленій когнітивній карті вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста описано за двома контурами – короткостроковим і довгостроковим. За результатами дослідження встановлено, що зв’язки між чинниками, процесами та явищами, які визначають вплив трудової міграції на соціально-економічну безпеку міста, нелінійні і непрості, а трудова міграція одночасно є і чинником стану соціально-економічної безпеки міста, і її наслідком. Для кількісного оцінювання впливу демографічного чинника на соціально-економічну безпеку урбогеосистеми потрібні достовірні дані, за якими можна визначити основні параметри внутрішніх і зовнішніх міграційних потоків. Адже за наявних лише деяких оцінок складно уявити масштаб внутрішньої та зовнішньої міграції, її вплив на соціальну складову урбогеосистеми, а також організувати діяльність міської влади із забезпечення соціально-економічної безпеки міста. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2020
Бондаревська К. В.
Неформальна зайнятість як загроза соціальній безпеці на ринку праці України в умовах економічної трансформації (c. 190 - 196)
У статті визначено особливості та характерні риси неформальної зайнятості в умовах трансформаційних змін економічного середовища, що являє собою одну з основних загроз соціальній безпеці на ринку праці, а також проведено аналіз сучасних тенденцій поширення неформальної зайнятості. Крім того, було обґрунтовано пріоритетні напрями державної політики, направленої на усунення загроз неформального ринку праці. Розглянуто основні причини розповсюдження неформальної зайнятості в Україні з урахуванням специфіки сучасного стану розвитку економіки, а також наслідки неформальних соціально-трудових відносин як для працівника, так і для держави. У результаті дослідження було висвітлено тенденції розвитку неформальної зайнятості на ринку праці України, зокрема в контексті її характеристик за типами робочих місць, місцем проживання, статево-віковими, освітніми, галузевими та регіональними особливостями. За підсумками проведеного статистичного групування було зроблено висновок про наявність оберненої залежності між показниками неформальної зайнятості та валовим регіональним продуктом у розрахунку на одну особу, а також наявними доходами населення у розрахунку на одну особу. Так, зі збільшенням масштабів неформальної зайнятості у розрізі регіонів відбувається зменшення валового регіонального продукту, а також знижується показник наявних доходів населення. Водночас варто врахувати взаємозв’язок між неформальною зайнятістю і розміром наявних доходів у розрахунку на одну особу, який виражається в тому, що саме низький показник доходів населення стимулює до пошуку можливостей додаткового заробітку та подолання бідності, в тому числі і за рахунок неформальних джерел оплати праці та неформальних соціально-трудових відносин. З урахуванням суттєвого негативний впливу неформальної зайнятості на стан економічного розвитку регіонів України та рівень добробуту населення було визначено пріоритетні заходи щодо нейтралізації загрози поширення неформальних соціально-трудових відносин, серед яких: створення нових робочих місць традиційного формату у ключових галузях економічної діяльності, зокрема у промисловості, АПК, будівництві, транспорті тощо; розвиток та впровадження інноваційних форм зайнятості та самозайнятості населення із офіційним декларуванням доходів від трудової діяльності; розвиток сфери малого та середнього бізнесу за рахунок застосування практики економічно розвинених країн світу щодо податкових пільг протягом перших двох років діяльності підприємства; розвиток молодіжного підприємництва на умовах пільгового оподаткування, а також за рахунок спрощення механізмів реєстрації та ліцензування діяльності; посилення контролю за дотриманням трудового і податкового законодавства із підвищенням ступеня жорсткості штрафних санкцій, що застосовуються у випадку виявлених порушень. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020
Бервено О. В., Юрченко Л. С.
Основні напрями політики сприяння зайнятості населення в умовах цифровізації економіки (c. 351 - 356)
Соціально-трудова сфера в умовах цифрової трансформації потребує особливої турботи держави й теоретичного осмислення можливостей державного регулювання зайнятості. Метою статті є системний аналіз можливостей, особливостей та напрямів впливу держави на стан сфери зайнятості в умовах цифровізації економіки. Технологічні зміни формують нові виклики в галузі соціально-трудових відносин, відносин з приводу формування і використання людських ресурсів, залучення людей в економічну діяльність. Це зміни, які породжують невизначеність і ризики як у системі зайнятості та самореалізації трудового потенціалу людини, так і в системі одержуваних доходів. Цифрові технології створили абсолютно специфічний процес праці, внесли свої зміни у всі його елементи: предмет праці, засоби праці, технологію, організацію та результат праці. Вплив цифрових технологій на зміни ринку праці має декілька важливих напрямів: активізація міграційних процесів, міжпрофесійної та внутрішньофірмової мобільності; розвиток адаптивних навичок сучасних працівників, здатності до навчання впродовж життя; зростання конкурентних переваг освічених, професійних, креативних кадрів; розвиток гнучких форм зайнятості. Суперечливі процеси у сфері праці та соціально-трудових відносин висувають особливі вимоги до соціально-економічної політики сприяння зайнятості. Сучасна політика зайнятості населення має тісні компліментарні зв’язки з політикою людського розвитку. Її важливим напрямом є створення ефективної системи перекваліфікації, отримання нових професійних компетенцій, що передбачає тісну співпрацю з освітньою сферою. Значну актуальність для української економіки мають механізми детінізації прихованого безробіття, викоренення неформальної зайнятості, особливо її прекарізованих форм. Актуальним аспектом розширення можливостей зайнятості населення є сприяння розвитку дистанційних форм зайнятості з їх послідовним інституційним оформленням. Стаття написана українською мовою
Михайленко Д. Г., Грипіч О. В.
Проблеми трансформації соціальної політики як основи соціальної безпеки держави (c. 357 - 363)
Одним із важливих завдань соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки та розвитку держави. Захищеність особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз забезпечується соціальною безпекою. Соціальний розвиток знаходить своє відображення в ефективній реалізації соціальних програм для підвищення суспільного добробуту та добробуту громадян. Метою статті є обґрунтування підходів до визначення соціальної політики як основи формування соціальної безпеки держави. Розглянуто правові документи, які регулюють питання формування безпеки в соціальній сфері. Визначено складові соціальної безпеки. Запропоновано підходи до визначення соціальної політики держави в контексті формування соціальної безпеки. Проаналізовано типи та моделі ведення соціальних політик з позиції формування соціальної безпеки держави. Соціальна політика України потребує трансформації, оскільки характеризується невисокою економічною ефективністю. Це призводить до її нездатності забезпечити високий рівень добробуту всіх своїх громадян. Для вітчизняної соціальної політики характерний низький рівень забезпеченості та обмеження соціальних благ для пересічних громадян, проте для еліти існує система соціальних пільг і привілеїв. Все це погрожує соціальній безпеці держави. Ідеологія вітчизняної соціальної політики формує у громадян високу залежність від держави, не сприяє ініціативам громадян. Проте формування соціальної безпеки неможливе без поліпшення якості життя громадян і суспільного добробуту та без реформування та розвитку соціальної сфери, а це залежить від досягнення соціального консенсусу між різноспрямованими групами політико-економічних інтересів і державою. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2021
Дрималовська Х. В., Бала Р. Д.
Державна соціальна політика: сутність, моделі, напрями (c. 178 - 184)
Мета статті полягає у вивченні і аналізуванні вітчизняного та закордонного досвіду провадження соціальної політики (сутність поняття, основні моделі, напрями), оскільки вона виступає своєрідним важелем щодо визначення принципів, пріоритетів, напрямів розвитку соціальної сфери. У статті запропоновано визначення поняття «соціальна політика» на основі аналізування змістового наповнення досліджуваної категорії. Схематично подано державно-управлінський підхід до розуміння поняття «соціальна політика». Наведено пріоритетні напрями трансформації державної соціальної політики країн ЄС в умовах глобалізаційних викликів. На основі цих напрямів виокремлено основні принципи європейської соціальної політики: інклюзивність, гендерна рівність, цифровізація, підтримка розвитку молодіжної політики (зайнятість, освіченість), фінансова освіченість громадян. На прикладі Канади, Німеччини, Китаю, Австралії розглянуто особливості змін їх соціальної політики в умовах COVID-19 у межах таких напрямів: підтримка зайнятості, соціального захисту і безробітних; соціальна підтримка окремих соціальних груп населення; забезпечення розвитку бізнесу. Виокремлено основні заходи реалізації окреслених напрямів: створення фондів підтримки окремих соціальних груп населення; формування вигідних умов кредитування малого, середнього та великого бізнесу; фінансування програм різного спрямування (зайнятість, навчання, субсидіювання заробітної плати). Наведено основні напрями вітчизняної соціальної політики в умовах COVID-19. Сформовано відповідні висновки щодо вітчизняного та закордонного досвіду реалізації соціальної політики. Подальші дослідження пов’язані із формуванням механізму ефективної реалізації соціальної політики. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2021
Оганезова Г. В.
Соціальна відповідальність держави за збереження здоров’я населення: необхідність інституціоналізації (c. 236 - 244)
Поганий стан здоров’я населення України актуалізує важливість обґрунтування необхідності інституціоналізації соціальної відповідальності держави за збереження здоров’я населення (СВД за ЗЗН) як базової складової здоров’яорієнтованої економіки в сучасних умовах. У роботі розроблено методологічний підхід формування інституту СВД за ЗЗН, який включає визначення сутності СВД за ЗЗН, її структури, теоретичні підходи до формування СВД за ЗЗН, практичний аналіз і діагностування СВД за ЗЗН країни, обґрунтування необхідності та розробки механізмів інституціоналізації СВД за ЗЗН. Методологія інституціоналізації СВД за ЗЗН базується на інституціональному підході та теорії факторів ризику здоров’я. СВД за ЗЗН представлена як зобов’язання держави, які виражаються в діях, що: спрямовані на соціально-економічний добробут і спосіб життя населення, кожного індивіда як носія капіталу здоров’я, забезпечують безпеку й ефективність функціонування людського капіталу; забезпечують екологічні параметри реалізації людського капіталу; характеризують організацію надання медичної допомоги населенню, забезпечують її якість і доступність. Проведений аналіз СВД за ЗЗН з позиції теорії факторів ризику здоров’я в Україні показав неефективність державних інститутів, які відповідають за збереження здоров’я населення; в деяких сферах (у системі охороні здоров’я) сформована інституційна пастка. Для трансформації неефективних інститутів запропоновано механізм інституціоналізації СВД за ЗЗН, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб’єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров’я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню відповідальності держави, роботодавців та індивідів за здоров’я на кожному рівні. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2021
Василик А. В., Білик О. М., Пітько І. Ю.
Забезпечення професійної працездатності персоналу в умовах нової соціоекономічної реальності (c. 160 - 166)
У роботі досліджено сутність і чинники професійної працездатності, а також її роль у забезпеченні високої продуктивності праці. Основною метою дослідження стали аналіз чинників, що впливають на працездатність сучасних працівників, виявлення рівня їх задоволеності умовами та організацією праці, а також обґрунтування напрямів підвищення працездатності працівників на підприємствах з урахуванням сучасних загроз, спричинених пандемією COVID-19. На основі проведеного соціологічного опитування проаналізовано рівень задоволеності працівників українських підприємств існуючими заходами із забезпечення і підтримання працездатності персоналу на робочому місці, зокрема, умовами праці, режимом праці та відпочинку, іншими заходами. Здійснено оцінку суб’єктивного відчуття втоми працівників, виявлено здебільшого відсутність на підприємствах системи моніторингу працездатності та самопочуття працівників, що унеможливлює обґрунтоване запровадження якісних заходів щодо підтримки та підвищення працездатності і усунення наслідків втоми. Виявлено наслідки пандемії COVID-19 на умови й організацію праці на підприємствах, на працездатність працівників, їх відчуття фізичного та психологічного благополуччя. На основі здійсненого дослідження систематизовано основні напрями підвищення працездатності персоналу на робочому місці в нових соціоекономічних умовах, які відображають очікування та потреби працівників. Пріоритетні заходи, які доцільно впроваджувати на підприємствах для підтримання та підвищення професійної працездатності персоналу, включають: чітку регламентацію посадових обов'язків і раціональний розподіл навантаження на всіх учасників трудового процесу; зменшення міри небезпечного впливу умов праці на людський організм; захист працівників від наявних і можливих небезпек; компенсацію надмірних навантажень заходами матеріальної мотивації, нематеріального заохочення, удосконаленням режимів праці та відпочинку; урахування індивідуальних характеристик людини при плануванні трудового навантаження; організацію психологічної допомоги та консультування співробітників, тренінгів з Tіme-management і Team-building, покращення соціально-психологічного клімату. Стаття написана українською мовою
Вонберг Т. В., Мотчана Е. М.
Динаміка мотиваційних важелів під впливом пандемії (c. 167 - 174)
Метою статті став аналіз мотиваційних важелів до ефективної праці, котрі були дієвими до та стали дієвими після початку пандемії COVID-19. У статті обґрунтовано актуальність дослідження мотиваційних чинників і ймовірних змін у мотиваційних складових працівників компаній, котрі виникли у відповідь на появу нового вірусу та необхідність масово змінювати звичний формат роботи. Аналізуючи й узагальнюючи наукові дослідження вчених у царині мотивації та стимулювання працівників до ефективної праці, незважаючи на наявні численні розробки, було доведено, що питання зміни мотиваційних важелів під впливом пандемії все ще лишається недостатньо розкритим. Проведене дослідження дозволяє зробити певні висновки: пандемія вплинула, звичайно, на мотивацію та продуктивність праці працівників, але несуттєво. Так, з початком пандемії зменшилася питома вага респондентів, які мали середній рівень задоволеності своєю роботою, при цьому збільшилася питома вага як респондентів, які мали найвищий рівень задоволеності, так і респондентів, які були не задоволені роботою. Також з початком пандемії зменшилась питома вага респондентів, які були продуктивними, тоді як збільшилася питома вага респондентів, які мали високий та низький рівні продуктивності. Дослідженням було доведено, що для людей з початком пандемії більш значущими стали стабільність, комфортні умови на робочому місці та перспектива додаткового доходу; водночас такі фактори, як конкурентна зарплата та можливості кар’єрного зростання, поступово почали втрачати свої лідерські позиції в переліку важливих мотиваційних складових до продуктивної праці. Опитування підтвердило, що протягом останнього року працівники все більше почали цінувати стабільність і соціально відповідальну позицію роботодавця щодо своїх працівників; а компанію все частіше працівники почали оцінювати саме за її відношенням до персоналу в період розквіту пандемії, за готовністю змінюватися разом із змінами навколишнього середовища, за готовністю підтримати персонал і допомогти за потреби. Стаття написана українською мовою
Микитенко Н. В., Білявська Ю. В.
Детермінанти споживчої поведінки в умовах пандемії COVID-19 (c. 175 - 184)
Метою статті є виявлення типових детермінант споживчої поведінки за умов пандемії COVID-19 та визначення сучасних споживчих тенденцій і пріоритетів у процесі придбання товарів. У статті зроблено спробу ідентифікації головних змін у поведінці сучасних споживачів підприємств торгівлі та з’ясовано, як змінилися їх переваги щодо купівлі товарів. Визначено споживчу поведінку як складний соціально-економічний феномен, який перебуває на стику багатьох наук і в якому акумулюється цілий спектр детермінант. Авторами ідентифіковано ключові чинники, які детермінують споживчу поведінку за умов пандемії COVID-19. Підтверджено, що нинішня пандемія та пов’язана з нею рецесія економіки позначаються на чутливості до економічного фактору, розшаровуючи споживачів на чотири типи: вразливі, консерватори, оптимісти та вимушені аскети. Обґрунтовано появу нової моделі покупця – діджитал-споживача. Виявлено тенденцію значного збільшення в 2020 році обсягу споживчого кошика та зменшення частоти покупок з орієнтиром на задоволення первинних людських потреб. Визначено нові тренди споживчої поведінки: ставка на домашнє готування і споживання їжі вдома, здоровий спосіб життя, захист здоров’я та відчуття власної безпеки і безпеки своїх рідних. Особливу увагу приділено огляду товарних категорій, яким віддає перевагу сучасний споживач. Доведено погіршення психологічної стабільності споживачів і підвищення рівня напруги та конфліктності в процесі обслуговування в торговельних точках. У статті узагальнено особливості еволюції споживчих настроїв за етапами світового розвитку пандемії COVID-19. Обґрунтовано можливості, які відкриває пандемія для сучасного споживача та процесу споживання в цілому. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2021
Тарновська І. В., Власова В. П.
Активізація підприємницької ініціативи як спосіб забезпечення зайнятості ветеранів АТО/ООС: українська практика та світовий досвід (c. 203 - 210)
Метою статті є дослідження вітчизняного та світового досвіду активізації підприємницької ініціативи ветеранів військових конфліктів і формування на його основі схеми активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС. У статті обґрунтовано, що працевлаштування ветеранів бойових дій в усьому світі є складним завданням. Досліджено досвід інтеграції учасників бойових дій до цивільного життя через активізацію підприємницької ініціативи в країнах, які брали участь у різних військових конфліктах, зокрема, США, Великій Британії, Данії, Нідерландів та Хорватії. Дослідження показало, що в Україні існують регіональні, міжнародні й урядові програми, спрямовані на адаптацію ветеранів до мирного життя. Більшість таких програм ставлять перед собою комплексні завдання, а саме: організувати фізичну реабілітацію та активізувати підприємницьку діяльність ветеранів. Проте, стан реалізації в регіонах цих програм різний. Серед міжнародних проєктів, які мають успішний досвід в активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС, визначено проєкт «Норвегія-Україна. Професійна адаптація. Інтеграція в державну систему» (NUPASS). Узагальнення результатів соціологічних досліджень щодо працевлаштування ветеранів АТО/ООС та їхньої підприємницької активності дозволило зробити висновок, що учасники АТО стикаються з тими ж проблемами, що й інші підприємці при започаткуванні та веденні власної справи, роблять типові помилки та зазнають невдач. Ветеранський бізнес знаходиться в таких самих несприятливих умовах, що й звичайний. У статті зазначено, що, незважаючи на низку проблем, які існують у цій сфері, на сьогодні створено інституційні та правові передумови для прискорення активізації підприємницької діяльності серед ветеранів. Українське суспільство в цілому позитивно налаштоване на інтеграцію учасників АТО, більшість роботодавців є соціально відповідальними. Авторами запропоновано узагальнену схему активізації підприємницької діяльності ветеранів АТО/ООС, яка ґрунтується на взаємодії ветеранів АТО/ООС та їх родин, державних органів влади, міжнародних організацій, громадських організації та об’єднань ветеранів. Визначено специфічні чинники, які сприяють активізації підприємницької ініціативи ветеранів АТО/ООС та вказано, який позитивний результат буде отримано в результаті такої активізації. Головним позитивним чинником є комплексний підхід до сприяння ветеранському бізнесу, який розкривається у продуманій цілісній довгостроковій політиці. Підхід містить такі елементи, як навчання підприємництву, різноманітні джерела фінансової підтримки, менторський супровід протягом реалізації всього бізнес-проєкту ветеранів АТО/ООС. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2022
Перегудова Т. В.
Наслідки війни в Україні для національного ринку праці та напрями підтримки зайнятості (c. 184 - 191)
Зараз українське суспільство зіткнулося з новою проблемою збереження соціального та економічного капіталів, підтримки соціально-економічного балансу та формування стратегій подальшого повоєнного відновлення країни, що потребує оцінки стану на національному ринку праці з розробкою пропозицій щодо забезпечення зайнятості населення. Тому метою статті стало оцінювання наслідків війни в Україні щодо зниження рівня зайнятості та визначення напрямів збереження / створення робочих місць з урахуванням умов, у яких опинилася Україна внаслідок військових дій, з урахуванням принципів формування конкурентоспроможної економіки. Статтю присвячено окресленню основних загроз війни для національного ринку праці з визначенням основних напрямів підтримки зайнятості. Проаналізовано втрати трудового потенціалу, що є однією з гострих гуманітарних проблем. На основі розрахунку коефіцієнта еластичності зайнятості здійснено прогноз зниження рівня зайнятості у 2022 р. як наслідок спаду в економіці через військові дії на території України. Найбільші падіння у зайнятості можливі при падінні ВВП на 50 % та при посиленій сенситивності між падінням ВВП і зайнятістю. Тому державне регулювання ринку праці має відбуватися з урахуванням того, що під час спаду варто зменшити таку сенситивність, а при подальшому відновленні економіки після війни важливо, навпаки, посилити сенситивність між зростанням ВВП і зайнятістю для забезпечення максимального соціально-трудового залучення населення України, що є цілком можливим при масштабній відбудові країни та розвитку економіки, що супроводжуватиметься збільшенням попиту на робочу силу. Запропоновано заходи з підтримки зайнятості відповідно до умов національної економіки військового часу, що сприятиме підвищенню рівня ВВП та рівня доходів населення. Визначено роль нестандартних форм зайнятості у злагодженні негативних наслідків економічної кризи в Україні. Запропоновано використовувати такі програми захисту отримувачів заробітної плати, як «розподіл праці» (work-sharing), субсидіювання заробітної плати тощо. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2022
Лучик С. Д., Лучик М. В.
Бідність в Україні: реалії сьогодення і прогнози щодо її подолання (c. 222 - 231)
Мета статті полягає у дослідженні проблем бідності в Україні й обґрунтуванні шляхів її подолання. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи звітні дані Державної служби статистики України, Державної служби зайнятості України та державних інституцій, автори статті розкривають ситуацію з бідністю населення, яка мала місце в країні станом на початок 2022 року, визначають вплив на неї демографічних чинників, рівня зайнятості, оплати праці та соціального захисту. У статті висвітлено проблеми різкого поглиблення бідності українського населення, що спричинено руйнуванням національної економіки внаслідок розгортання повномасштабної війни в країні. Проаналізовано складові доходів населення у воєнний час, зокрема, виплати заробітної плати, соціальні виплати (пенсії, допомоги з безробіття, вимушеним переселенцям тощо). Досліджено ситуацію з інфляцією в країні, різке зростання якої призвело до катастрофічного зниження доходів українців. Розглянуто та проаналізовано розроблені міжнародними і вітчизняними організаціями, а також урядом країни прогнозні оцінки на коротку перспективу щодо динаміки ВВП України та рівня інфляції. Це дозволило окреслити можливі шляхи зниження рівня бідності українців через ефективне використання фінансової допомоги, що надходить з боку міжнародних організацій і різних країн, шляхом спрямування її на відновлення національної економіки на новому технологічному рівні. Це, насамперед, подальший розвиток ІТ-сфери, а також запровадження і розвиток високотехнологічних виробництв в Україні, що буде спроможне оживити ринок праці, розширити його, збільшити податкові надходження до бюджету та забезпечити підвищення доходів українців, а отже, зменшити рівень бідності населення і повернути людський капітал в країну. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є подальше дослідження державних економічних політик різних країн щодо подолання бідності населення. Стаття написана українською мовою
Новікова Т. В., Христофорова О. М., Морозова Н. Л., Малафєєв Т. Р., Бабенко М. В.
Модель просування персонального бренду (c. 232 - 244)
Метою статі є побудова моделі формування власного бренду, що спирається на широкий спектр принципів системного аналізу та дозволяє прогнозувати ефективність прийнятих рішень. У статті доведено, що для ефективного формування і просування особистого бренду слід розуміти мету та функції його формування, урахувати усі умови, що можуть на нього вплинути, володіти інструментами та методами управління брендом. У роботі запропоновано формування алгоритму створення власного бренду під впливом усіх можливих факторів і умов. Зауважено, що умови формування особистого бренду формуються виходячи з п'яти рівнів сприйняття особистості оточуючими людьми: емоційний, особистісний, поведінковий, рівень унікальності та персональної ідентифікації. Досліджено, що основною метою формування особистого бренду можна назвати створення і зміцнення іміджу, а також підвищення впізнаваності для збільшення популярності серед аудиторії. Для досягнення всіх поставлених цілей і завдань у роботі згруповано інструменти формування особистого бренду. Окрім цього, у статті розглядаються спеціальні платні та безкоштовні сервіси, а також допоміжні інструменти для успішного просування бренду в соціальних мережах. Визначено, що успіх формування особистого бренду залежить від ефективності обраних методів управління брендом та розробленого алгоритму формування особистого бренду. Узагальнено в алгоритмі формування бренду пропонується виділити три етапи: вибір ніші та цільової аудиторії, аналіз конкурентів і створення стратегії просування бренду. У статті зазначено, що завдання оцінювання чи прогнозування ефективності бренду можна здійснити, використовуючи чотири підходи, серед яких найбільш якісним є застосування економетричного моделювання. Для адекватного опрацювання усієї множини показників, що задіяні на цьому етапі дослідження, було обрано модель лінійної регресії, а для її побудови – використано програму R-Studio, що є універсальним засобом автоматизації багатьох маркетингових завдань. На останньому етапі роботи було здійснено прогнозування цільових показників залежно від факторів впливу. Здійснений економетричний аналіз довів доцільність використання розробленої моделі для більш ефективного ведення персональної сторінки в Інстаграм. Розроблена модель дозволила спрогнозувати найбільш вдалий день і час публікацій відповідного типу контенту. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2023
Колот А. М., Герасименко О. О., Шевченко А. С., Бабій Ю. М.
Екосистема людських ресурсів організацій як концептологія та прикладна платформа людиноцентризму (c. 282 - 294)
У статті наведено аргументацію сутності, складу та структури екосистеми людських ресурсів організацій в контурі людиноцентризму. Розкрито чинники парадигмальних змін в управлінні людськими ресурсами організацій у третьому десятилітті ХХІ століття. Наведено фактологічні дані асиметрій і протиріч у нинішньому стані соціально-трудової сфери в глобальному вимірі, які стають загрозою національній безпеці. Виокремлено основні драйвери глобальної економіки як свідчення недосяжності стандартів соціальної якості. Обґрунтовано актуальність екосистеми людських ресурсів організацій як основного осередку економічної діяльності. Розкрито розуміння теоретичного конструкту та викладено фундаментальні засади концептології екосистеми людських ресурсів в контексті людиноцентризму. В рамках генези висвітлено компоненти та змістові характеристики поняття «екосистема». Проведено порівняльну паралель між екосистемою людських ресурсів організацій та традиційним управлінням персоналом. Визначено інновації у соціально-трудових відносинах, у соціально-трудовій взаємодії економічних агентів в екосистемі. Розкрито ментальну модель екосистеми людських ресурсів як однієї із локальних складових соціально-економічної системи та «продукту» економічної конвергенції. Підкреслюється актуалізація нових, нестандартних, гібридних форм взаємовідносин та взаємодій між соціально-економічними агентами. Зроблено акцент на постіндустріальному типі соціально-трудової конвергенції. Запропоновано комплексну карту, що наочно відображує авторське бачення структури та компонентного насичення екосистеми людських ресурсів організацій. Обґрунтовано первинність та домінантність соціальної політики в людиноорієнтованому суспільстві. Наголошується на комплексному вимірі моделі людиноцентризму та виокремлено складові цієї моделі. Наведено авторські оцінки щодо майбутнього людини в епоху цифровізації на тлі песимістичних прогнозів гуру сучасної економічної думки. Висловлюється переконання щодо необхідності утвердження нового світогляду та людиноорієнтованого мислення задля виваженої й агностичної перспективи сталого соціально-економічного, у т. ч. соціально-трудового розвитку. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2023
Попело О. В., Кураш А. М.
Механізм управління комунальним майном як фактор активізації соціальної послуги життєстійкості в умовах децентралізації та війни (c. 198 - 206)
Розкрито сутність комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості. Окреслено мету й очікувані результати від реалізації експериментального проєкту з надання соціальної послуги життєстійкості. Наведено завдання уповноважених органів учасників проєкту. Проаналізовано умови участі територіальної громади у запровадженні комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості. Розглянуто шлях громади до формування життєстійкості. Проаналізовано труднощі територіальних громад на шляху до ефективного використання блага з точки зору інтересів їх жителів, зокрема: облаштування приміщення для надання комплексної послуги та забезпечення його утримання з бюджету громади; велика кількість об’єктів комунального майна, яке не використовується або що знаходиться в занедбаному стані; значна частка комунальної інфраструктури пошкоджена внаслідок повномасштабного російського вторгнення, що стало справжнім викликом для кожної територіальної громади тощо. Зазначено, що розвитку соціальних послуг у територіальних громадах, зокрема послуги життєстійкості, сприятиме ефективне використання ресурсу комунальної власності, що передбачає: інвентаризацію наявного комунального майна; визначення кількості об’єктів комунальної власності (у т. ч. по старостатам), приміщення яких може бути використано для роботи надавачів соціальних послуг, зокрема таких, які відповідають встановленим вимогам для надання послуги життєстійкості, з урахуванням географії їх розташування (віддаленість, кількість населення, можливість доїзду тощо), потреб населення конкретних населених пунктів (старостатів) у соціальних послугах, залежно від віку, соціального становища, соціальних і демографічних тенденцій тощо; формування відкритої електронної бази об’єктів комунальної власності, на базі яких можуть працювати потенційні надавачі соціальних послуг для залучення / зацікавлення потенційних партнерів, у тому числі громадських організацій. Запропоновано механізм управління комунальним майном у контексті активізації соціальної послуги життєстійкості в умовах децентралізації та війни. Стаття написана українською мовою
Йилдирим О., Хаустова В. Є., Іляш О. І.
Адаптація надійності та валідності шкали лікарняного клімату безпеки (c. 207 - 216)
Організації охорони здоров’я практикують численні запобіжні заходи для убезпечення пацієнтів, робочого простору та персоналу лікарні ? як на виконання вимог законодавства про охорону здоров’я та безпеку, так і з метою надання якісних послуг. Поміж інших засобів для отримання важливої інформації використовуються шкали лікарняного клімату безпеки. Метою цього дослідження є адаптація надійності та валідності 20-бальної шкали для оцінки лікарняного клімату безпеки на основі досліджень Гершона, Каркашьяна, Гроша та ін. (2000) та Сміта, Жао, Ванга та Хо (2013). Метод: у наведеному дослідженні використовувався метод опитування, в якому взяв участь 401 студент медичних факультетів трьох різних базових університетів у Стамбулі (Туреччина). Для аналізу даних були використані програми SPSS for Windows 22.00 та AMOS 22.0, за допомогою програмного забезпечення AMOS був проведений підтверджувальний факторний аналіз шкали та розраховані значення альфи Кронбаха. Крім того, після підтверджувального факторного аналізу були розраховані значення AVE (середня вилучена дисперсія) і CR (композитна надійність) відповідно до розміру. Результати: у дослідженні було застосовано чотириступеневий підтверджувальний факторний аналіз для коригування надійності та валідності шкали лікарняного клімату безпеки. Згідно із застосованим статистичним аналізом, значення відповідності моделі підтверджувального факторного аналізу знаходилися в межах узгодження при модифікаціях на четвертому етапі aналізу, і, нарешті, 7 пунктів шкали з 20 пунктів були виключені й отримана нова структура, що складається з чотирьох вимірів і 13 пунктів. Результати: вважається, що шкала лікарняного клімату безпеки може бути використана в лікарнях Туреччини, оригінальні чотири виміри збережено в адаптованій структурі шкали, яка включає 13 пунктів, отриманих на четвертому етапі аналізу. Стаття написана англійською мовою
|
УКР
ENG