Регіональна економіка
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2009
Гейман О. А., Крупа О. М.
Теоретичні основи типологізації регіонів країни (c. 31 - 35)
В статті аналізуються теоретичні основи типологізації регіонів України. Висунуто та доведено гіпотези типологізації: про виявлення регіонів, що вимагають державної підтримки, на основі їх типологізації, та про характер типологізації регіонів країни. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf - 
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2009
Гейман О. А., Крупа О. М.
Аналіз нерівномірності економічного розвитку регіонів України (c. 37 - 45)
У статті представлено результати дослідження нерівномірності економічного розвитку регіонів України по показниках рівня економічного розвитку і динаміки економічного розвитку за останні десять років. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2010
Бєлікова Н. В., Волик І. М., Касьянова Л. В.
Підвищення конкурентоспроможності – мета формування регіональної промислової політики (c. 75 - 81)
У статті проведено аналіз зв’язків між рівнем розвитку промислового виробництва в регіоні та його конкурентоспроможністю. Представлено науково-практичні рекомендації з визначення напрямів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників під час формування регіональної промислової політики. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Омельченко О. І.
Методологічні засади оцінювання рівня життя населення в регіонах України (c. 81 - 90)
У статті запропоновано методологічний підхід до оцінки рівня життя населення в регіонах України, що базується на розрахунках показника рівня життя населення, як інтегрального методом ентропії, та кластерізації регіонів на його основі. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2010
Кизим М. О., Омаров Ш. А. О.
Оцінка та обґрунтування цілей сталого екологічного розвитку регіону (c. 34 - 38)
У статті аналізується пробематика стійкого розвитку країн світу та їхніх регіонів. Пропонується концепція стійкого розвитку, що базується на ідеї про те, що якість життя людей і стан суспільства перебувають під впливом сукупності економічних, соціальних і екологічних факторів. Пропонується концепція стійкого екологічного розвитку регіону. На підставі даної концепції проведена оцінка та сформовані цілі стійкого екологічного розвитку Харківської області. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Кизим М. О., Доровський О. В.
Аналіз та прогнозування тенденцій захворювань населення України й Харківської області (c. 39 - 44)
У статті досліджено тенденції захворюваності населення України та Харківської області за класами хвороб. Прогнозується динаміка захворюваності населення України до 2020 року та визначаються ті класи хвороб, які потребують першочергових заходів з боку держави щодо їх запобігання та лікування. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Кизим М. О., Череднік В. І., Зайцева А. Ю.
Кластерний підхід до вибору пріоритетних напрямів сталого розвитку регіонів (c. 44 - 55)
У статті розглядається кластерний підхід до організації регіональної економіки. Аналізуються типи кластерів, цілі та особливості їхнього створення та функціонування в різних країнах світу, їхні характеристики. Розглядаються державні програми кластерізації економіки та законодавчі документи в цій сфері в країнах пострадянського простору, у тому числі й в Україні. Аналізуються моделі побудови промислових кластерів у світовій економіці, а також відмітні ознаки та можливості їхнього застосування у світовій і вітчизняній економіках. Запропоновано методику використання кластерної технології в Україні та схему формування регіональних інноваційних науково-виробничих кластерних структур. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Тищенко О. М.
Про необхідність регіональних стратегій для розвитку територій (c. 55 - 60)
Розглянуто деякі аспекти сучасних теорій регіонального розвитку. Показано необхідність розробки регіональних стратегій для стійкого економічного росту територій і згладжування соціально-економічних диспропорцій. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Амосов О. Ю., Гавкалова Н. Л.
Проблеми поліпшення стану житлово-комунального господарства в регіонах (c. 61 - 62)
Робота присвячена проблемам покращання стану житлово-комунального господарства в регіоні. Запропоновані підходи до розробки пропозицій з удосконалення житлово-комунального господарства. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2010
Кизим М. О., Лелюк О. В.
Аналіз напрямків підвищення енергозабезпечення Харківської області (c. 42 - 52)
У статті розглядається проблема енергозабезпечення як однієї з основ національної безпеки й стійкого розвитку України. Аналізується ситуація, що виникла в цій сфері в країні та у Харківській області. Аналізуються запаси, видобуток і споживання основних типів енергоносіїв у регіоні. Визначено сильні та слабкі боки регіонального паливно-енергетичного комплексу. Запропоновано рекомендації та комплекс заходів щодо реформування паливно-енергетичного циклу в Харківській області. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Раєвнєва О. В., Крупа О. М.
Аналіз нерівномірності економічного розвитку регіонів України (c. 52 - 64)
У статті досліджується проблема нерівномірності соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Шляхом аналізу статистичних даних доводиться гіпотеза щодо наявності нерівномірності економічного розвитку регіонів України. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2011
Тищенко О. М., Тимушева Н. Ю.
Адміністративно-територіальні одиниці України: розвиток та оподаткування (c. 41 - 46)
Проведено аналіз соціально-економічного стану областей України та їх розподіл за рівнем соціально-економічного розвитку і податкового навантаження, виявлено тенденції впливу показників соціального та економічного стану області на податкові надходження. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2011
Кизим М. О., Мощицька Т. О.
Дослідження міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку в Україні (c. 36 - 39)
У статті наведено аналіз міжрегіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку в країні, окреслено основні чинники, що сприяють виникненню диспропорційності, та запропоновано систему показників для оцінки міжрегіональних диспропорцій в Україні. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Тищенко О. М., Шликова В. О.
Аналіз впливу окремих факторів на економічне зростання регіонів України (c. 39 - 43)
У статті досліджуються особливості впливу окремих факторів наукової й науково-технічної діяльності на економічне зростання регіонів України. Аналізується їхня динаміка в кількісному та вартісному вираженні. На основі кластерного аналізу виділені регіони-лідери, здійснений прогноз зміни валового регіонального продукту із застосуванням динамічної моделі. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Бодров В. Г., Резніченко А. В.
Поточна економічна ефективність процесів технологічної модернізації промисловості Харківської області (c. 43 - 47)
У статті представлено результати аналітичних та емпіричних досліджень технологічного рівня промисловості Харківської області, ефективності проведення технологічної модернізації промисловості та основні напрями удосконалення процесів модернізації. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Хаустова В. Є., Горбатова Є. Ф.
Позиціонування лікувально-оздоровчих установ Автономної Республіки Крим в курортній зоні Велика Ялта (c. 47 - 54)
У статті розглядається сутність процесу позиціонування як однієї з найважливіших складових розробки стратегії маркетингу. Запропоновано схему проведення даного процесу та здійснене позиціонування лікувально-оздоровчих установ Автономної Республіки Крим у курортній зоні Велика Ялта за критерієм «ціна-якість». Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2011
Кизим М. О., Хаустова В. Є.
Особливості формування та розвитку агропромислового кластера в економіці Харківської області (c. 42 - 47)
У статті подані результати дослідження ринкової ситуації, що склалися в агропромисловому комплексі України й доведена необхідність розвитку агропромислових кластерів з виробництва та переробки м’яса та молока в її регіонах. Для реалізації цього напрямку запропоновані розробки за проектом «село майбутнього». Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Вартанян В. М., Колісник О. П.
Формування функцій державного управління інноваціями на регіональному рівні (c. 48 - 52)
В статті визначено функції державного управління інноваціями, їх поділ на загальні та спеціальні й встановлено, що функціями управління визначається сутність управлінської праці. До функцій управління, які закладені класиками економічної науки, доцільно включити функцію прийняття рішення, яка веде до реалізації визначених інноваційних цілей. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Красноносова О. М., Олійник А. Д.
Регіони-лідери в економічному просторі країни: конкурентні переваги та соціальні проблеми (c. 52 - 55)
Досліджено динаміку основних показників соціально-економічного розвитку провідних регіонів України. Виокремлено проблемні питання, які пов’язані з рівнем номінальної заробітної плати найманих працівників та екологічним станом територій цих регіонів. Зроблено акцент на необхідності запровадження інвестиційної економіко-екологічної моделі розвитку та досвіду європейських країн. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Башта О. І.
Інноваційний розвиток рекреаційних територій на базі енергозбереження (c. 55 - 58)
Проведено аналіз та економічні розрахунки застосування інноваційних енергозберігаючих технологій у розвитку рекреаційних систем, які дозволять заощадити традиційні енергоносії, поліпшити екологічну ситуацію і підвищать якість рекреаційних послуг. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Проноза П. В., Громика Н. К.
Соціально-економічний розвиток регіонів України в умовах кризи (c. 58 - 70)
У статті наводяться результати дослідження щодо впливу світової кризи на соціально-економічний розвиток регіонів України. Оцінена стійкість регіонів до кризи та глибина кризових явищ у них. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2011
Кизим М. О., Пажина С. Л.
Концептуальна схема механізму активізації інвестиційної діяльності регіону (c. 61 - 64)
У статті розроблено концептуальну схему активізації інвестиційної діяльності регіону, яка базується на синтезі гіпотез, припущень та принципів щодо формування механізму активізації інвестиційної діяльності. Кінцевим результатом використання концептуальної схеми є формування сценаріїв активізації інвестиційної діяльності регіону. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Башта О. І.
Аналіз ефективності впровадження ресурсозберігаючих технологій у рекреаційній сфері в загальному енергетичному бюджеті регіону з метою охорони навколишнього середовища (c. 64 - 67)
Розглянуто основні економічні аспекти ефективності впровадження ресурсозберігаючих технологій в рекреаційній сфері. Розглянуто роль ресурсозберігаючих технологій в загальному енергетичному бюджеті регіону з метою охорони навколишнього середовища. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2012
Тищенко О. М., Голякова К. В.
Теоретико-методичний аналіз аспектів регулювання міжбюджетних відносин (c. 24 - 29)
Розглянуто погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування категорії «міжбюджетні відносини». На основі теоретичного аналізу уточнено дефініції «міжбюджетні відносини», «бюджетно-податкові важелі». Надано пропозиції щодо подальшого реформування системи міжбюджетних відносин. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Тищенко О. М., Тимушева Н. Ю.
Термінологічна сутність поняття «міжбюджетні відносини» (c. 30 - 34)
Розглянуто сутність поняття «міжбюджетні відносини», його трактування в економічному та правовому аспектах, а також значення в державах з різним державним устроєм. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Клунко Н. С.
До проблеми впровадження кластерної моделі інноваційного розвитку фармацевтичної галузі промисловості на регіональному рівні (c. 34 - 40)
У статті аналізується можливість організації кластерної моделі інноваційного розвитку фармацевтичної галузі промисловості на регіональному рівні. Підкреслюється, що така організаційна форма здатна вивести українську фармацевтичну промисловість на новий рівень інноваційного розвитку. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2012
Курзенєв В. А., Перехрест В. Т.
Роль інституціональних факторів у процесах безробіття на регіональних ринках праці Росії в 1995– 2010 р. (c. 7 - 11)
Розглянуто деякі детермінанти інституційного безробіття. Запропоновано інформаційно-аналітичні технології для оцінки праці і ринку робочої сили, квотації на регіональних ринках праці. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Малярець Л. М., Великородна Д. В.
Визначення місткості ринку інформаційних продуктів та послуг регіону (c. 12 - 15)
Визначена реальна та потенційна місткості ринку інформаційних продуктів та послуг, визначені особливі фактори впливу на його місткість, запропоновано формулу обчислення реальної місткості ринку інформаційних продуктів та послуг України. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2012
Татаркін О. І.
Просторовий розвиток регіональних і територіальних економічних систем з використанням програмно-проектних підходів (c. 71 - 80)
Оцінюються можливості і готовність регіонів і муніципалітетів модернізувати просторовий розвиток використанням системного підходу до вибору пріоритетів і програмно-проектних інститутів ринкового розвитку. Розглянуто потенціал окремих факторів та інститутів в системному розвитку регіонів і територій, обгрунтована потреба в програмно-проектної модернізації федеративного устрою Російської Федерації. Запропоновано нові інститути регіонального розвитку - саморозвиток регіонів і муніципалітетів, бізнес території, програмно-проектне планування просторового розвитку та ін Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Іванов Ю. Б., Тищенко В. Ф.
Оцінка рівня розвитку економіки знань в регіонах України (c. 81 - 90)
У статті запропоновано методичний підхід до оцінки рівня розвитку економіки знань, який передбачає формування трьохрівневої структури розрахунку комплексного показника, що складається з компонент: інноваційна складова, освітня складова та складова ІКТ. Підхід базується на розрахунках інтегральних показників методом ентропії та спрямований на групування регіонів за рівнями розвитку складових компонент економіки знань. Проведені розрахунки свідчать про значну диференціацію регіонів України, що обумовлено їх відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку, а також, поглибленням міжрегіональних диспропорцій і зосередженням інноваційної, інформаційної та освітньої активності в більш розвинутих регіонах. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
Тищенко О. М., Розгон І. В.
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіонів (c. 90 - 96)
У статті відображено розмаїтість напрямків в оцінці конкурентоспроможності регіону, пов'язане з багатозначністю досліджуваного явища. Показано, що існуючі напрямки групуються в три основних методичних підходи, один із яких дозволяє одержати найбільш повну характеристику рівня КСП суб'єкта конкуренції. Стаття написана російською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2012
Петриківа О. С., Гунько Д. В.
Теоретичні підходи до визначення поняття «конкурентні переваги регіону» (c. 107 - 114)
У статті проаналізовано теорії формування конкурентних переваг, визначено їх відмінні риси з точки зору різних підходів. Обґрунтовано актуальність дослідження поняття «конкурентні переваги регіону» щодо формування певного рівня конкурентоспроможності. Встановлено, що конкурентоспроможність є результатом, який фіксує наявність конкурентних переваг, а без останніх конкурентоспроможність не є можливою. Формування конкурентних переваг на регіональному рівні є важливою та необхідною передумовою щодо досягнення певного рівня конкурентоспроможності, а механізм формування конкурентних переваг регіону – актуальним питанням подальших наукових досліджень. Стаття написана українською мовою Завантажити статтю у форматі pdf -
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2013
Тищенко О. М., Узунов В. М., Розгон І. В.
Економічна діагностика регіонів як спосіб управління конкурентоспроможністю (c. 151 - 158)
У статті розглянуто роль економічної діагностики в управлінні та підходи до економічної діагностики регіону як до необхідного елемента розробки регіональної економічної політики. Показаний розкид думок вчених щодо визначення терміна «економічна діагностика» і дано його авторське трактування стосовно до регіону. Виявлено роль економічної діагностики у визначенні конкурентоспроможності (КСП) економічних систем. Розкрито головні завдання економічної діагностики, пов'язані з використанням результатів для оцінки регіональних відмінностей, виявлення відхилень і патологій. Показано, що існуючі напрями можуть бути покладені в основу системного комплексного підходу до управління КСП регіону. Стаття написана російською мовою
Євсєєва О. О.
Ефективність діяльності органів місцевого самоврядування в реалізації соціальної політики (c. 159 - 164)
У статті обґрунтовані теоретичні підходи до формування соціальної політики України й підвищення ефективності діяльності муніципальних утворень в її здійсненні. Виявлені особливості наділу органів місцевого самоврядування окремими державними повноваженнями. Розкриті функції органів місцевого самоврядування в реалізації соціальної політики. Представленірезультати аналізу соціальних програм органів місцевого самоврядування, їх реалізації. Запропоновані заходи щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування із соціального захисту населення. Доведено, що для того, щоб соціальна держава функціонувала в реальному житті, необхідно реалізовувати адекватні практичні механізми її розвитку, активізувати соціальну політику всіх її суб'єктів на національному, регіональному, муніципальному рівнях і акцентувати її на пріоритетах, які дозволяють оптимізувати ресурсний потенціал. Стаття написана українською мовою
Котенок Д. М.
Концепція життєвого циклу в управлінні економічним потенціалом міста (c. 165 - 172)
У статті розкрито теоретико-методологічні підвалини концепції життєвого циклу систем. Виокремлено два основні методико-методичні підходи до оцінки життєвого циклу міста як відкритої соціально-економічної системи: мальтузіанський та функціональний. Визначено основні параметри оцінки життєвого циклу міста. Виокремлення показників першого та другого порядків у мальтузіанському та функціональному підходах дозволило визначити їх основні структурні відмінності. На основі використання запропонованих методичних підходів було виокремлено та досліджено фрагмент життєвого циклу міста Києва. Визначено, що в кінці ХХ ст. відбулася суттєва зміна функціонального спрямування економіки Києва та структури активного економічного потенціалу міста. Обґрунтована необхідність використання результатів функціонального підходу аналізу життєвого циклу міста при розробці стратегічних документів розвитку. Стаття написана українською мовою
Пашкевич М. С., Чернишева О. С., Гвініашвілі Т. З.
Моделювання сталого розвитку територіальних виробничих систем (c. 173 - 178)
У статті подано імітаційну модель сталого розвитку територіальних виробничих систем, синтезовану методом системної динаміки, яка, на відміну від існуючих, має три основних рівні – економічний, екологічний та соціальний, враховує циклічні коливання кон’юнктури зовнішнього ринку у довгостроковому та короткостроковому періодах, спирається на взаємозв’язок сталого територіального розвитку з інноваційним. Обґрунтовано структурно-процесний підхід до визначення сталого розвитку, покладений в основу моделювання, який передбачає встановлення балансу не тільки між статичними вищеназваними рівнями територіальної виробничої системи, але й тими процесами, що відбуваються між цими рівнями. Підібрані лінійні кількісні зв’язки між складовими територіальної виробничої системи таким чином, щоб у довгостроковій перспективі її розвиток можна було ідентифікувати як сталий з переважанням інноваційного виробництва над ресурсномістким. На основі функціонування запропонованої моделі зроблено довгостроковий прогноз розвитку Дніпропетровської області. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2013
Євсєєва О. О.
Удосконалення стратегії та інфраструктури інноваційного розвитку крупного міста (c. 119 - 126)
Розглянуто кластеризацію економіки крупного міста. Запропоновано визначення кластера як горизонтально інтегрованої цільової групи профільноорієнтованих, технологічно й територіально пов'язаних підприємств і організацій крупного міста. Виявлено принципи ефективної стратегії розвитку інфраструктурного комплексу. Визначено науково-технічні напрями, орієнтовані на вирішення найбільш актуальних проблем крупного міста. Розглянуто методику оцінки й підтримки великих інвестиційних проектів як одного зі стимулів інноваційного розвитку економіки крупного міста, що спирається на принципи проектного управління економічним розвитком, флагманські проекти, показники ефективності інвестиційних проектів. Визначено роль органів регіональної виконавчої влади й комплекс наявних засобів у них для найбільш ефективного використання цього інструмента. Досліджено особливості реалізації великих інвестиційних проектів у системі територіального планового управління крупного міста. Стаття написана українською мовою
Петренко К. В.
Принципи та фактори регулювання соціогуманітарного розвитку депресивного регіону (c. 127 - 131)
У статті визначено принципи державного регулювання соціогуманітарного розвитку депресивних регіонів України. Визначено основні фактори посилення диспропорційності регіонального соціально-економічного розвитку та розкрито проблеми соціогуманітарного розвитку регіонів. Проведено статистичний аналіз даних Державного комітету статистики щодо розвитку соціальної сфери, виявлено основні тенденції розвитку соціальної сфери в Україні. Досліджено механізм регулювання соціогуманітарного розвитку депресивних територій та визначено фактори, що впливають на регулювання. За результатами зазначеного аналізу визначено механізм управління та регулювання соціогуманітарного розвитку територій та основні принципи в методології управління регіональним розвитком. Основну увагу звернено на необхідність посилення регіональної політики щодо вирішення проблем соціальної сфери, особливо в депресивних регіонах. Стаття написана українською мовою
Сментина Н. В.
Соціально-економічний розвиток м. Одеса в розрізі стратегічного планування як форми управління розвитком мезосистем (c. 132 - 137)
У статті досліджуються особливості вітчизняної практики стратегічного планування економічного та соціального розвитку територій мезорівня з огляду на регламентацію питання у законодавстві країни. Окреслені недоліки, що властиві вітчизняній практиці складання стратегій економічного та соціального розвитку територій в контексті хаотичності процесу та власної ініціативності з боку мезосистем, а також недотримання всесвітньо прийнятої практики проектного менеджменту під час реалізації стратегічних планів. В розрізі стратегічного планування як форми державного управління показано перспективи економічного та соціального розвитку м. Одеса до 2022 року як результат симбіозу чинного вітчизняного методологічного законодавства та закордонної практики стратегічного планування на місцевому рівні. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2013
Дугінець Г. В., Саркісян Л. Г.
Особливості вимірювання екологічно скоригованого ВРП (c. 184 - 191)
У статті сформульовано необхідність поглиблення та удосконалення еколого-економічних показників, розглянуті існуючі індекси та індикатори сталого розвитку. Проведено порівняльний аналіз існуючих нормативів для розрахунку екологічного податку та зборів за забруднення навколишнього середовища. Окреслено основні проблеми природокористування в Україні та їх наслідки, а саме негативний вплив на здоров’я населення. Запропоновано методику вимірювання екологічно скоригованого валового регіонального продукту (ЕВРП) на основі удосконалення витратного методу. Проаналізована залежність регіонального добробуту від стану навколишнього середовища за допомогою вимірювання ЕВРП регіонів України. Досліджено навантаження на регіони України за компонентами забруднення водного середовища, атмосферного повітря, земельних ресурсів та темпів формування відходів. Проведено групування регіонів за ЕВРП на душу населення, при якому виокремленні позитивна та негативна динаміка показника. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2013
Виноградова О. В., Дарчук В. Г.
Проблеми та стратегічні пріоритети розвитку сільського (зеленого) туризму в Україні: регіональний аспект (c. 183 - 191)
Доведено перспективність розвитку сільського зеленого туризму в Україні на основі його значення для соціально-економічного розвитку регіонів; на основі аналізу виявлено та класифіковано проблеми розвитку цього виду туризму в регіонах Україні; обґрунтовано процес взаємодії регіональних органів виконавчої влади щодо стратегічного розвитку сільського зеленого туризму з урахуванням міжнародного досвіду; розроблено механізм визначення стратегічних пріоритетів регіональними органами виконавчої влади щодо розвитку сільського зеленого туризму та обґрунтовано супроводжувальні заходи, що вміщує у собі реалізація цього механізму. Вважаємо, що процес упровадження розробленого механізму в практичну діяльність регіональних органів виконавчої влади сприятиме розвитку сільського зеленого туризму в регіонах України. При цьому, супроводжувальними заходами щодо досягнення стратегічних пріоритетів, які мають у співпраці здійснювати регіональні органи виконавчої влади, сільські громади та суб’єкти господарської діяльності, що займаються сільським зеленим туризмом, повинні бути такі: облаштування туристичних маршрутів і стоянок для туристів, удосконалення роботи гідів та екскурсоводів, налагодження транспортного обслуговування туристів, формування мережі прокату туристичного спорядження, розвиток супроводжувальних послуг (зокрема, кулінарних), організація культурних програм, розвиток народних промислів. Стаття написана українською мовою
Власюк В. Є., Бик Л. І.
Особливості забезпечення реалізації соціально-економічних інтересів регіонів України за допомогою фінансових механізмів (c. 192 - 197)
У статті досліджено теоретико-методологічні засади щодо забезпечення реалізації соціально-економічних інтересів регіону за допомогою фінансових механізмів. Зокрема з’ясовано сутність фінансового механізму, проведений теоретичний аналіз даного поняття та виділено основні його складові. Запропоноване нове бачення фінансового механізму забезпечення реалізації соціально-економічних інтересів регіону. Визначено, що основним елементом фінансового механізму є саме фінансове забезпечення. Обґрунтовано значення фінансового забезпечення регіону задля реалізації соціально-економічних інтересів та сталого регіонального розвитку. Наведені вимоги, яким мають відповідати фінансові механізми, за допомогою яких здійснюється реалізація соціально-економічних інтересів регіону. Визначено основні завдання вдосконалення фінансового механізму забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів України. З’ясовано, що реалізація соціально-економічних інтересів регіону за допомогою фінансових механізмів передбачає фінансову спроможність регіону. Стаття написана українською мовою
Кузьминчук Н. В., Зима О. Г.
Аналіз видів міжбюджетних трансфертів щодо вирішення регіональних проблем формування бюджетів (c. 198 - 205)
У статті проаналізовано існуючі (закріплені законодавством) види трансфертів, їх структури з урахуванням змін у Бюджетному кодексі України, зокрема аналіз видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Дано розподіл у регіональному розрізі розміру додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів. Проаналізовано субвенції, які спрямовані на забезпечення соціального захисту населення. Розглянуто виконання обсягів субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності. У статті обґрунтовано, що політика надання соціальних трансфертів є недосконалою. На основі аналізу виділено основні недоліки міжбюджетних відносин, які виникають з причин низької ефективності та постійного збільшення трансфертів. Вирішення зазначених недоліків у подальшому буде сприяти вдосконаленню трансфертного механізму. Стаття написана українською мовою
Глєбова А. О.
Сучасні теоретичні та практичні аспекти процесу організації фінансування соціально важливих проектів на основі фандрейзингу (c. 206 - 211)
У статті досліджується сутність поняття «фандрейзинг», яке набуло поширення останнім часом в Україні, але активно використовується у світовій практиці і дозволяє вирішувати низку соціальних проблем як на рівні регіону, так і на рівні держави. Однак, через складну фінансово-економічну ситуацію у державі, відсутність досвіду створення і реалізації соціальних проектів, ринкових інституцій, законодавчого забезпечення, велику кількість шахрайств у цій сфері та пасивність держави виникає необхідність у постійному пошуку сучасних методів та інструментів управління, які дозволять створювати передумови для реалізації соціально важливих проектів. Досвід Великобританії цьому є прикладом, коли держава, приватний сектор та сфера культури об’єдналися і домоглися того, що обсяги фінансування із 1976 року до цього часу зросли у 233 рази. У США існує успішний досвід реалізації проектів у сфері медицини, який саме за допомогою фандрейзингу дозволяє вирішувати велику кількість проблем суспільства. Не зважаючи на результати соціологічних опитувань в Україні, які засвідчують падіння довіри до благодійності, ми все ж таки вважаємо, що на сучасному етапі без благодійності неможливо вирішити соціально важливі проблеми (фінансування проектів для людей з обмеженими можливостями, будинків престарілих, хворих на невиліковні хвороби тощо ). Впровадження досвіду фандрейзингу є важливим і для органів місцевого самоврядування, які відповідають за вирішення соціальних проблем у регіоні, і в умовах світової фінансової кризи змушені постійно шукати альтернативні джерела фінансування соціальних проектів. Лише формуючи партнерські відносини між приватним сектором, місцевими органами самоврядування і місцевим суспільством, можливо створити передумови для соціально-економічного розвитку регіону. Стаття написана українською мовою
Данько Н. І., Довгаль Г. В.
Створення туристичного кластера як шлях підвищення інвестиційної привабливості регіону (c. 212 - 218)
Ціль статті – проаналізувати особливості формування кластерних об’єднань в туристичній галузі як основу підвищення інвестиційної привабливості регіону. Аналізуючи, систематизуючи і узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто особливості створення кластерних об’єднань у туристичній галузі, їх відмінності від інших об’єднань (мереж) підприємств та вплив на інвестиційну привабливість регіону. У результаті дослідження було уточнено поняття туристичного кластера та досліджено найбільш успішний досвід створення туристичних кластерів на перетині різних галузей: Каліфорнійського винного кластера, кластера Тропічного північного Квінсленду та Південно-Африканського туристичного кластера. Також зроблено висновок, що для Харківського регіону корисним є досвід створення туристичних кластерів у колишніх промислових регіонах: Долині Руру, Глазго та ін. – у відповідності до концепції «Креативної економіки: розширення шляхів місцевого розвитку», що запропонована ЮНЕСКО. Авторами запропоновано процедуру створення туристичного кластера та управління його розвитком за методикою, що враховує різні етапи еволюційного розвитку кластерів. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є адаптація методики створення та управління кластером ICM333 до особливостей туристичної галузі та українського законодавства. Стаття написана англійською мовою
Крячко Є. М., Розгон І. В.
Структурна діагностика конкурентоспроможності регіонів на основі когнітивного підходу (c. 219 - 228)
У статті розглянуто застосування системного підходу до діагностики конкурентоспроможності регіонів. Обґрунтовано доцільність здійснення такої діагностики на основі когнітивного аналізу та моделювання розвитку слабкоструктурованих ситуацій. В результаті проведення структурно-цільової діагностики слабкоструктурованої ситуації визначено ефективність інтегрального впливу факторів конкурентоспроможності, що дало можливість виявити реальні та потенційні проблеми цілеспрямованого розвитку та визначити пріоритетність нівелювання виявлених проблем підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2014
Чернихівська А. В.
Стратегічне планування регіональної екологічної політики (c. 180 - 185)
У статті обґрунтовується необхідність впровадження у практику управління регіональним розвитком стратегічного планування. Акцентується увага на важливості комплексної роботи зі створення нормативно-правових, організаційних, освітніх основ цієї діяльності, а також наявності соціальної, матеріальної мотивації для того, щоб ця діяльність стала необхідною, обов’язковою й усвідомленою. Стаття присвячена теоретико-методологічним і прикладним питанням формування та реалізації регіональної екологічної політики. Обґрунтовано теоретичну сутність та зміст поняття «регіональна екологічна політика». Запропоновано пріоритетні напрями регіональної екологічної політики. Доведено, що стратегічне планування регіонального розвитку ґрунтується на оцінці конкурентних переваг і недоліків регіону, а також можливостей та загроз щодо його подальшого розвитку і розглядається як один із найбільш перспективних та ефективних механізмів реалізації довгострокової регіональної екологічної політики в умовах глобальної інтеграції. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2014
Бадида М. П., Жук І. І.
Напрямки підвищення ефективності бюджетного фінансування соціально-економічного розвитку Карпатського регіону (c. 174 - 179)
Метою статті є визначення основних проблем і причин низької ефективності використання бюджетних ресурсів в областях Карпатського регіону та вироблення напрямків підвищення їх фінансової спроможності. В статті розглянуто основні проблеми та причини низької ефективності використання бюджетних ресурсів в областях Карпатського регіону. Основну увагу приділено низькій ефективності таких механізмів забезпечення регіонального розвитку, як делеговані видатки, державні закупівлі, державні інвестиції. За результатами проведених досліджень визначено напрямки підвищення фінансової спроможності Карпатського регіону. Необхідно забезпечувати стимулювання економічного зростання регіону за рахунок чіткої ув’язки бюджетних витрат з пріоритетами державної та регіональної політики, підвищувати їхню ефективність з метою досягнення результатів з найменшими витратами. Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є запровадження програмно-цільового планування; оцінка ефективності бюджетних витрат; реструктуризація бюджетного сектору; вдосконалення державного та громадського фінансового контролю за освоєнням бюджетних коштів. Стаття написана українською мовою
Корсак В. І.
Формування регіональних роздрібних торговельних мереж, соціально-економічно-екологічні аспекти (c. 180 - 186)
Розроблено теоретичні постулати теорії сталого розвитку регіональних роздрібних торгових мереж. У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: метод критичного аналізу, групування, конкретизації, наукової абстракції, порівняння, синтезу й узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень, системний і комплексний підходи. Проаналізовано ключові соціально-екологічні загрози для розвитку людства. Досліджено основні соціально-економічно-екологічні теорії, у яких висвітлюються шляхи виходу з екологічної кризи та способи запобігання розвитку ймовірної екологічної катастрофи. У світлі територіально-галузевого підходу для вирішення соціально-екологічних проблем запропоновано теоретичні постулати, які можуть лягти в основу теорії сталого розвитку регіональних роздрібних торговельних мереж, практична реалізація яких на регіональному рівні дозволить забезпечити формування роздрібних торговельних мереж відповідно до принципів сталого розвитку. На прикладі галузі роздрібної торгівлі запропоновано використання регіонально-галузевого підходу у вирішенні екологічних проблем. Розроблено теоретичні постулати теорії сталого розвитку регіональних роздрібних торговельних мереж у частині екологічної складової. Дане дослідження сприятиме розумінню того, що роздрібна торгівля повинна не лише сама стати на шлях економії невідновлюваних природних ресурсів, але й стимулювати виробників до зміни принципів природокористування, вона може також суттєво впливати на споживання населення регіонів і детермінувати спосіб його життя, визначаючи суспільні тренди та корегуючи таке його ставлення до оточуючого середовища, яке не буде суперечити принципам сталого розвитку, що допоможе органам місцевого самоврядування у створенні та реалізації програм із вирішення таких проблем, як нераціональний спосіб життя, неефективні моделі виробництва та споживання, які на даний момент стоять на заваді реалізації принципів сталого розвитку регіонів. Стаття написана українською мовою
Самойлік М. С.
Методологічні засади оптимізації стратегії забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіону (c. 187 - 196)
Проблема забезпечення ресурсно-екологічної безпеки, підвищення ефективності використання природно-економічного потенціалу території є однією з пріоритетних для кожного регіону України. Тому в статті розроблено та науково обґрунтовано методологічні засади оптимізації стратегії забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіонів України, орієнтованих на підвищення ефективності використання природно-економічного потенціалу території, ресурсозбереження та ресурсозаміщення, що включають: ідентифікацію небезпеки та визначення зон ресурсно-екологічної безпеки, що дозволяє вибрати першочергову стратегію забезпечення ресурсно-екологічної безпеки регіону; заходи забезпечення достатнього рівня ресурсно-екологічної безпеки регіону на основі оптимізаційних економічних моделей і комплексної оцінки альтернативних сценаріїв; коректування і узгодження рішень. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали результати фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії та регіоналістики, екологічної економіки, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених із питань управління ресурсним потенціалом регіону. При цьому реалізація запланованих стратегій і заходів дозволить: покращити ресурсозабезпеченість і конкурентоспроможність регіону, отримати додатковий дохід від вторресурсів; зберегти первинні ресурси та покращити їхню якість; повернути забруднені землі у господарський обіг регіону; зменшити ризик для здоров’я населення від негативного впливу відходів; покращити соціально-психологічний клімат у регіоні; забезпечити збереження і відновлення довкілля регіону, природного стану екосистем. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2014
Вахович І. М., Чуль О. М.
Розвиток креативної економіки в умовах транскордонного співробітництва (c. 182 - 186)
У статті проаналізовано роль транскордонного співробітництва в просуванні та реалізації програм креативного розвитку. Проведено оцінку перспектив і можливостей реалізації програм транскордонного співробітництва в контексті забезпечення креативного розвитку прикордонних регіонів та на цій основі визначено пріоритетні напрями міжнародного співробітництва. Автори наголошують, що поглиблення транскордонного співробітництва в рамках розвитку креативної економіки має сприяти всебічному стимулюванню нових форм бізнесу, активізації інвестиційного потенціалу регіону, створенню нових робочих місць, формуванню якісної інфраструктури, забезпеченню високого рівня життя населення. Стаття написана українською мовою
Возняк Г. В.
Сучасні механізми реалізації бюджетної політики розвитку: регіональний вимір (c. 187 - 193)
У статті проведено проблемно-орієнтований аналіз бюджетних механізмів підтримки регіонального розвитку, джерелом коштів яких є місцеві бюджети. Основну увагу приділено питанням розширення дохідних джерел місцевих бюджетів, формуванню бюджетів розвитку, міжмуніципальному співробітництву як альтернативному механізму фінансової підтримки та місцевим запозиченням як вагомому джерелу наповнення бюджету розвитку. В результаті дослідження визначено особливості та протиріччя новацій, запроваджених змінами до Бюджетного та Податкового кодексів, в частині фінансування регіонального розвитку; показано переваги та недоліки міжмуніципального співробітництва; висвітлено функціонування ринку муніципальних облігацій та інституту муніципального кредиту як ключового джерела фінансування місцевих інвестиційних програм. Доведено, що бюджетна політика підтримки регіонального розвитку містить низку проблем, вирішувати які слід комплексно в напрямі розширення дохідної бази власних фінансових ресурсів і нарощення можливостей доступу до кредитних ресурсів шляхом активізації ринку місцевих запозичень. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2014
Бондаренко В. М., Машіко К. С.
Інструменти та засоби державного регулювання розвитку бізнесу на регіональному та субрегіональному рівнях (c. 212 - 219)
У науковій літературі, присвяченій регіональній економічній політиці та регіональному розвитку, невирішеними залишаються аспекти співставності науково обґрунтованих інструментів регіональної політики із законодавчо закріпленими засобами їх реалізації владними органами на регіональному та субрегіональному рівнях. Як результат, підприємства певної території чи потенційний інвестор не володіють повною мірою інформацією щодо можливих напрямів державної підтримки розвитку бізнесу з боку регіональної та місцевої влади. Тому ідея дослідження полягає у визначенні законодавчо закріплених засобів реалізації інструментів державної регіональної політики на регіональному та субрегіональному рівні в контексті можливої підтримки розвитку бізнесу. У статті встановлено причини різного тлумачення науковцями змісту і набору складових інструментів регулювання регіонального розвитку. Аналіз загальнодержавних нормативно-правових актів дозволив систематизувати інструменти сприяння регіональному розвитку у розрізі таких блоків: бюджетно-фінансові; підвищення конкурентоспроможності бізнесу; інституційного забезпечення; підтримки взаємодії та комунікацій. Встановлені у статті засоби реалізації вищезазначених інструментів є відображенням наявних повноважень органів місцевого самоврядування, місцевої та регіональної виконавчої влади щодо створення умов для ефективного та результативного функціонування підприємств або прямого впливу на ці процеси у відповідності до пріоритетів розвитку територій. Розроблена система декларованих засобів реалізації інструментів регіональної політики має прикладне значення для бізнесу в Україні, адже вказує на потенційні напрями сприяння їх розвитку з боку органів влади. Стаття написана українською мовою
Вещипан О. О., Полякова О. Ю.
Діагностика економічного розвитку регіонів на основі системи випереджальних індикаторів (c. 220 - 228)
У роботі здійснено аналіз перспектив використання системи зведених індексів індикаторів економічного розвитку для оперативної діагностики економічного розвитку регіонів. Показано, що включення зведених індексів випереджальних, співпадаючих та запізнілих індикаторів до системи оперативної діагностики соціально-економічного розвитку регіонів дозволяє визначити тенденції на найближчий період та діагностувати економічний розвиток регіону як передкризовий, кризовий або зростання залежно від динаміки та співвідношення у часі поворотних точок зведених індикаторів. На основі щомісячних даних з використанням фільтрації здійснено згладжування та пошук поворотних точок економічного розвитку на прикладі Харківської області. Побудовано зведені індекси випереджальних, співпадаючих та запізнілих індикаторів, які говорять про випереджальний характер зниження купівельної спроможності населення відносно зниження промислового виробництва. За результатами аналізу динаміки зведених індикаторів за останні два роки зроблено висновок, що кризова ситуація ще не минула та немає підстав говорити про яку-небудь стабілізацію. Зведений індекс випереджальних індикаторів після деякого підйому наприкінці 2013 р. знов різко зменшився, що говорить про нову хвилю кризових явищ. Стаття написана українською мовою
Голіяд Н. Ю.
Аналіз категоріального апарату процесу антикризового управління регіоном (c. 229 - 233)
На основі дослідження літературних джерел у статті представлений аналіз категоріального апарату процесу антикризового управління регіоном, зокрема проаналізовано існуючі і запропоновано удосконалені трактування дефініцій «антикризове управління», «криза», «регіон»; проаналізовано причини виникнення кризової ситуації в Україні; проаналізовано основні теорії виникнення економічних криз; виділено основні сфери життєдіяльності регіону і види криз, що в них виникають. Окрім того, проведений у статті аналіз дозволяє стверджувати, що уточнення і розуміння сутності антикризового управління допоможе розробити діючий механізм виводу регіону з передкризового або з кризового становища, а це, у свою чергу, істотно позначиться на оздоровленні економіки країни в цілому. Стаття написана українською мовою
Манойленко О. В., Савченко Н. В.
Формування системи базових показників оцінки стійкості соціально-економічного стану регіону (c. 234 - 240)
Метою статті є формування системи базових показників оцінки стійкості соціально-економічного стану регіону. У роботі представлений порівняльний аналіз існуючих методів оцінки базових показників стійкості соціально-економічного стану регіону з використанням критеріїв: структурованість інтегрального показника; спосіб його формування; орієнтація оцінки (динаміка, статика); кількість і якість використовуваних показників; інтерпретація одержуваних оцінок. За результатами аналізу сформульовано методичний підхід до оцінки базових показників стійкості соціально-економічного стану території. Виділено наступні групи показників: якості населення; економічної активності населення; рівня життя (споживання) населення; обсягів (масштабів) господарської діяльності; ефективності економіки; якості регіонального середовища. Сформований інтегральний рейтинг стійкості соціально-економічного стану регіону, який виходить у результаті простого складання компонентних індексів окремих груп показників. Інтегральні рейтинги вимірюють міжрегіональну диференціацію стійкості соціально-економічного стану регіонів і характеризують стійкість соціально-економічного стану регіону побічно – через досягнутий рівень розвитку і динаміку розвитку (як реалізацію конкурентних переваг регіону). Підсумкові результати комплексної оцінки дозволяють здійснювати позиціонування регіонів у просторі параметрів, відображати результати на картосхемі (будувати картограми), робити текстовий аналітичний висновок на основі моделі інтерпретації. Стаття написана російською мовою
Преображенська О. С.
Методичне забезпечення аналізу безпеки розвитку регіону (c. 241 - 248)
У статті розглянуто сталий розвиток регіонів як основу забезпечення економічних інтересів країни, проаналізовано зміст терміну «економічна безпека». Розглянуто регіональну компоненту економічної безпеки у її взаємозв’язку з концепцією сталого розвитку, представлено етапність діагностики економічної безпеки регіону. Проаналізовано основні складові економічної безпеки регіонів – інвестиційну та фінансову; індекс сталого розвитку у просторі трьох вимірів: економічного, екологічного та соціального. Визначено загрози, які здійснюють найбільший вплив на соціально-економічну ситуацію в країні – злочинність, корупція, соціальна нерівність, рівень безробіття. Наведено індикатори компоненти безпеки життя Харківської області. Визначено напрями подальших досліджень економічної безпеки регіону з використанням ринкових методів аналізу. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2015
Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б.
Методичні підходи щодо створення та забезпечення функціонування системи моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів в Україні (c. 180 - 186)
У роботі розглянуті методичні підходи щодо створення та забезпечення функціонування системи моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів в Україні. Забезпечення стабільності соціально-економічного розвитку регіонів вимагає ефективного організаційного управління на базі постійного моніторингу та оцінки поточного соціально-економічного стану регіону з метою актуалізації прийняття управлінських рішень і визначення майбутніх перспектив розвитку. Організація такого моніторингу дозволяє встановити взаємозв'язки між показниками соціально-економічного розвитку регіону і оперативно реагувати на негативні тенденції, які характеризують ці показники. Система моніторингу та оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України на основі запропонованих в роботі методичних рекомендацій є оперативною, динамічною і гнучкою, показує наявність відмінностей у рівні соціально-економічного розвитку регіонів протягом аналізованого періоду в часі. Запропоновані методичні підходи до створення система моніторингу та оцінки розвитку регіону дозволяють практично в режимі реального часу здійснювати незалежні оцінки тенденцій розвитку його соціально-економічного стану, отримувати інформацію про стан економічної кон'юнктури в реальному секторі економіки та її можливих змінах, оперативно проводити аналіз фінансового стану регіону і найважливіших факторів, що визначають регіональну соціально-економічну політику. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2015
Федоренко І. А., Мордовцев О. С.
Індикативне планування регіонального розвитку як соціально-економічна система (c. 120 - 125)
У статті обґрунтовано необхідність використання індикативного планування як одного з ефективних механізмів реалізації стратегічних цілей і завдань соціально-економічного розвитку регіонів України. Запропоновано розглядати індикативне планування як відкриту соціально-економічну систему зі зворотним зв'язком, елементами якої є: Рада з планування; суб'єкти планового процесу; інституційно-правове забезпечення; процеси, що відображають основні етапи формування планових документів; інформаційна підсистема моніторингу соціально-економічного розвитку, інформаційні підсистеми індикативного планування адміністративних районів суб'єктів господарської діяльності. Визначено умови ефективного функціонування системи. Запропоновано порядок формування індикативного плану соціально-економічного розвитку. Зроблено акцент на ефективну взаємовигідну взаємодію учасників планового процесу (інститути влади, суб'єкти господарської діяльності, соціальні суб'єкти). Доведено необхідність використання інформаційної підсистеми моніторингу соціально-економічного розвитку, що дозволяє здійснювати комплексне оцінювання тенденцій розвитку регіону, прогнозувати та контролювати динаміку індикаторів цілі в безперервному режимі. Стаття написана російською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2015
Слава С. С., Сембер С. В., Машіко К. С., Гапак Н. М.
Структурні статика та динаміка економіки Закарпаття в докризових і кризових умовах (c. 108 - 114)
У сучасних умовах України, коли вектор поставлено на підвищення самодостатності регіонів, діагностика структурних трансформацій в їх господарських системах є обов’язковою і необхідною складовою виявлення потенційних точок розвитку регіону. Відповідно до цього, метою статті є дослідження структурних тенденцій економіки Закарпатської області та виявлення її лідируючих секторів у докризових і кризових умовах, гармонійності динаміки основних показників – обсягів реалізації продукції, регіональної доданої вартості, капітальних вкладень і кількості найнятих працівників, а також формування основних напрямків розвитку економіки регіону. Виявлено, що впродовж останніх десяти років структурна перебудова економіки області відбувалася не надто стрімко, і наразі важко говорити про чітку тенденцію переходу до постіндустріальної системи. З огляду на сучасні особливості економіки Закарпаття, в статті встановлено основні проблемні аспекти її структурних трансформацій. Це дозволило окреслити перспективні, на думку авторів, шляхи «модернізації» економічних процесів, що лежать у площинах залучення інвестицій, інноваційності, підвищенні ділової активності, формуванні повних циклів виробництва, використанні альтернативних джерел енергії, імплементації вимог ЄС. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2015
Ткаченко С. А.
Удосконалення методології підсистеми моніторингу в системах стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери, виходячи з вимог функціонально розвинутої обробки інформації (c. 188 - 194)
Розгляд наукових здобутків провідних учених-економістів і діагностика накопиченого під час створення та функціонування територіально-виробничих систем досвіду формування і впровадження обліково-економічних та аналітичних розрахунків дозволили визначити основні напрямки удосконалення методологічних матеріалів із економічного моніторингу: це, по-перше, суворе визначення понять показників, із якими необхідно оперувати в процесі вирішення завдань моніторингу, і єдність їх умовних позначень; по-друге, застосування раціональних способів обчислення відповідних обліково-економічних та аналітичних показників; по-третє, опис (у необхідних випадках) різних методів отримання результатів моніторингу; по-четверте, приведення достатньо повного переліку вхідної інформації, яка потрібна для розрахунку тих або інших показників; по-п`яте, побудування інформаційних обліково-економічних та аналітичних таблиць, виходячи із числа конкретних показників. Удосконалення методології моніторингу у функціонально розвинутих системах стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери за усіма розглянутими напрямками, як показує наявний досвід, істотно полегшує розробку проектних рішень по підсистемі економічного моніторингу і підвищує їх економічну ефективність, комплексність, глибинність, оперативність, аналітичність і якість. Серед перспектив подальших розвідок у цьому напрямку, на наш погляд, особливою актуальністю вирізняється питання, пов’язане із інформаційним інструментарієм забезпечення підсистеми економічного моніторингу у функціонально розвинутих системах стратегічного регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2016
Семчук Ж. В.
Узгодження інтересів регіональних структур щодо інвестиційних ресурсів освітніх послуг підприємств в умовах підвищеного ризику (c. 140 - 145)
Проаналізовано розвиток професійної освіти в контексті взаємодії з ринком праці і виявлено неузгодженості професійного й економічного характеру Визначено причини розбалансованості структур ринків праці й освіти та зазначено, що вони негативно впливають на економічну безпеку закладів освіти, а також зумовлюють нагромадження негативних факторів. Розглянуто елементи зарубіжного досвіду прогнозування економічного розвитку і пов’язаних із ним змін щодо освітніх послуг із метою його застосування в Україні з урахуванням умов підвищеного ризику. Запропоновано концептуальну модель інформаційної технології для узгодження інтересів регіональних структур щодо інвестиційних ресурсів освітніх послуг підприємств в умовах підвищеного ризику. В основі інформаційної технології: економетрична модель для оптимізації інтернет-платіжних систем підприємства, критерії теорій ієрархічних ігор, багатокритеріальної оптимізації, активних систем, модель діагностування внутрішніх і зовнішніх загроз економічної безпеки навчального закладу; засоби і методики системно-ціннісного підходу; алгоритми розпізнавання кризових ситуацій; оптимізаційна модель прогнозування кризових ситуацій і управління ризиками, а також система прийняття рішень для узгодження інтересів регіональних структур щодо інвестиційних ресурсів на основі моделі програмно-проектно-цільового комплексу. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2016
Данько Н. І., Довгаль Г. В.
Брендинг міста Харкова як туристичної дестинації (c. 74 - 79)
На підставі аналізу публікацій і документів Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) авторами було уточнено поняття «туристична дестинація»; розглянуто й уточнено поняття «бренд туристичної дестинації»; запропоновано механізм розробки бренда туристичної дестинації. Проаналізовано існуючий бренд Харкова «Kharkiv – smart city» та зроблено висновок, що цей бренд є перспективним і вдалим для освітнього туризму, для залучення іноземних студентів, а також науковців, пошанувачів нових технологій і наукової фантастики. Напрямком подальшої роботи над брендом міста Харкова як туристичної дестинації є посилення вже існуючого бренда «Kharkiv – smart city» шляхом створення відповідного комплексу маркетингових комунікацій, агресивної рекламної кампанії в українських і світових засобах масової інформації та туристичних виставках. Крім того, перспективним вважається створення інших брендів, розрахованих на інші цільові сегменти споживачів – «Харків історичний», «Харків спортивний» тощо, що приведе до синергетичного ефекту у туристичній галузі Харкова. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямку є обґрунтування нових стратегічних напрямків розвитку Харкова як туристичної дестинації. Стаття написана українською мовою
Козирєва О. В.
Аналіз теоретичних підходів до визначення факторів економічного зростання регіонів (c. 80 - 89)
Статтю присвячено дослідженню існуючих підходів до визначення факторів економічного зростання регіонів. Розглянуто теорію нової економічної географії, засновану на працях і дослідженнях П. Кругмана. Визначено ключові проблеми регіонального зростання, що потребують більш поглибленого дослідження та врахування при розробці стратегій сталого розвитку регіонів. Проаналізовано погляди провідних вітчизняних і закордонних науковців щодо рушійних факторів економічного зростання, а також фахівців ОЕСР, Світового банку, Служби національної статистики Великобританії тощо. На підставі проведеного дослідження узагальнено фактори регіонального економічного зростання, що найбільш часто зустрічаються в теорії та практиці. Доведено, що вчені й аналітики найбільш часто відносять до факторів економічного зростання регіонів такі, що характеризують людський потенціал, науково-технічну й інноваційну діяльність, управління та інституціональний потенціал. До факторів, що найменш часто фахівці та науковці зв’язують із економічним зростанням регіонів, відносяться фактори, що характеризують навколишнє середовище, підприємницьку діяльність та соціально-політичні фактори, що пов’язано з труднощами їх кількісного визначення, проте ні в якому разі не зменшує їх значущість. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2016
Кизим М. О., Козирєва О. В.
Оцінка β-конвергенції соціально-економічного розвитку регіонів України (c. 104 - 114)
Статтю присвячено оцінці β-конвергенції соціально-економічного розвитку регіонів України. Досліджено сутність і теоретичні засади оцінки σ- та β-конвергенції. Розглянуто неокласичну теорію зростання Р. Солоу, на якій базуються моделі β-конвергенції. Проаналізовано сутність та особливості оцінки абсолютної (безумовної) та умовної β-конвергенції. Проаналізовано існуючі емпіричні дослідження економічного розвитку країн і їх регіонів із використанням моделей конвергенції та визначено, що: питання теорії конвергентно-дивергентного розвитку країн і їх регіонів достатньо розроблені; існують окремі дослідження, спрямовані на оцінку та аналіз конвергенції регіонального розвитку в Україні, проте відсутнє комплексне дослідження з побудовою всіх наведених різновидів моделей β-конвергенції для періоду часу, який би охоплював роки до- та післякризового періоду 2008–2009 рр. Запропоновано схему дослідження конвергентних процесів у регіонах України та на її основі проведено оцінку β-конвергенції для регіонів України із застосуванням чотирьох видів моделей: Барро, Сала-і-Мартіна; Баумоля; Солоу-Свана; Квадрадо-Роура. На базі проведеного дослідження визначено, що для периферійних регіонів частка послуг у валовому регіональному продукті більшою мірою та наявність мінеральних ресурсів – меншою обумовлюють наявність конвергенції їх соціально-економічного розвитку, однак наведений результат одержано лише з використанням моделі Барро, Сала-і-Мартіна, для інших моделей умова β-конвергенції не виконується. Для регіонів-лідерів не ідентифіковано жодного серед досліджених додаткових параметрів як такого, що обумовлює їх конвергенцію. Стаття написана українською мовою
Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б.
Позиціонування міста Харкова й окремих великих міст України на регіональному, національному та міжнародному рівнях (c. 115 - 126)
Ефективна система публічного управління, комплексне, раціональне і результативне використання всіх наявних територіальних ресурсів неможливе без системної різносторонньої оцінки існуючого соціально-економічного потенціалу територій, на основі якої визначаються пріоритетні напрями соціального економічного розвитку країни, регіону, окремої території, міста. В основному драйвером розвитку певної території (регіону) є адміністративні міста (обласні центри, міста обласного та районного значення), які завдяки економіко-географічному, природно-ресурсному, соціальному й екологічному потенціалам виконують функцію точок (центрів) регіонального розвитку і безпосередньо впливають на загальний потенціал, позиціонування і конкурентні переваги території в цілому серед регіональних суб’єктів господарської діяльності України. Особливого значення в цьому контексті для соціально-економічного розвитку регіонів набувають адміністративні центри областей. У наведених матеріалах розглянуто значення міста Харкова в економічному та соціальному житті регіону. Досліджено позиціонування міста Харкова й окремих великих міст України на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2016
Іванова О. Ю.
Інтегральна оцінка рівня саморозвитку регіонів України (c. 77 - 83)
Мета статті полягає в обґрунтуванні етапів, методів, прийомів, показників для визначення інтегральної оцінки саморозвитку регіонів як підґрунтя для визначення інструментарію стимулювання регіонального саморозвитку. Запропоновано визначення таких понять: саморозвиток, самозабезпеченість, самоуправління та самофінансування регіону. Обґрунтовано послідовність етапів визначення інтегрального показника рівня саморозвитку регіону. Уточнено визначення поняття «рівень саморозвитку регіону», що поєднує самодостатність як спроможність підтримувати існуючий рівень за рахунок власних ресурсних можливостей для забезпечення належного рівня виконання покладених на регіон функцій та спроможність регіону до генерування нових конкурентних переваг за наявністю управлінських механізмів розвитку. Обґрунтовано складові саморозвитку регіону: самозабезпеченість, самоуправління, самофінансування, для оцінювання яких на методологічно-практичному рівні побудовано інтегральні показники методом ентропії та розподілено регіони за рівнем самозабезпеченості, самоуправління та самофінансування. Проведено оцінку рівня саморозвитку регіонів України за складовими. Напрямами подальших досліджень виступають прогнозування показників складових саморозвитку регіонів, визначення зміни стану показників і розробка на основі цього рекомендацій з покращення позицій регіонів за рівнем саморозвитку. Стаття написана українською мовою
Назаренко І. М., Назаренко О. В.
Економічний вимір орендних відносин суб’єктів агробізнесу Сумського регіону (c. 84 - 90)
Мета написання статті полягає у дослідженні наслідків реформування аграрного сектора економіки країни та аналізі сучасного стану орендних земельно-майнових відносин. Проаналізовано правовий супровід аграрної реформи. На основі опрацювання фундаментальних наукових здобутків українських учених з досліджуваного питання узагальнено позитивні та негативні наслідки реформування аграрного сектора. Проаналізовано стан землекористування суб’єктів агробізнесу Сумської області. Досліджено рейтинг областей України, в основу якого було покладено критерій розміру найдорожчої орендної плати за землю. Детально розглянуто динаміку розміру плати за оренду суб’єктами агробізнесу досліджуваного регіону, а також фактично виплаченого розміру орендної плати за земельні та майнові паї в галузевому розрізі. Визначено частку плати за оренду у структурі інших витрат і загальному розмірі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Стаття написана українською мовою
Прушківський В. Г., Буряк В. В.
Методичні основи гармонізації складових сталого розвитку промислового міста (c. 91 - 97)
Метою статті є розробка методичного підходу до гармонізації складових сталого розвитку промислового міста. Досліджено гармонізацію економічної, екологічної та соціальної складових сталого розвитку. Запропоновано використовувати правило «золотої пропорції» для визначення «ідеального» значення складових сталого розвитку. На основі індексного методу кількісно визначені складові сталого розвитку. Здійснено порівняльний аналіз фактичного та «гармонізованого» розподілу між субіндексами сталого розвитку. На основі правила «золотої пропорції» доведено, що гармонізація дозволяє не лише констатувати наявність розходжень і відсутність взаємодії між складовими, а й здійснити кількісний аналіз. Обґрунтовано, що наявність дисгармонізації між складовими сталого розвитку потребує розробки відповідного механізму на основі перерозподілу інвестиційних ресурсів або інших економічних важелів для підтримки однієї компоненти на належному рівні та покращення іншої. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2017
Бєлікова Н. В., Грецька-Миргородська В. В.
Брендинг як елемент стратегії соціально-економічного розвитку міста (c. 155 - 161)
Наведено аналіз еволюційних етапів науково-методичного забезпечення брендингу міст і запропоновано складові бренда міста, пов’язані з базовими індикаторами його соціально-економічного розвитку. Доведено, що в сучасних умовах економічної глобалізації і регіональної інтеграції посилюється конкурентна боротьба між територіями, що вимагає від органів місцевої влади розробки нових підходів до брендингу міст. Метою статті є обґрунтування складових брендингу міста в рамках розробки стратегії соціально-економічного розвитку міста. Аналіз етапів еволюції науково-методичного забезпечення брендингу міст свідчить про розширення його інструментарію і включення до стратегій соціально-економічного розвитку міст. Визначено, що базовими складовими бренда міста є: значення міста в регіоні та країні; людський капітал; економіка, промисловість, інновації; легкість ведення бізнесу; охорона здоров’я, освіта, культура, спорт, міська інфраструктура. Методичний підхід до реалізації брендингу міста в рамках стратегії його соціально-економічного розвитку передбачає реалізацію взаємопов’язаних етапів, серед яких: SWOT-аналіз соціально-економічної системи міста; формування переліку конкурентних переваг міста; визначення пріоритетних напрямів розвитку міста й ін. Стаття написана українською мовою
Губарєва І. О., Хаустова В. Є., Тищенко В. Ф.
Забезпечення економічної безпеки міста в системі стратегічного менеджменту (c. 162 - 171)
Стаття присвячена дослідженню проблеми забезпечення економічної безпеки міста в системі стратегічного менеджменту. Економічна безпека різного рівня ієрархії являє собою складну, багатофакторну та багаторівневу інституціональну систему. В статті наведено організацію процесу забезпечення економічної безпеки міста, який включає такі етапи: формулювання мети процесу забезпечення економічної безпеки міста; оцінку стану економічної безпеки міста; визначення переліку загроз економічній безпеці міста; діагностування рівня економічної безпеки міста; моделювання сценаріїв убезпечення економіки міста; формування стратегії і тактики забезпечення економічної безпеки міста; розробку заходів, засобів і механізмів реалізації системи забезпечення економічної безпеки міста; моніторинг і контроль забезпечення економічної безпеки міста. Організаційний підхід апробовано на прикладі міста Харкова. Обґрунтовано перелік загроз економічній безпеці міста та їх актуальність шляхом поєднання таких методів, як: експертні опитування, SWOT-аналіз і метод аналізу ієрархій. Запропоновано методичний підхід оцінювання рівня економічної безпеки міста, який базується на ієрархічно побудованій системі показників (інтегрального, комплексних і часткових), що дозволило визначити рівень економічної безпеки міста та диспропорції розвитку функціональних складових. Моделювання сценаріїв убезпечення економіки міста пропонується здійснювати шляхом поєднання когнітивного моделювання та сценарного підходу, що дало можливість визначати напрями реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки міста та здійснити вибір важелів державного регулювання. Наведено механізм забезпечення економічної безпеки міста, який включає такі елементи: план заходів із реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки міста; інституціонально-організаційне забезпечення; програмування та проектування; науково-методичне забезпечення; фінансове забезпечення. Стаття написана англійською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2017
Возняк Г. В.
Вплив бюджетної децентралізації на економічне зростання регіонів України: статистичне оцінювання (c. 154 - 160)
Метою статті є визначення, встановлення та аналіз взаємозв’язків між бюджетною децентралізацією та економічним зростанням регіонів України в умовах реформи влади та фінансових ресурсів. Проведено статистичне оцінювання впливу бюджетної децентралізації на економічне зростання регіонів України за 2015–2016 роки. Застосування моделювання панельних даних дало змогу побудувати економетричні моделі, які дозволили встановити неоднозначну природу бюджетної децентралізації та визначити ключові чинники впливу. Показано, що бюджетна децентралізація за доходами та видатками позитивно асоціюється із економічним зростанням регіонів України впродовж обраного часового діапазону дослідження. Динамічне зростання власних доходів місцевих бюджетів ще не є каталізатором економічного розвитку регіонів. Підтверджено сильний негативний вплив трансфертів на залежну змінну. Серед змінних, включених у модель, які додатково характеризують бюджетну децентралізацію, помітно вирізняються єдиний податок і субвенції на соціально-економічний розвиток окремих територій. В результаті проведеного дослідження обґрунтовано необхідність мінімізації трансфертної залежності регіонів із одночасним нарощенням власної доходної бази, при цьому місцеві податки та збори повинні слугувати надійною базою довгострокового планування та розвитку. Стаття написана українською мовою
Дубницький В. І., Федулова С. О., Василюк О. В.
Регіональна інфраструктура: модернізація, пріоритети та перспективи розвитку (c. 161 - 168)
Метою статті є огляд методик класифікації складу регіональної інфраструктури. На наш погляд, сьогодні особливо актуальним і складним завданням дослідження залишається наукове обґрунтування сучасних інструментів розвитку та модернізації регіональної інфраструктури. В науковому обігу наразі існує досить активне вживання терміна «регіональна інфраструктура», але ні в нормативно-правових і методичних документах, ні в практиці регіонального управління він не отримав однозначного визначення. В статті проаналізовано теоретико-методичні питання визначення регіональної інфраструктури як окремої категорії та визначено, що існує певна неврегульованість категорійного апарату у сфері регіональної інфраструктури на законодавчому рівні. Також зазначено, що мало уваги приділяється питанням регіональної і місцевої інфраструктури як комплексного об’єкта управління, вироблення інфраструктурної політики на рівні регіону, організаційно-економічного механізму її розвитку. В статті розглянуто світові тенденції просторового розвитку та визначено їх неминучий вплив на модернізацію інфраструктурного забезпечення регіону. Розглянуті у статті організаційно-методичні положення розвитку регіональної інфраструктури на сучасному етапі доводять необхідність формування сучасних підходів до наукового визначення та управління регіональною інфраструктурою. Стаття написана українською мовою
Забарна Е. М.
До питання формування методичного підходу до оцінки інвестиційної привабливості регіонів України (c. 169 - 175)
Метою статті є подальший розвиток наукових підходів до формування методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості регіонів України. Досліджено зміст економічної категорії «інноваційно-інвестиційний клімат». Систематизовано фактори формування та оцінки інноваційно-інвестиційного клімату, до яких віднесено економічні, політико-правові, науково-технічні, природні та соціальні, які відрізняються за ступенем мобільності / інертності. Зазначено, що практично будь-які законодавчі зусилля уряду щодо формування сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату можуть бути блоковані владою на місцях, а зусилля на місцевому рівні щодо створення пільгового господарського механізму можуть компенсувати деякі недоліки загальноекономічного регулювання центрального уряду. Проведено аналіз обсягів прямих іноземних інвестицій за період з 2010 року. Запропоновано методичний підхід щодо оцінювати інвестиційної привабливості регіонів України, враховуючи узагальнені показники: рівень загальноекономічного розвитку; рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону; демографічну характеристику регіону; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної структури регіону; рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків. Кожний синтезований показник визначають за сукупністю аналітичних показників, що входять до його складу. Кількісне значення кожного синтезованого показника отримують підсумовуванням рангових значень (у системі регіонів), що входять до складу аналітичних показників. Інвестиційним забезпеченням регулювання розвитку регіону має стати інвестиційний паспорт. Запропоновано схему складання інвестиційного паспорту з урахуванням системи інформаційних даних. Стаття написана українською мовою
Цвях О. М., Опенько І. А., Шевченко О. В.
Проблеми плати за землю під час реалізації інвестиційних проектів редевелопменту промислових землекористувань у місті Києві (c. 176 - 183)
Метою статті є визначення розміру плати за землю під промисловими об’єктами, які підлягають реновації, що повинні сплачувати інвестори, на етапі погодження відповідної проектної документації, під час реалізації проектів із редевелопменту цих землекористувань у місті Києві та виявлення механізму заохочення, стимулювання інвестиційної діяльності в цій галузі. Незважаючи на складну процедуру реалізації проекту щодо редевелопменту (реновації) промислових територій, варто зазначити, що однією із досить значних капіталомістких категорій інвестиційної діяльності, які створюють певний, додатковий «бар’єр» для інвесторів, є накладні витрати, зокрема плата за землю. Тобто на етапі розробки, погодження проектів реорганізації промислових територій інвестор вже повинен сплачувати плату за земельні ділянки, не маючи ніякого економічного доходу від цих територій. Максимальний розмір земельного податку, який повинні сплачувати інвестори при фактичному функціональному використанні цих земель, становить 72,51 млн грн/рік. Таким чином, для того щоб редевелопмент великих промислових територій був привабливим для інвесторів, міська влада має виступити повноцінним партнером і прийняти ряд зобов'язань, а саме: ввести особливі інвестиційні правила та механізми, наприклад, значно скоротити термін розгляду та погодження відповідних проектів (перенесення промислових об’єктів, зміна цільового призначення земель, будівництво нових об’єктів нерухомості тощо), надати податкові пільги («канікули») на цей період, взяти на себе організацію і частину витрат з перенесення виробничих потужностей, після завершення інвестиційного проекту в заздалегідь обумовлений термін передати земельну ділянку у власність інвестору без пайової участі. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2017
Бегларашвілі О. П., Григоренко Т. М.
Сучасний стан і тенденції розвитку магазинів Київської області (c. 139 - 144)
Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку магазинів Київської області у 2010–2016 рр. Під час дослідження висвітлено регіональні аспекти основних показників розвитку магазинів – проаналізовано динаміку роздрібного товарообороту, індекси споживчих цін, роздрібний товарооборот підприємств роздрібної торгівлі, товарні запаси у роздрібній мережі підприємств, основні показники магазинів підприємств-юридичних осіб, а саме: кількість магазинів; торговельна площа; забезпеченість населення торговельною площею; торговельна площа, що приходиться на 1 магазин, тощо. Проводячи дослідження тенденцій розвитку роздрібної торговельної мережі Київської області, було проаналізовано показники, що характеризують мережу магазинів з торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами підприємств – юридичних осіб. Запропоновано заходи щодо нівелювання диспропорції розвитку роздрібної торговельної мережі у міських поселеннях і сільській місцевості Київської області. Стаття написана українською мовою
Дмитришин Л. І., Бушинська В. В.
Рейтингове оцінювання розвитку економіки знань у регіонах України (c. 145 - 151)
Статтю присвячено дослідженню регіональних аспектів оцінки економіки знань. Мета статті полягає у розробці рейтингу регіонів України відносно рівня розвитку економіки, побудованої на знаннях з використанням методу таксономії, та визначенні просторових зв’язків між територіальними одиницями в локальному та глобальному контекстах. Згідно з поставленою метою в статті: проведено порівняльний аналіз індексу економіки знань в Україні та країнах Європи, а також Центральної Азії; визначено показник таксономічного розвитку економіки знань у регіонах України; зроблено групування областей за значенням індексу економіки знань та індексу знань у період 2012–2015 рр. та проаналізовано їх динаміку; розроблено рейтинг областей України за рівнем розвитку економіки знань. Стаття написана українською мовою
Забарна Е. М., Щьокіна Є. Ю.
Наукове обґрунтування та запровадження системи організаційно-управлінських інновацій в розвитку регіону (c. 152 - 156)
Метою статті є обґрунтування та інтеграція системи організаційно-управлінських інновацій в розвиток регіонів України з перспективами подальших досліджень цієї проблематики. Виявлено основні проблеми, що існують у сучасному управлінні регіонами, та визначено причини їх виникнення. Досліджено зміст економічних категорій «регіон», «система», «організаційно-управлінські інновації» та «система організаційно-управлінських інновацій». Виділено чотири сучасних напрямки розвитку теоретичних досліджень, до яких віднесено нові парадигми та концепції регіону, розміщення діяльності, просторову організацію економіки, міжрегіональні економічні взаємодії. Зазначено, що необхідність забезпечення розвитку регіонів зумовлена важливістю оптимізації просторових господарських характеристик країни відповідно до особливостей розміщення наявних і потенційних ресурсів, а також необхідністю задоволення загальних і специфічних потреб населення. Запропоновано формування системи організаційно-управлінських інновацій з урахуванням специфіки сфери їх реалізації та визначено заходи її запровадження, що дозволяє забезпечити системний процес якісних змін щодо розвитку територій і реального сектора економіки регіону. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2017
Бубенко П. Т., Панова О. Д.
Програма розвитку міст у контексті сучасних викликів урбанізації (c. 185 - 194)
Мета статті полягає у дослідженні процесу еволюційного становлення Нової програми розвитку міст (НПРМ) та аналізі стратегічного інструментарію міського розвитку в рамках сформованої парадигми міста на сучасному етапі. Проаналізовано глобальні концептуальні трансформації в руслі ідентифікації урбанізації як рушія стійкого і всеохоплюючого економічного зростання та сталого розвитку міст. У контексті забезпечення взаємопосилюючого зв'язку між урбанізацією і економічним розвитком систематизовано змістовні складові системи дій з реалізації НПРМ, орієнтованих на досягнення сталого міського розвитку. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є пошук універсального інструментарію стратегічного розвитку міст у рамках положень НПРМ, а також аналіз впливів локальних факторів на процес реалізації НПРМ. Стаття написана українською мовою
Зварич О. І.
Структурний аналіз економічного розвитку регіонів (c. 195 - 205)
Метою статті є аналіз економічного розвитку регіонів за допомогою моделі економічної бази з використанням таких показників, як коефіцієнти надлишку працівників і локалізації, коефіцієнти концентрації і диверсифікації, галузевого мультиплікатора і коефіцієнт інтенсивності виконання базових функцій. В рамках проведеного аналізу визначено галузі спеціалізації, дано оцінку інтенсивності виконання базових функцій, а також досліджено співвідношення між галузями спеціалізації, допоміжними (комплектуючими) й обслуговуючими. При цьому проведено ідентифікацію, тобто визначено, які конкретно стадії виробничого процесу концентруються в регіоні: управління, дослідження чи виробництво. При дослідженні функціональної структури регіонів зосереджено увагу на ідентифікації функціональної спеціалізації досліджуваного регіону та визначенні його рівня спеціалізації. Фактори локалізації дозволили визначити рівень регіональної спеціалізації та домінуючу функціональну спеціалізацію регіону. Через функціональну спеціалізацію встановлено галузі економічної діяльності, значення яких у цій просторовій одиниці більше від досягнутого у визначеній сукупності одиниць. Причини регіональної спеціалізації варто вбачати в системі демографічних умов, умов навколишнього середовища та у сформованому інфраструктурному середовищі. При визначенні регіонального мультиплікатора та коефіцієнта інтенсивності виконання базових функцій зосереджено увагу на поділі за функціональною ознакою економічної діяльності: виробництво й інфраструктура, управління, дослідження і розвиток. Дано оцінку інтенсивності виконання базових функцій через поділ вказаних показників за функціональною ознакою економічної діяльності. Отримані результати є передумовою формування стратегій сталого розвитку регіону. Стаття написана українською мовою
Лук’янов В. І.
Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку житлово-комунального господарства регіонів України (c. 206 - 211)
У роботі проведено аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку житлово-комунального господарства регіонів України. Зазначено, що ЖКГ – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економіки країни та її регіонів. Проведений аналіз довів, що підприємства ЖКГ залишаються стабільно збитковими як в цілому по Україні, так і по її регіонах. Акцентовано увагу на тому, що основними джерелами фінансування ЖКГ є кошти державного і місцевих бюджетів, фізичних і юридичних осіб за сплату житлово-комунальних послуг, інвестиції і кредити, кошти, що виділяються по лінії міжнародних фінансових організацій, які в умовах дефіциту бюджетних коштів вносять значний вклад у фінансування галузі. Підводячи підсумки PEST-аналізу та SWOT-аналіз розвитку ЖКГ регіонів України автором зроблено висновок, що є достатньо негативних причин, які обумовлюють слабкі аспекти функціонування ЖКГ. Визначено економічні стимули залучення потенційних інвесторів у програми розвитку ЖКГ регіонів, які засновано на законодавчому закріпленні основних умов ефективного функціонування ринку житлово-комунальних послуг. Стаття написана українською мовою
Палант О. Ю., Водовозов Є. Н.
Економічне обґрунтування організації та створення суб’єкта господарювання для впровадження е-квитка (c. 212 - 218)
Метою статті є економічні дослідження та обґрунтування створення окремого суб’єкта господарювання, що призваний обслуговувати всі аспекти функціонування безконтактної системи оплати проїзду в міському транспорті загального користування задля вирішення питання оптимізації збору виручки від наданих транспортних послуг, що є важливим кроком для забезпечення беззбиткової роботи підприємств-перевізників. Забезпечення реалізації зазначених у статті заходів дасть можливість реально вплинути на поліпшення стану справ у такій важливій галузі міського господарства, як міський електричний транспорт, бо він є соціальним видом транспорту, найбільш екологічним видом транспорту та таким, що націлений у майбутнє, де зовсім скоро електромобілі будуть домінуючим засобом пересування. Дослідження авторами економіко-юридичних аспектів укладання договорів дозволило визначити спільні проблеми функціонування підприємств, що обслуговують пасажирів в умовах міст країни та стримують їх розвиток. Стаття написана українською мовою
Пілько А. Д., Грабовецька Г. Д.
Модель оцінки інвестиційного потенціалу регіону (c. 219 - 224)
В публікації висвітлено результати дослідження існуючих теоретичних та науково-методичних підходів до проведення оцінки інвестиційного потенціалу регіону. На основі вивчення існуючих підходів до трактування, оцінки, аналізу та моделювання складових інвестиційного клімату регіону запропоновано власний підхід до проведення оцінки інвестиційного потенціалу із застосуванням можливостей економетричного моделювання. Для проведення кількісної оцінки величини інвестиційного потенціалу регіону рекомендовано розглядати такі складові компоненти, котрі в своїй сукупності її визначають: промисловий, сільськогосподарський, фінансовий, соціальний і споживчий потенціали. Запропоновано підхід до визначення питомої ваги окремих складових інвестиційного потенціалу регіону в інтегральному показнику. Проведено модельні розрахунки, на основі яких визначено компоненти інвестиційного потенціалу регіону, які мають визначальний вплив на формування інтегрального показника. Стаття написана українською мовою
Тарадай В. Н.
Удосконалення оцінки рівня управління регіональними ресурсами (c. 224 - 229)
У роботі удосконалено оцінку рівня управління ресурсами розвитку регіонами України, яка заснована на використанні комплексної оцінки – багатовимірного порівняльного аналізу (а саме – методу суми місць) і дозволяє порівняти ефективність управління ресурсами розвитку регіонами України за наявними даними про їх стан на основі єдиної системи показників, а також зіставити рівень управління ресурсами розвитку кожним регіоном України в часі. Досліджено нерівномірність розвитку регіонів країни, виявлено зростання у міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій. Визначено, що, володіючи принципово різним складом і обсягом природних, людських, фінансових ресурсів, стан та результативність управління ресурсами розвитку регіонами України значно відрізняється. Запропоновано рівень управління ресурсами розвитку регіонами України оцінювати за сукупністю показників, які характеризують збільшення продуктивності економіки регіонів, прибутковості місцевого бізнесу та рівня доходів населення, загального підвищення соціальних стандартів, якості життя та бізнес-середовища. Стаття написана українською мовою
Турський І. В.
Концептуальні основи формування новітньої парадигми соціально-економічного розвитку регіонів (c. 230 - 235)
Метою статті є визначення теоретико-методологічних засад і практичного базису процесу формування новітньої парадигми регіонального розвитку, зокрема особливості класичних і новітніх теорій регіонального розвитку у аспекті формування факторів активізації соціально-гуманітарного розвитку підприємництва регіонів. Зазначено підвищення ролі гуманітарних цінностей і соціальних чинників економічного розвитку регіонів у наявних парадигмах регіонального розвитку, що обумовлює необхідність концентрації досліджень на розвитку гуманітарної і соціальної сфер у тісному їх взаємозв’язку з економічним розвитком. На основі дослідження та аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів економічного розвитку регіонів визначено комплекс ключових факторів розвитку економіки знань у регіонах. Проведене дослідження регіональних підходів до забезпечення регіонального розвитку дало змогу зробити висновок про те, що в сучасних умовах наявні парадигми регіонального розвитку мають бути удосконалені з урахуванням реалій становлення нових економічних систем, що базовані на людському капіталі та знаннях, а також на введенні в аналіз процесів регіонального розвитку компоненти – соціально-гуманітарного простору регіону. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2018
Богдан Н. М.
Оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки регіонів України: методологія і практика (c. 142 - 149)
Досліджено теоретичні та методологічні підходи до визначення та оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки на регіональному рівні. Метою статті є удосконалення методики оцінювання фінансово-економічної безпеки на регіональному рівні на основі вивчення наявних теоретичних і методичних підходів, а також оцінка рівня фінансово-економічної безпеки регіонів України. Розглянуто й узагальнено теоретичні підходи до визначення категорії фінансово-економічної безпеки та методичні підходи до її оцінювання. Доведено, що фінансово-економічна безпека регіону являє собою складне інтегроване поняття, що поєднує у собі поняття фінансової та економічної безпеки. З урахуванням простоти та доступності інформаційної бази та прозорості розрахунків автором встановлено доцільність і достатність комплексу індикаторів фінансової-економічної безпеки. Здійснено оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки регіонів України. Обґрунтовано необхідність розробки механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки регіону та доведено, що при розробці необхідно дотримуватися об’єктивно існуючих принципів: комплексності, системності, варіантності, координації та спеціалізації. За результатами проведеного дослідження зроблено висновки щодо необхідності розроблення, відпрацювання і створення дієвої системи забезпечення фінансово-економічної безпеки на регіональному рівні з метою сприяння підвищенню конкурентоспроможності регіонів та інвестиційної привабливості. Детальна розробка механізму забезпечення фінансово-економічної безпеки регіону та планування й організація його фінансового забезпечення мають стати предметом подальших наукових досліджень. Стаття написана українською мовою
Козаченко Г. В., Буколова В. В.
Аналіз підходів до оцінювання соціально-економічної безпеки регіону (c. 150 - 157)
Оцінки соціально-економічної безпеки регіону знаходять своє використання у визначенні способів її забезпечення, виборі напрямів, орієнтирів і пріоритетів розвитку соціально-економічної системи регіону. Для оцінювання соціально-економічної безпеки регіону необхідна відповідна методична база, основним елементом якої є підхід до оцінювання. Проаналізовано зміст, переваги й обмеження наявних в економічній безпекології мезорівня підходів до оцінювання соціально-економічної безпеки регіону (функціонального (або комплексного), індикаторного, індексного, рейтингування), наявність яких можна розцінювати як відображення контекстуальності постмодерністської методології економічної безпекології. Окреслено актуальні проблеми у використання підходів до оцінювання соціально-економічної безпеки регіону, які потребують розв’язання: відсутність обґрунтованості кількості та виду первинних показників, їхня неузгодженість, відсутність обґрунтованої бази порівняння для вибраних показників, слабке використання можливостей моделювання, слабка операціоналізація методів проаналізованих підходів. Стаття написана українською мовою
Онищенко В. О., Бондаревська О. М.
Захисний підхід до визначення економічної безпеки регіону (c. 158 - 164)
Мета статті полягає у систематизації наукових підходів щодо впливу негативних чинників на стан економічної безпеки регіону, визначенні критеріїв переходу економічної системи регіону з одного стану в інший з урахуванням інтенсивності дії негативних факторів впливу, визначенні джерел виникнення загроз економічній безпеці регіону. Досліджено сутність чинників, які негативно впливають на стан економічної безпеки регіону: ризик, загроза, виклик. Наведено характеристику елементів системи діагностики економічної безпеки регіону. Узагальнено позиції науковців щодо впливу негативних чинників на стан економічної безпеки регіону. На основі узагальнення наукових підходів виділено сфери прояву загроз економічній безпеці регіону. У результаті дослідження здійснено типологізацію загроз економічній безпеці регіону за функціональними складовими. Напрями подальших досліджень у цьому напрямі пов’язані з розрахунком та аналізом стану економічної безпеки регіонів України, визначенням ступеня впливу загроз на основні складові економічної безпеки регіонів для розроблення ефективної програми забезпечення безпеки регіонального розвитку. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2018
Зінченко О. А.
Передумови формування позитивного іміджу регіону (c. 141 - 145)
Мета статті полягає в обґрунтуванні передумов створення іміджу території в контексті децентралізації та активізації ділової активності на регіональному рівні. Виявлено економічні та соціально-культурні передумови створення іміджу, доведено їх роль у цих процесах. Проаналізовано вплив іміджу на інвестиційну активність у регіоні. Доведено, що важливим є безпековий фактор, який створює сприятливе середовище для формування регіонального бренда та його просування як на національному просторі, так і на міжнародній арені. Визначено, що традиційна система формування іміджу регіону, в умовах крайньої нестабільності вітчизняної соціальної та економічної систем, не є достатньою для забезпечення збалансованого економічного зростання та поступового соціального розвитку. Запропоновано використання принципу рекурсії для регіонального брендингу. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є розробка методичних підходів до діагностики іміджу території, трансформація позитивного іміджу в регіональний бренд і забезпечення умов його просування в глобальному інформаційному просторі на єдиних засадах міжнародної безпеки. Стаття написана українською мовою
Красноносова О. М.
Розширення повноважень територіальних громад у процесі розвитку місцевого самоврядування в Україні (c. 146 - 151)
Фінансові системи повинні забезпечувати реальне зростання вартості, що виникає при здійсненні місцевими органами своїх повноважень. Захист більш слабких у фінансовому відношенні органів місцевого самоврядування передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів, спрямованих на подолання наслідків нерівного розподілу. Метою роботи є уточнення складу та послідовності управлінських заходів з боку органів місцевого самоврядування. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає поняття територіальної громади таким чином: це жителі, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста. Відповідні населені пункти є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Кожна така одиниця має певні пріоритети розвитку. Погодження пріоритетів є складним завданням. До фінансових функцій органів місцевого самоврядування відноситься формування бюджету. Він включає у себе поняття місцевого бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування; районного бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад селищ і міст районного підпорядкування і виконання місцевих програм, і здійснення бюджетного вирівнювання; обласного бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм і здійснення бюджетного вирівнювання. Розвиток місцевого самоврядування в Україні та реформування територіального устрою вимагають використання нових інструментів і методів стратегічного управління діяльністю місцевих громад, погодження пріоритетів їх розвитку, формування нової структури відносин між центром і периферією. Розвиток місцевого самоврядування характеризується перерозподілом владних повноважень на користь периферії та інституційної багатополярності, що потребує подальшого поглибленого дослідження можливості узгодження пріоритетів розвитку територіальних громад у межах адміністративних територій. Стаття написана українською мовою
Курганська М. К.
Аналіз роботи будівельних організацій регіонів України в контексті антикризового управління (c. 152 - 158)
Проаналізовано роботи будівельних організацій регіонів України в контексті антикризового управління. Автором зазначено, що антикризове управління має базуватися на діагностиці або аналізі стану галузі з метою виявлення проблем у системі управління, які викликають ускладнення в фінансовому становищі підприємства або галузі. Системний аналіз будівельних організацій регіонів України в контексті антикризового управління дозволить розглядати у сукупності множину факторів, які виконують роль індикаторів проблеми. Проведено оцінку обсягу виконаних будівельних робіт при будівництві будинків та інженерних споруд, яка довела, що починаючи з 2016 р. спостерігається суттєве збільшення обсягів виконаних будівельних робіт. Зазначено, що нове будівництво як економічний процес, що потребує великих капіталовкладень, в умовах кризи, безумовно, зменшує обсяги. Для виявлення тенденцій по регіонах автором були обчислені співвідношення нового збудованого та реконструйованого житла. Проведено дослідження зміни індексу будівельної продукції за 2011–2017 рр. та його порівняння зі зміною обсягу виконаних будівельних робіт за той же період виявило безумовну залежність цих показників. Проаналізовано розподіл валового внутрішнього продукту будівельної галузі України. Для з’ясування темпів зміни ВВП автором на основі статистичних даних були обчислені відносні показники (зростання / спадання щодо попереднього року, у відсотках). Виявлено, що частка капітальних інвестицій, які спрямовані в будівництво, в загальному обсязі капітальних інвестицій за останні роки практично не змінювалася. Зроблено висновок, що для суттєвого покращення інвестування у розвиток будівництва в Україні актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у будівельній галузі та формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Стаття написана українською мовою
Михайленко Д. Г.
Економічна ефективність: визначення, аналіз концепцій (c. 159 - 163)
Сучасний етап розвитку економіки характеризується певним кризовим станом у дослідженнях економічної ефективності результатів діяльності. Незважаючи на зацікавленість багатьох учених та практиків до вивчення поняття та концепцій економічної ефективності, існує безліч протиріч у його визначенні. Теоретичні аспекти економічної ефективності можна дослідити в працях К. Макконелл і С. Брю, А. Махмудова, А. Краснова, В. Кондратова, Б. Райзберг, С. Мочерного та ін. Метою статті є аналіз наявних підходів до визначення економічної ефективності у площині збалансованого розвитку регіону. Виділяють декілька підходів до вивчення ефективності: «ресурсний» підхід передбачає можливість найбільш повного використання обмежених ресурсів з метою найбільш повного задоволення обмежених потреб; «витратний» підхід – співвідношення результатів діяльності і затрат. В статті наведено погляди наукових шкіл на поняття «ефективність», а саме: представники класичної школи розглядають ефективність як порівняльне співвідношення чинників виробництва, з їх продуктивністю і забезпеченістю ресурсами; неокласична школа ефективність розглядає з позицій якості суспільного відтворення; на думку представників школи загальної рівноваги, основою конкурентних переваг країн є ціни товарів, що менші рівноважних цін, а також умови країн, які забезпечують взаємний попит і пропозицію. Зрівняння сукупного попиту і сукупної пропозиції може здійснюватися: або через зміну цін, при незмінних кількостях, або через зміну кількостей при незмінних цінах, або через зміну кількостей і цін одночасно; представники інституційної та неоінституційної школи ефективність розглядають через призму трансакційних витрат; школа конкурентних переваг розглядає ефективність як конкурентну перевагу державного та підприємницького рівнів. Ефективність завжди пов’язана з відношенням цінності результату до цінності витрат; суб’єктивна, особистісна оцінка об’єкта, має кінцевий результат. Стаття написана англійською мовою
Тимечко І. Р.
Особливості життєдіяльності територіальних громад у транскордонному просторі Україна-ЄС (c. 164 - 170)
Досліджено вплив упровадження місцевого прикордонного руху в українсько-польському просторі на рівень добробуту територіальних громад Львівської області. Виявлено конвергентний розвиток територіальних громад Львівської області, тобто громади з нижчим рівнем економічного добробуту розвиваються швидше, що забезпечує зменшення диспропорції розвитку. Установлено, що розташування поруч з кордоном все ж таки не впливає на рівень будівництва, що може бути обумовлене тим, що навіть можливостей місцевого прикордонного руху недостатньо для того, щоб територія стала привабливою для проживання. Встановлено, що міжрегіональні диспропорції економічного розвитку в транскордонному просторі характеризуються різною динамікою на різних кордонах суміжних держав. З’ясовано, що нерівномірності розвитку територіальних громад в українсько-польському транскордонному просторі за показниками соціально-економічного розвитку та фінансового забезпечення зумовлюють, зокрема, перетікання людського капіталу, тобто молодь прикордонних територіальних громад переміщується в більш розвинене середовище. Запровадження взаємних спрощень при перетині кордону мешканцями прикордонних територій України сприяють активізації дій мешканців прикордоння щодо перетину кордону. Здійснено дослідження впливу впровадження місцевого прикордонного руху (2008 р.) на рівень добробуту територіальної громади прикордонного регіону. Дослідження здійснено за 2 періодами: до впровадження місцевого прикордонного руху (2003–2008 рр.); після впровадження місцевого прикордонного руху (2008–2011 рр.). Індикатором рівня добробуту громади обрано показник приросту забезпеченості житлом її жителів. Основним методом дослідження був регресійний аналіз. За основу обрано регресійну модель умовної ?-конвергенції, яку було модифіковано. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2018
Мігай Н. Б.
Підходи до формування механізму управління інноваційними процесами в регіоні (c. 63 - 68)
Статтю присвячено розробці теоретико-методологічних основ формування механізму управління інноваційними процесами в регіоні. Вказано, що особливої актуальності сьогодні набуває формування зазначеного механізму через кризові тенденції в розвитку економіки України, диспропорційність стану регіонів і складність функціонування ринкового середовища. Розроблено концептуальну схему механізму управління інноваційними процесами в регіоні та визначено його як єдину систему, взаємопов’язану сукупність організаційних, технічних, фінансових, економічних форм, методів і засобів впливу на інноваційні процеси, які застосовуються на різних рівнях управління з метою досягнення стабілізації та нарощування темпів регіонального розвитку та конкурентоспроможності. Розглянуто можливість застосування різних підходів до формування механізму управління інноваційними процесами, а саме: системного, диференційованого, програмно-цільового, проектного, логістичного, кластерного, ситуаційного та процесного. Обґрунтовано складові забезпечення реалізації механізму. За результатами проведеного дослідження зроблено висновки, що формування механізму управління інноваційними процесами в регіоні можливе за умови фінансової та організаційної підтримки державою регіональних ініціатив. Це надасть можливість підвищити рівень інноваційного потенціалу регіону та створити конкурентні переваги, сформувати відповідну інноваційну інфраструктуру, налагодити процеси комерціалізації науково-технічних розробок, забезпечити освоєння сучасних технологій виробництва та підвищити рівень життя населення. Стаття написана англійською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2018
Моргачов І. В.
Потенціал використання інвестиційної ємності регіону (c. 105 - 111)
Метою є уточнення змісту поняття «інвестиційний потенціал регіону» та обґрунтування вживання додаткових термінів, що точніше відображають необхідну сутність; дослідження суб’єктивних і об’єктивних чинників, що впливають на інвестиційні процеси в регіонах. У роботі досліджено сутність потенціалу використання інвестиційної ємності регіону, запропоновано вживання цього поняття в ряді випадків замість терміна «інвестиційний потенціал регіону». Пропозиція ґрунтується і на відсутності тлумачення останнього в економічних словниках і різноманітного трактування його дослідниками. Доведено, що якщо поняття «інвестиційний потенціал регіону» вживається з метою визначення максимальних можливостей регіону залучати і засвоювати інвестиції, то більш точнішим є вживання терміна «потенціал використання інвестиційної ємності регіону». Інвестиційна ємність регіону визначена як максимальний обсяг інвестицій, що може бути здійснений і засвоєний протягом певного часу в певному регіоні. Математично інвестиційна ємність регіону більше фактичного обсягу інвестицій в цьому регіоні в і-му періоді часу на обсяг невикористаного потенціалу інвестиційної ємності регіону в і-му періоді часу. Уточнено, що чим більше інвестиційна ємність регіону та потенціал її використання, тим більше імовірність здійснення інвестицій та більше обсяг можливих інвестицій в цей регіон у майбутніх періодах. Чим більше рівень спеціалізації регіону в міжнародному розподілі праці, тим більше його інвестиційна ємність. Інновації також збільшують останню, тому інноваційно-інвестиційна інфраструктура регіонів є суб’єктивним чинником збільшення потенціалу використання їх інвестиційної ємності. В умовах глобалізації актуальною стає теза, що світові інвестиційні ресурси перевищують інвестиційну ємність регіону. Інтеграцію до світового фінансового ринку визначено як основне завдання інвестиційної інфраструктури регіону, а рівень такої інтеграції – основний критерій її якості та ефективності. Стаття написана українською мовою
Оболенцева Л. В.
Визначення факторів впливу на управління конкурентоспроможністю промисловості регіонів України (c. 112 - 119)
У роботі визначено фактори впливу на управління конкурентоспроможністю промисловості регіонів України на основі дисперсійного аналізу. Визначено сукупні значення результуючого показника та градацій фактора впливу для факторного аналізу промислових комплексів, наведено результати однофакторного дисперсійного аналізу Придніпровського, Слобожанського та Поліського регіонів за 2013–2017 рр. У результаті числового експерименту по знаходженню вагових коефіцієнтів факторів, що мають вплив на конкурентоспроможність промислових комплексів Придніпровського, Слобожанського та Поліського регіонів, виявлено фактори, що мають вплив на ефективність роботи промисловості. На підставі проведеного факторного аналізу зроблено висновок, що в роки кризи значення всіх показників змінюються непередбачувано, при стабілізації майже всі фактори демонструють тенденцію до повільного зростання. З’ясовано, що недостатнім для всіх регіонів є вплив найважливіших факторів – рівня капітальних інвестицій та інноваційної активності промисловості, що потрібно враховувати при побудові конкурентних стратегій управління регіональними промисловими комплексами. Стаття написана українською мовою
Шашина М. В.
Функціональні особливості структурної модернізації регіональної економіки України (c. 120 - 126)
Мета статті полягає у систематизації функціональних особливостей структурної модернізації регіональної економіки України, виділенні проблематики та причин відсутності трансформацій та можливості реалізації трансформаційних змін. Аналізуючи, систематизуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених, було розглянуто сутність і роль структурних модернізацій у економічному зростанні. У результаті дослідження було виділено основні проблеми структурних модернізацій в Україні. Встановлено, що трансформаційні зміни регіональної економіки відбувалися безсистемно, в основному шляхом заміщенням діяльності одних підприємств іншими через недостатній рівень розвитку інституціонального середовища й інститутів, політичну, правову й економічну нестабільність. Виявлено, що функціональними особливостями регіональної економіки виступає, у першу чергу, їх орієнтація на певні види економічної діяльності: переважним чином промисловість та сільське господарство, меншою мірою – будівництво та торгівлю. Саме тому регіони з меншим рівнем розвитку промислово-аграрного секторів повинні виконувати функції забезпечення трудовими ресурсами та людським капіталом задля стимулювання розвитку інновацій та формування економіки інноваційного типу. Аналіз інноваційної діяльності дав змогу встановити, що інноваційні витрати, які в основному здійснюються завдяки самофінансуванню розвитку діяльності підприємств, не достатні для повної модернізації регіональної економіки. Визначено, що основними напрямками модернізації повинні стати розвиток людського капіталу та інноваційних технологій. Обґрунтовано, що основними першочерговими галузями для реалізації структурних перетворень повинні стати промисловість і сільське господарство. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення ключових заходів у межах структурної модернізації промисловості та аграрного сектора України. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2019
Дуб А. Р.
Фінансові механізми державної підтримки соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації (c. 52 - 58)
Кошти державного бюджету є найвагомішим джерелом зовнішнього фінансування новостворених об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Однак механізмам державної підтримки соціально-економічного розвитку територіальних громад притаманні численні ризики. Метою статті є виявлення шляхів удосконалення фінансових механізмів державної підтримки соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад на основі аналізу їх функціонування на першому етапі децентралізації. Охарактеризовано головні механізми державної фінансової підтримки соціально-економічного розвитку об’єднаних територіальних громад на першому етапі децентралізації (2015–2017 рр.): субвенцію на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, субвенцію на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад та кошти Державного фонду регіонального розвитку. Проаналізовано обсяги виділених і використаних за ними коштів в об’єднаних територіальних громадах Карпатського регіону. Доведено необхідність державної фінансової підтримки новостворених ОТГ на початковому етапі їх життєдіяльності. Виявлено недоліки функціонування механізмів державної фінансової підтримки соціально-економічного розвитку ОТГ: переважання проектів соціальної спрямованості над економічними; недосконалість формули розподілу субвенції на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад; непрозорий механізм розподілу коштів субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій; низький рівень співфінансування проектів з місцевих бюджетів та інші. Обґрунтовано необхідність збільшення кількості проектів економічного спрямування в ОТГ; залучення до проекту, які фінансуються за кошти державного бюджету, коштів приватного інвестора; посилити вимоги до поданої до ДФРР проектної документації. Акцентовано увагу на доцільності поступового переходу від надання готових фінансових ресурсів з державного бюджету об’єднаним територіальним громадам до створення умов для активізації громад у напрямі підвищення своєї інвестиційної привабливості. Стаття написана українською мовою
Козаченко Г. В., Онищенко С. В., Завора Т. М.
Методичні засади оцінювання соціально-економічної безпеки регіону (c. 59 - 66)
Соціально-економічний розвиток регіону можливий за наявності кількох умов, однією з яких у наш час є соціально-економічна безпека регіону. Її забезпечення передбачає наявність оцінок, достовірність яких безпосередньо залежить від якості методичних засад оцінювання. Пропоновані методичні засади оцінювання соціально-економічної безпеки регіону виходять з положень концептуального та захисного підходів до визначення її статусу та природи, функціонального й індикаторного підходів – до її оцінювання. Послідовність операцій і дій з оцінювання поєднано у розробленому алгоритмі. Розкрито зміст етапів алгоритму. За розробленим алгоритмом розраховуються як інтегральна оцінка соціально-економічної безпеки регіону в цілому, так і її проміжні оцінки – за кожною її складовою. Основу методичних засад оцінювання соціально-економічної безпеки регіону становить сукупність індикаторів, до яких уведено індикатори не лише об’єктивного, але й суб’єктивного характеру, завдяки чому на інформаційному етапі алгоритму оцінювання увагу приділено результатам моніторингу громадської думки в регіоні. Показники для оцінювання соціально-економічної безпеки регіону вибрано за принципами спадковості, надійності, можливості виміру, узгодженості і розподілено за виділеними її складовими. Важливою характеристикою відібраних показників є можливість аналізу в часі та вимір регіональної диференціації. Надано послідовність формалізації розрахунків інтегрального показника соціально-економічної безпеки регіону. Пропоновані методичні засади оцінювання соціально-економічної безпеки регіону підготовлено до практичного використання. Стаття написана українською мовою
Крайнюк Л. М., Полчанінова І. Л., Баландіна І. С.
Оцінювання рівня якості управління підприємствами готельно-ресторанного комплексу регіону: соціологічний підхід (c. 67 - 73)
Презентовано результати дослідження підприємств готельно-ресторанного комплексу Харківського регіону з метою визначення цілісної картини якості управління готельно-ресторанним сектором у цьому регіоні та розробки рекомендацій з оптимізації управлінських механізмів. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти вдосконалення процесу управління готельно-ресторанними підприємствами Харківського регіону. Практична значущість дослідження визначається реальною потребою готельно-ресторанних підприємств у застосуванні системи управління, що відповідає вимогам ринку, з метою забезпечення конкурентоспроможності послуг. Досліджено динаміку розвитку готельно-ресторанного сектора Харківського регіону, виконано оцінювання результативності організаційних структур і системи управління на підприємствах з використанням експертного опитування. Визначено, що на фоні загальнодержавних позитивних явищ у розвитку готельної галузі Харківський регіон знижує свою частку ринку, що, перш за все, відбувається за рахунок наявності традиційних типів організаційних структур та обмеженого використання сучасних технологій менеджменту. Проведено типологізацію підприємств готельно-ресторанного комплексу Харківського регіону за критерієм якості управління на три рівні: високий, середній і низький. В умовах розглянутих готельно-ресторанних підприємств визначено підстави для впровадження міжнародних стандартів управління ISO 9001, пошуку нових форм і моделей управління, розробки стратегії та тактики розвитку, вдосконалення системи прийняття управлінських рішень тощо. Рекомендації та висновки цього дослідження мають прикладний характер і орієнтовані на широке використання при проведенні заходів, пов'язаних із підвищенням якості управління підприємствами готель-ресторанного комплексу на регіональному рівні. Стаття написана українською мовою
Полякова О. Ю., Позднякова А. М.
Методичний підхід до оцінки прогресу розбудови концепції «розумного сталого міста» в Україні (c. 74 - 82)
Українські міста долучаються до глобального руху цифровізації. Поступово вони починають використовувати переваги ІКТ, заявляючи про свою розумність і просуваючи нові технологічні рішення. Проте і досі в Україні немає загальноприйнятого визначення «розумного сталого міста» та підходу для вимірювання успіху міст у даному напрямку. На підставі розглянутих міжнародних і національних моделей у статті запропоновано методичний підхід для оцінки прогресу українських міст у розбудові концепції «розумного сталого міста». Взято до уваги як теоретичну базу (складові та визначення «розумних сталих міст» різних шкіл), так і практичну (вже наявні методики оцінки). Для моделі оцінки українських міст виділино дві стадії із кількома складовими: а) створення умов для розбудови на основі концепції «розумного сталого міста»; б) безпосереднє вимірювання сталості та розумності міст. Модель використовує 54 показники, які отримані як з офіційних статистичних джерел, так і з даних опитувань. Перевірено нашу методологію на шести обраних містах України, які вважаються досить прогресивними з точки зору використання ІКТ і впровадження розумних рішень. Дослідження показує, що міста з офіційно прийнятими планами, як правило, демонструють кращі результати, ніж міста, які впроваджують інновації хаотично. Стаття написана англійською мовою
Тимечко І. Р.
Концептуальні підходи до розвитку територіальних громад (c. 83 - 88)
Метою статті є узагальнення концептуальних підходів до розвитку територіальних громад. Відзначено, що основна концепція розвитку територіальних громад була затверджена Організацією Об'єднаних Націй у 1948 році. У статті вказано найкращі практики та підходи до розвитку територіальних громад: розвиток територіальної громади як освітній процес, розвиток громади як рух, нарощення потенціалу громади, формування соціального капіталу, ненасильницька пряма дія, економічний розвиток громад, сталий розвиток, розвиток громади на основі участі, розвиток громади на основі активів, розвиток громади на основі віри. Означено розвиток громад як двосторонню діяльність: створення умов для соціальної інтеграції людей на місцевому рівні і їх залучення до процесу прийняття і втілення рішень у сфері соціально-економічного розвитку території; соціально-економічний розвиток території через створення відповідної інфраструктури на локальному рівні. Визначено, що у загальному вигляді метою і результатом розвитку територіальної громади є суб’єктивний добробут його населення. Зауважено, що залежності між рівнем економічного розвитку і щастям дозволяють виявити деякі особливості синтезу економіки з іншими сферами людського життя. Визначено принципи розвитку громади на основі активів та участі: кожній людині в громаді є що зробити; взаємовідносини створюють спільноту; громадяни в центрі: громадян слід розглядати як суб'єктів, а не одержувачів у процесі розвитку; лідери залучають інших; люди піклуються; внутрішня організація; інвестиції обслуговують громаду; в межах будь-якої спільноти існує велика кількість знань і досвіду. Встановлено, що підґрунтям розвитку громади є перехід жителя зі стану об'єкта впливу у стан суб'єктів дії, не просто реагувати на динамічно розвиваючі ситуації, але активно діяти в нових умовах як член територіальної громади. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2019
Коломієць Г. М., Меленцова О. В., Гузненков Ю. Г., Дідорчук І. Л.
Кластери в маркетинговій стратегії місцевого самоврядування в умовах децентралізації (c. 89 - 95)
Обґрунтовано, що якісні зміни місцевого самоврядування в процесі децентралізації обумовлені розвитком маркетингових стратегій на основі кластерного підходу. Ефективність кластера залежить від виокремлення однієї з історично успадкованої спеціалізації регіону, яка корелює з найсучаснішими світовими трендами господарського розвитку, забезпечення їх органічного поєднання на основі реалізації інтересу місцевої громади як складової національного суспільного інтересу. На прикладі Харківського регіону розглянуто провідну роль кластера освітніх послуг у досягненні усталеності соціально-економічного розвитку, який забезпечується формуванням і управлінням попитом на послуги навчальних закладів вищої освіти. Розраховано мінімально можливий обсяг попиту, що безпосередньо створюють українські й іноземні здобувачі вищої освіти. Окреслено перешкоди у функціонуванні кластера освітніх послуг. Наведено фінансову пастку закладів вищої освіти і необхідні умови її подолання. Ідентифіковано ризики розвитку кластера освітніх послуг. Консолідацію зусиль освітянської спільноти, місцевої влади, бізнесу в активній реалізації національних інтересів розвитку кластера освітніх послуг розглянуто як засіб зміцнення його конкурентних переваг. Стаття написана українською мовою
Сухонос М. К., Белявцева В. В.
Теоретико-методологічне забезпечення вирішення завдань регіонального розвитку (c. 96 - 101)
Мета статті полягає в розвитку теоретико-методологічних основ регіональної політики, що здатна сформувати напрямки та задачі реформ у сфері децентралізації влади і укріплення місцевого самоврядування. Національна економіка в її сучасному стані перебуває у складних трансформаційних умовах, але процес позитивних змін поки що зазнає нищівних перепон. А тому, порівняно з провідними країнами, ми маємо досить критичне відставання, що зазвичай обґрунтовують знаходженням України в нижній частині світових рейтингових таблиць. Доведено, що регіональний розвиток не є новою проблемою для національної економіки, новими є ситуація і зміни в світовому глобальному просторі. Новою є стратегія інноваційного розвитку, і все це разом приводить до необхідності суттєвих розробок у теоретико-методологічній базі управління розвитком регіонів. Зміни в методологічному підході мають враховувати, що регіональний розвиток забезпечується різними учасниками, головними з яких є держава та місцеві органи самоуправління, між якими мають бути узгоджені цілі, інтереси і взаємодії. В основі методологічних знань та інструментів лежить орієнтація на об`єкт та його специфіку, поєднання теорії з практикою, концепція бенчмаркінгу (сприяння) і якісний аналіз ситуації, факторів впливу та механізмів досягнення цілей. Обґрунтовано, що теорія розвитку регіону, окрім оцінки потенціалу, враховує людський фактор, а це інтереси, потреби, можливості і характер взаємодій. В дослідженні акцент зроблено на об`єднанні зусиль усіх учасників. Інша складова – прийняття і підтримка інноваційної парадигми розвитку, а це інноваційні розробки, інноваційна політика, інноваційна активність. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2019
Жабинець О. Й., Сухий О. О.
Міста обласного значення у міжнародній торгівлі послугами в умовах глобалізації: регіональний зріз (c. 62 - 71)
У статті проведено аналіз особливостей, тенденцій та закономірностей, а також структурних змін у міжнародній торгівлі послугами в містах обласного значення Західного регіону України в умовах глобалізації. Зокрема, проаналізовано тенденції експорту-імпорту послуг у Західному регіоні України та в Україні, досліджено відповідність тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі послугами (експорту й імпорту) у містах обласного значення загальним тенденціям, що відбуваються в їх областях, здійснено оцінку рівня експортоорієнтованості сфери послуг міст і їх внеску у розвиток експортно-імпортної діяльності своїх регіонів, проведено аналіз структурних трансформацій в експорті послуг у містах Івано-Франківськ, Чернівці та Рівне. Встановлено, що на фоні загального зниження експорту й імпорту послуг в Україні за період 2012–2017 рр. у Західному регіоні спостерігається зростання експорту послуг майже в 2 рази, а зовнішня торгівля послугами в більшості аналізованих областей відображає тенденції, що властиві Західному регіону України. Доведено ключову роль міст обласного значення в імпорті послуг у регіон, на відміну від експорту послуг, де спостерігається включення інших (менших) міст деяких аналізованих областей до забезпечення їх експортного потенціалу. Підтверджено зростання рівня експортоорієнтованості сфери послуг більшості аналізованих міст обласного значення Західного регіону України та активізацію ними експортної діяльності. Стаття написана українською мовою
Кондратенко Н. О., Оболенцева Л. В.
Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку готельного бізнесу в регіонах України (c. 72 - 80)
Проведено аналіз сучасного стану та встановлено тенденції розвитку готельного бізнесу у регіонах України. Зазначено, що в усіх областях України недостатньо розвинуті маркетингові засоби залучення туристів, інформація щодо багатьох видів послуг в індустрії гостинності або недостатня, або відсутня, оскільки спектр послуг дуже обмежений. Встановлено, що завантаження готелів в більшості регіонів України є сезонним (в областях, що не належать до активних туристичних зон, влітку вона найнижча, в курортних же зонах – влітку та взимку вона найвища). Також завантаження готелів протягом року, як правило, ще нерівномірне і за днями тижня – на вихідних воно знижується, зростаючи в будні за рахунок тих осіб, яких перебувають у відрядженні. Встановлено, що загальною тенденцією, з’ясованою в результаті проведених досліджень у всіх регіонах України, є визначення необхідності впровадження інновацій та нових партнерських взаємовідносин, зокрема, між турагентствами та готельно-ресторанними підприємствами, органами влади та державного самоврядування для ефективного розвитку регіональних інфраструктур. Це, насамперед, має реалізовуватись через механізми співробітництва із залученням різних джерел фінансування. У результаті проведеного аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку готельного бізнесу в регіонах України зроблено висновок, що за останні роки значно змінилися структура та стратегія розвитку готельних підприємств. Сьогодні необхідно покращувати якість послуг із одночасним розширенням їх асортименту, що пов’язано з постійно зростаючими вимогами споживачів відповідно до вимог провідних технологій. Значне розширення спектра засобів розміщення (апартаменти, вілли, будинки для відпочинку, заміські та гостьові будинки, шале тощо) дозволить якнайкраще зорієнтувати різні групи туристів та урізноманітнити види відпочинку. Стаття написана українською мовою
Моргачов І. В.
Недооцінені складові інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів в Україні (c. 81 - 87)
Акцентовано увагу на недооціненості організацій сфери інжинірингу в нормативній базі та статистичному обліку як важливої складової інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів. Висвітлено системні проблеми участі організацій сфери інжинірингу в інтенсифікації досліджуваних процесів і визначено заходи їх усунення. Метою роботи є обґрунтування гіпотези щодо недооціненості організацій сфери інжинірингу як складових інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів в Україні та уточнення дійсної ролі цих організацій. Конкретизовано можливість використання показників організацій сфери інжинірингу як індикаторів виявлення тренду деіндустріалізації регіонів і національного господарства. Виявлено негативну динаміку чисельності працюючих в організаціях сфери інжинірингу та їх кількості, що свідчить про погіршення інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів та зменшення рівня їх інтенсивності. Уточнено дійсну роль цих організацій у регіональних інноваційних процесах, обґрунтовано необхідність їх інтеграції з науковими організаціями та один з одним в частині формування баз даних та узгодження виконання наукових робіт, а також покращення статистичного обліку інфраструктурного забезпечення регіональних інноваційних процесів у напряму детального висвітлення показників організацій сфери інжинірингу за регіонами, що дозволяє підвищити якість моніторингу державної підтримки регіональних інноваційних процесів. У пропонованій схемі взаємодії організацій сфери інжинірингу та наукових організацій перші мають стати замовниками робіт з метою практичного впровадження інноваційних ідей у проектно-кошторисну документацію. Стаття написана українською мовою
Перепелюкова О. В.
Диспропорції регіонального розвитку в умовах системних трансформацій (c. 88 - 95)
Мета статті полягає у дослідженні причино-наслідкових зав’язків існування диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів країни та визначенні основних заходів щодо подолання існуючих диспропорцій за окремими напрямами з урахуванням системних трансформацій в сучасній економіці країни. Розглянуто основні диспропорції в регіональному розвитку України. Визначено критерії регіональних диспропорцій. Встановлено, що найбільші диспропорції в регіональному розвитку відбуваються за показниками валового регіонального продукту, зовнішньоекономічної діяльності. Виокремлено регіони-лідери й аутсайдери за соціально-економічним розвитком за обраними показниками. Визначено, в яких основних регіонах за останні роки відбулося збільшення технопарків і створено найбільшу кількість підприємств. Запропоновано основні заходи щодо зменшення диспропорцій регіонального соціально-економічного розвитку в сучасних умовах системних трансформацій в економіці. Запропоновано заходи щодо регіонального розвитку. Виділено пріоритетні напрями соціально-економічної політики на рівні місцевого самоврядування на основі розвитку малого підприємництва, для реалізації якого доцільним є запровадження відповідних норм у програма розвитку та заходів державного управління. Встановлено, що необхідне створення інфраструктурного забезпечення щодо сприяння розвитку підприємницьких бізнес-ініціатив на основі отримання малими підприємствам мікрокредитів для розвитку своєї справи. Визначено, що одним із напрямів зовнішньоекономічного розвитку регіонів є використання їх граничного потенціалу й експортно орієнтованого виробництва. Встановлено, що для покращення фінансової спроможності громад необхідним є упорядкування міжбюджетних відносин, формування дієвої фіскальної бази на основі місцевих бюджетів та залучення небюджетних ресурсів. Стаття написана українською мовою
Якименко О. В.
Теоретико-методичне забезпечення стратегії регіонального розвитку України (c. 96 - 102)
У роботі зазначено, що сьогодні одним з пріоритетів регіональної політики в Україні є визначення проблем розвитку регіонів і реалізація заходів щодо їх вирішення. Водночас фактична відсутність конкретних шляхів вирішення вказаної проблеми, як в теорії, так і на практиці, існування застарілої нормативно-правової бази значно обмежують можливості комплексного розгляду широкого кола проблемних питань регіонального розвитку України. Узагальнено теоретичні засади та розроблено методичне забезпечення стратегії регіонального розвитку України. Зазначено, що сьогодні стратегічне планування регіонального розвитку в нашій країні тільки формується. На жаль, не повною мірою враховуються практики та досвід країн Європейського Союзу, немає достатнього теоретичного базису та методичного забезпечення стратегічного планування розвитку територій та дуже повільно удосконалюються нормативно-правові засади цього процесу. Встановлено, що дуже важливою умовою реалізації стратегії регіонального розвитку є координація й узгодження дій усіх суб'єктів регіонального економічного простору: бізнесу і влади всіх рівнів та об'єднання всіх необхідних для стратегічного планування позицій на основі достовірної інформації про їх наміри. Зроблено висновок, що діюча система стратегічного планування, на жаль, не забезпечує узгодженості макроекономічного, регіонального та галузевого аспектів. У зв’язку з цим постає потреба удосконалення системи управління на регіональному рівні, яка має відбуватися через реформування системи державного управління та розбудови місцевого самоврядування як найбільш пріоритетного напряму реалізації державної політики. Проведене дослідження підтверджує доцільність пошуку нових підходів для досягнення ефективності формування та реалізації стратегії регіонального розвитку для вирішення проблем розвитку територій, в тому числі з урахуванням позитивного досвіду інших країн, особливо в частині заходів щодо зменшення територіальних диспропорцій, створення регіональних галузевих комплексів та стимулювання їх розвитку. Стаття написана українською мовою
Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б.
Методичні підходи до стратегічного управління розвитком територій в Україні на основі застосування елементів розумності (c. 103 - 110)
Реалізація положень реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади створила умови, зокрема і містам України, для отримання додаткових ресурсів, збільшення власних доходів і формування нових можливостей для подальшого розвитку. Успіху досягають території та громади, які вдало розвивають внутрішню спроможність, мають можливість для поліпшення внутрішніх умов і використання зовнішніх факторів, що впливають на інвестиційний клімат, та підтримують їх. Вплив переваг новітніх ІТ-технологій і науково-технічного прогресу на процеси управління розвитком територій дозволяє не тільки розширити напрями та сфери їх використання, а й досягти більшої результативності місцевого розвитку. Також активізуються питання пошуку нових стратегічних підходів до управління розвитком територій, спрямованих на скорочення диференціації рівня соціально-економічного розвитку регіонів (територій, громад тощо) шляхом вирівнювання умов їх економічної діяльності, раціонального використання виробничо-ресурсного потенціалу, досягнення сталого економічного зростання, підвищення соціально-економічних показників рівня життя громадян України. Існує нагальна потреба у формуванні необхідної нормативно-методичної бази для стратегічного управління і функціонування окремої адміністративно-територіальної системи (регіону, території, громади тощо), оцінки її стану з метою подальшого використання в публічному управлінні територіальним розвитком. Аналіз наявних положень до організації процесу планування територіальним розвитком дозволив дослідити послідовність і перелік складових методичних рекомендацій з цього питання та запропонувати методичні підходи щодо організації процесу розробки стратегій розвитку, зокрема розумних міст, що впливають на ефективність стратегічного управління розвитком територій в Україні на основі застосування елементів розумності. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2020
Патицька Х. О., Коваль В. М.
Практичні аспекти формування спроможних територіальних громад в умовах адміністративно-фінансової децентралізації: ризики та шляхи їх нівелювання (c. 113 - 122)
У статті аргументовано, що питання ефективності формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) лежить у площині забезпечення їх спроможності до розвитку та вимагає окреслення можливих ризиків, які актуалізуються в процесі укрупнення громад. З метою реалізації поставленого завдання здійснено критичний аналіз формування об’єднаних територіальних громад Карпатського регіону порівняно з ОТГ України в умовах завершення першого етапу адміністративно-фінансової децентралізації. Здійснено порівняння рівня спроможності ОТГ регіону за окремими показниками виконання місцевих бюджетів і проведено аналіз складу та структури видатків на одну особу з місцевих бюджетів, що дозволило встановити закономірності розвитку громад і визначити рівень їх бюджетної забезпеченості. Досліджено динаміку включення міст у процес формування ОТГ, що дозволило виділити дві протилежні тенденції: об’єднання сільських територіальних громад у периферійних районах навколо міст районного значення; відмову приміських сільських територіальних громад від об’єднання / приєднання до міст обласного значення та формування ОТГ поза участі міста. В результаті проведеного дослідження виявлено ризики формування спроможних територіальних громад та окреслено основні напрями їх нівелювання. До основних ризиків формування спроможних територіальних громад в умовах децентралізації віднесено: зростання впливу місцевих еліт; неспроможність значної частини вже створених громад до забезпечення розвитку території та належного рівня надання послуг через відсутність критеріїв формування ОТГ; відмову приміських сільських територіальних громад від об’єднання / приєднання до міст обласного значення та формування ОТГ поза участі міста через загрозу втрати фінансової та управлінської самостійності. Доведено, що нівелювання ризиків формування спроможних ОТГ можливе у випадку завершення етапу добровільного об’єднання територіальних громад і переходу до їх укрупнення на засадах економічної доцільності, соціальної відповідності та фінансової спроможності згідно з чітко визначеними критеріями. Стаття написана українською мовою
Шевченко О. В.
Формулювання підходів до моделювання сценаріїв регулювання диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів (c. 123 - 131)
Метою цього дослідження є створення логічного та якісного інструментарію для аналізу диспропорцій розвитку регіонів і подальшого регулювання диспропорцій. Розгляд робіт науковців засвідчив відсутність комплексного підходу до аналізу диспропорцій, їх якісної оцінки та використання диспропорцій не в останню чергу через неможливість застосування простого математичного апарату до аналізу множини різнорідних неупорядкованих динамічних даних, що характеризують диспропорції. У роботі запропоновано підходи до побудови і використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій, задля чого побудовано відповідний алгоритм. Визначено основі фактори, що формують диспропорції розвитку регіонів. Досліджено взаємозв’язок цих факторів за допомогою побудови причинно-наслідкових ланок (когнітивної карти). Розроблено модель системної динаміки, що буде покладено в основу подальшої розробки сценаріїв регулювання диспропорцій розвитку регіонів. Запропонована модель та її реалізація у сценаріях регулювання диспропорцій дозволять на практиці втілити конкретні структурні зміни в соціально-економічній сфері регіонів і підвищити рівень збалансованості економіки та соціальної сфери регіону. Оригінальністю роботи є пропозиції щодо використання когнітивно-імітаційної моделі регулювання диспропорцій для розуміння тренду розвитку регіональної соціально-економічної системи та прогнозування процесів у регіонах. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2020
Бабенко К. Є., Дячек О. Ю.
Методичний підхід щодо визначення впливу факторів на підвищення конкурентоспроможності території (c. 175 - 181)
Мета статті полягає в обґрунтуванні методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність території. Проведений аналіз та систематизація теоретичних положень і дослідження існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності території та визначення факторів впливу на її підвищення дозволяють підтвердити наявність трьох ключових груп факторів впливу: економічних, соціальних та екологічних. Обґрунтовано своєчасність розробки методичного підходу щодо визначення впливу факторів на конкурентоспроможність територій як важливої складової аналітичного забезпечення механізму формування політики збалансованого економічного розвитку територій. Застосування запропонованого підходу включає реалізацію певних послідовних етапів: визначення рівня конкурентоспроможності території (з використанням таксономічного аналізу); виявлення факторів впливу та об’єднання їх за групами (за допомогою факторного аналізу); виявлення взаємозв’язку між рівнем конкурентоспроможності території та факторами впливу (завдяки множинному кореляційно-регресійному аналізу). Визначено, що застосування запропонованого підходу дозволить не тільки виявити фактори, що негативно або позитивно впливають на конкурентоспроможність регіонів, але й здійснити прогнозування рівня економічного розвитку територій. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є моделювання сценаріїв збалансованого економічного розвитку територій, що дозволить виявити перспективні напрями підвищення конкурентоспроможності, визначити ефективність використання власних ресурсів території та об'єктивно оцінити результативність роботи органів. Стаття написана українською мовою
Бабець І. Г., Руда О. І.
Вплив структури інвестицій на якість життя населення міст обласного значення Західного регіону України (c. 182 - 189)
У статті проаналізовано основні тенденції структурних змін капітальних інвестицій та прямих іноземних інвестицій областей Західного регіону України у 2013–2018 рр. Здійснено регресійний аналіз панельних даних та оцінку залежності показників, що характеризують структуру інвестицій в економіку та якість життя населення міст обласного значення Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької областей за період 2013–2018 рр. В результаті дослідження виявлено істотний прямий зв'язок між середньорічною кількістю штатних працівників та обсягом прямих іноземних інвестицій на одну особу, частками інвестицій у житлове будівництво та навколишнє середовище у загальному обсязі капітальних інвестицій в містах обласного значення. Підтверджено прямий вплив зміни обсягів капітальних інвестицій у розрахунку на 1000 осіб та частки інвестицій у житлове будівництво у структурі капітальних інвестицій на рівень забезпечення житлом населення міст обласного значення. Визначено, що існує пряма залежність покращення забезпеченості населення міст обласного значення гарячим водопостачанням і водовідведенням від збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій, капітальних інвестицій та частки інвестицій в охорону навколишнього середовища. Встановлено, що зміна частки інвестицій у житлове будівництво в загальній структурі капітальних інвестицій не впливає на забезпечення населення гарячим водопостачанням та водовідведенням через сучасні особливості індивідуального будівництва. Не виявлено зв’язку між рівнем забруднення атмосферного повітря і утворення відходів і показниками структурних змін в інвестиціях міст обласного значення. Стаття написана українською мовою
Губарєва І. О., Салашенко Т. І.
Стратегічні аспекти підвищення енергоефективності регіонів країни (c. 190 - 197)
Метою дослідження є удосконалення формування стратегії підвищення енергоефективності регіонів країни в контексті сталого розвитку. У статті систематизовано фактори, що впливають на вибір типу стратегії сталого розвитку та методів державного регулювання. Доведено необхідність перенесення проблем сталого розвитку з національного на регіональні рівні та досягнення балансу між державними та ринковими методами регулювання енергетичного ринку, а також пріоритетність підвищення енергоефективності для спрямування економіки на шлях інноваційного розвитку. Встановлено доцільність використання стратегій мобілізації, модернізації та інтерактивної модернізації при формуванні регіональних стратегій підвищення енергоефективності. Уточнено сутність поняття «стратегія енергоефективності», під яким розуміється траєкторія динаміки макро-, мікро- та мезоіндикаторів енергоефективності в напрямку вирішення еколого-соціально-економічних проблем суспільства. Стратегію енергоефективності регіону пропонується розглядати як функціональний зріз стратегії його сталого розвитку, спрямований на якісне задоволення його енергетичних потреб, а з іншого боку – як територіальний напрям реалізації національної стратегії енергоефективності. На основі програмно-цільового методу в управлінні запропоновано теоретичний підхід до формування стратегії підвищення енергоефективності у промисловості регіону. Запропоновано розробляти регіональну стратегію енергоефективності за секторами економіки (групами енергоспоживачів) із використанням програмно-цільової технології управління. Стаття написана українською мовою
Дмитришин Л. І., Зварич О. І.
Формування та аналіз пріоритетів економічного розвитку регіонів України в контексті їх ключових факторів успіху (c. 198 - 208)
Метою статті є формування множини пріоритетів економічного розвитку як ключових факторів успіху регіонів України та подальший їх аналіз. На підставі аналізу взаємозв’язку концепції економічного розвитку регіонів та рівня їх ключових факторів успіху встановлено, що чинники економічного розвитку регіонів лежать в основі побудови піраміди ключових факторів успіху і визначають конкурентну позицію регіону в національному чи глобальному масштабах. З іншого боку, економічний розвиток регіону забезпечується завдяки постійному зміцненню конкурентної позиції та підвищенню конкурентних переваг існуючих галузей та шляхом створення нових, високоефективних сегментів економіки. Окрім регіональних ключових факторів успіху, важливими є синтетичні показники, що дозволяють оцінити конкурентну позицію регіону незалежно від рівня його розвитку. Тому для просторового дослідження ключових факторів успіху запропоновано методичний підхід щодо оцінки фактичного та потенційного рівнів ключових факторів успіху регіону, а також оцінки диференціації регіонів за їх рівнем.Побудовано модель ключових факторів успіху регіонів України в довготерміновому періоді, результатом реалізації якої є класифікація регіонів за критерієм використання наявних і потенційних конкурентних переваг та, нарешті, оцінка економічного розвитку регіону. В цьому і полягає взаємозалежність досліджуваних понять: чинники економічного розвитку регіонів – конкурентоспроможність регіонів – економічний розвиток регіонів.Сформовано множину пріоритетів економічного розвитку регіонів України. Причому усі вони – як традиційні, так і сучасні – презентують регіони з точки зору більше інноваційного розвитку, ніж розвитку виробництва чи інвестицій. Дана сукупність містить інноваційну, соціальну та екологічну складові економічного розвитку – характерні підходу нової економіки, а не виробничу та технологічну, які притаманні відповідно виробничому та інвестиційному підходам. Стаття написана українською мовою
Іванов Ю. Б., Іванова О. Ю.
Коронавірус проти децентралізації: ризики та виклики розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах пандемії (c. 209 - 215)
Статтю присвячено актуальним питанням проблем і викликів розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації та пандемії. Просторовий розвиток територіальних громад є головною метою в межах реалізації реформи децентралізації, яка спрямована на забезпечення високого рівня життя населення та конкурентоспроможності національної економіки в умовах кризи та пандемії. Економічні та соціальні наслідки коронавірусу, що захопив увесь світ, не оминули Україну та її територіальні одиниці. Метою статті є ідентифікація проблем розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації і пандемії та розробка напрямів антикризових заходів щодо подолання проблем і формування конкурентних переваг об’єднаних територіальних громад. Низькі темпи розвитку об’єднаних територіальних громад свідчать про наявність проблем у достатньому ресурсному забезпеченні громад, ефективному розподілі повноважень і відповідальності між рівнями влади, в обґрунтованості критеріїв об’єднання територіальних громад, відсутності достатньої кваліфікації менеджменту для розробки дієвих стратегій розвитку, ефективних програм, проєктів розвитку об’єднаних територіальних громад та про їх значну фінансову залежність від державної підтримки. Визначено основні проблеми втрат бюджетів об’єднаних територіальних громад через пандемію коронавірусу та антикризові заходи щодо підтримки населення та підприємництва. Розроблено дорожню карту з державної підтримки розвитку ОТГ з визначенням заходів, термінів їх реалізації та відповідальних органів. Стаття написана українською мовою
Ольшанська О. В.
Забезпечення сталого регіонального розвитку на основі соціалізації закладів вищої освіти (c. 216 - 223)
Заклади вищої освіти все більше перетворюються з установ з традиційними функціями викладання та здійснення наукових досліджень на установи, що мають соціальну роль у сталому регіональному розвитку. Тому метою статті є обґрунтування можливості забезпечення сталого регіонального розвитку на основі соціалізації закладів вищої освіти. Стаття спрямована на розширення розуміння традиційних шляхів забезпечення сталого регіонального розвитку, врахування спроможності закладів вищої освіти забезпечувати поширення знань про сталий розвиток, підтримувати стійкі підприємницькі екосистеми та генерувати управлінські рішення, що впливають на досягнення сталого регіонального розвитку. Оцінка стану інкорпорації Цілей сталого розвитку у документи стратегічного планування в Україні дозволила обґрунтувати п’ять причин необхідності відображення Цілей сталого розвитку в стратегіях регіонального рівня. Запропоновано концептуальну схему впливу закладів вищої освіти на підсистеми досягнення сталого регіонального розвитку, проаналізовано зміни індикаторів сталого розвитку, пов’язаних із діяльністю закладів вищої освіти. Здійснено розподіл кількості закладів вищої освіти за регіонами за складовими рейтингу U-Multirank 2020 з напряму «регіональне залучення» (випускники бакалаврату, які працюють у регіоні; випускники магістратури, які працюють у регіоні; студентські стажування в регіоні; регіональні спільні публікації; доходи від регіональних джерел; публікації у співавторстві з промисловими партнерами). Доведено, що запорукою сталого регіонального розвитку та гармонізації взаємозв’язку «економіка-суспільство-природа» виступають фахівці, здатні враховувати всі аспекти економічного, соціального та екологічного розвитку регіону. Це дозволило виділити основні пріоритети подальшого розвитку соціальної місії закладів вищої освіти. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2020
Бабець І. Г.
Ефективність використання потенціалу транспортних послуг регіонів України: роль «тіньової» складової (c. 86 - 93)
У статті обґрунтовано методику оцінки ефективності використання потенціалу транспортних послуг з урахуванням показників частки послуг у валовій доданій вартості й обсягах випуску регіону, рівня зайнятості, забезпечення інвестиціями, міжнародної конкурентоспроможності, структури сплачених податків і коефіцієнта тінізації економічної діяльності. Виявлено позитивну динаміку інтегрального показника ефективності використання потенціалу транспортних послуг в більшості регіонів України у 2013–2018 рр. Розраховано коефіцієнт чутливості інтегрального показника ефективності використання потенціалу транспортних послуг до зміни кожного показника, що характеризує цю сферу діяльності. Для більшості регіонів України характерна істотна чутливість інтегрального показника до зміни рівня тінізації транспортних послуг. Групування регіонів України за коефіцієнтом чутливості інтегрального показника до зміни рівня тінізації транспортних послуг у 2018 р. дозволило виділити регіони з високою, середньою та низькою чутливістю та охарактеризувати особливості цих груп за основними ознаками. Виявлено основні чинники підвищення ефективності використання потенціалу транспортних послуг: детінізація діяльності підприємств; збільшення частки прибуткових підприємств у загальній кількості підприємств, що надають транспортні послуги; збільшення частки податку на доходи фізичних осіб у загальних обсягах сплачених податків підприємствами; рівень зайнятості. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності використання потенціалу транспортних послуг, що спрямовані на скорочення обсягів «тіньової» діяльності, збільшення прибутковості підприємств і зниження неформальної зайнятості. Стаття написана українською мовою
Безугла Л. С.
Тенденції розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області (c. 94 - 103)
У статті виконано статистичний аналіз і розроблено прогнози основних показників діяльності суб’єктів господарювання у сфері екотуристичної діяльності на прикладі Дніпропетровської області. Розраховано коефіцієнти кореляції Пірсона, Спірмена і Фехнера для визначення кореляційного зв’язку між доходами від надання туристичних послуг і операційними витратами суб’єктів туристичної діяльності (туроператорів і турагентів) у регіоні. Визначено стратегічні напрями активізації розвитку екотуристичної діяльності в Дніпропетровській області, серед яких: створення належних інституційних умов і відповідного правового середовища, що полягає у розробленні та прийнятті Закону України «Про сільський зелений туризм», регіональної програми розвитку екологічного туризму, внесенні змін і доповнень до Стратегії розвитку на період до 2027 року і Плану заходів з її реалізації у 2021–2023 роках; економічна підтримка розвитку екотуризму шляхом публічно-приватного партнерства задля залучення приватних інвестицій, краудфандингу, пільгового кредитування власників садиб для модернізації осель, підвищення кваліфікації, рекламування діяльності; реалізація стимулюючих і заохочувальних механізмів забезпечення функціонування об’єктів екотуристичної інфраструктури; формування дієвої системи забезпечення якості екотуристичних послуг, яка базуватиметься на потребах споживача, гарантуватиме базові стандарти, включатиме критерії захисту навколишнього природного середовища. Стаття написана українською мовою
Писаревський І. М., Мелешко К. К.
Методичний підхід до оцінки рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону (c. 104 - 111)
У статті розроблено методичний підхід до оцінки рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону при врахуванні його наявних організаційно-економічних можливостей. Зазначено, що туристські ресурси України мають величезний вплив на розвиток регіональної економіки та національного господарства в цілому. Тобто визначення рівня управління туристсько-рекреаційним потенціалом регіонів України є одним із головних завдань сьогодення, оскільки є потреба у виявленні наявних резервів та організаційних недоліків в управлінні туристсько-рекреаційною сферою. Зазначено, що Харківський регіон завжди мав потужний економічний, науково-технічний та виробничий потенціал. Водночас, на жаль, мало уваги приділялося питанням розвитку туризму та рекреаційної діяльності, незважаючи на те, що за кількісними показниками роботи суб’єктів туристської галузі різних форм власності Харківська область впевнено входить у п’ятірку лідерів. Вказано, що аналіз туристських потоків демонструє збільшення громадян України, що користується послугами робітників туристської сфери, в Харківському регіоні в тому числі. Для оцінки рівня використання наявного туристсько-рекреаційного потенціалу автором було запропоновано ввести такі показники рівня туристського обслуговування: охоплення наявного населення Харківського регіону послугами внутрішнього туризму; охоплення наявного населення Харківського регіону послугами виїзного туризму; територіальна доступність за середньою теоретичною відстанню; територіальна доступність за площею об’єкта; асортиментна доступність; забезпеченість населення послугою; динаміка розвитку забезпеченості населення послугою (щодо попереднього року). Проведена оцінка дозволила виявити недоліки в управлінні туристсько-рекреаційним потенціалом Харківського регіону. Зроблено висновок про відсутність реального рівня інвестицій, який стримує розвиток туристської сфери в Харківському регіоні. Проведене дослідження Всесвітньої ради по туризму та мандрівках (WTTC) доводить, що в будь-якій країні світу кожен мільйон доларів, який був вкладений у туристську галузь, забезпечує найвищу віддачу у вигляді забезпечення робочими місцями та наступними внесками у ВВП порівняно з іншими секторами економіки. Стаття написана українською мовою
Чернихівська А. В.
Концептуальні засади сталого розвитку місцевого самоврядування (c. 112 - 117)
У статті розкрито концептуальні аспекти реалізації сталого розвитку на місцевому територіальному рівні в Україні та інституційні механізми його впровадження в умовах децентралізації влади. Акцентовано увагу на важливості реформи місцевого самоврядування через концепцію сталого розвитку, яка сьогодні потрібна нашій державі на шляху до європейської інтеграції. Доведено необхідність комплексної роботи зі створення організаційних механізмів управління територіальним розвитком. Статтю присвячено актуальним, прикладним питанням впровадження та реалізації сталого розвитку на місцевому рівні. Досліджено теоретичну сутність і зміст поняття «сталий розвиток». Розкрито взаємозв’язок його основних трьох складових: екологічної, економічної, соціальної. Запропоновано концептуальні основи реформування місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою в умовах децентралізації повноважень. Обґрунтовано доцільність змін у системі місцевого самоврядування, які сьогодні впроваджуються та передбачають реалізацію сталого розвитку на засадах відкритості, гласності органів державної влади, активної участі громадського суспільства у формуванні державної територіальної політики, дотримання екологічних прав громадян. Узагальнено принципи сталого розвитку місцевого самоврядування. Визначено стратегічні орієнтири розвитку місцевого самоврядування. Окреслено перспективи територіального розвитку. Обґрунтовано перехід до концепції сталого розвитку, яка передбачає побудову якісно нової соціо-еколого-економічної моделі розвитку суспільства, із вирішенням проблем сьогодення та майбутніх поколінь. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2020
Бєлікова Н. В., Беккер М. Л., Крячко Є. М.
Проблеми удосконалення науково-методичного забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону (c. 98 - 105)
Актуальність статті підтверджується необхідністю розвитку науково-методичного забезпечення для визначення системи цілей розвитку регіону, що є одним із пріоритетів як для наукової спільноти, так і для органів державної влади. Зокрема, подальшого розвитку й удосконалення потребує наукове забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону на основі використання традиційних і нетрадиційних методів системного аналізу. Метою статті є обґрунтування рекомендацій щодо удосконалення науково-методичного забезпечення визначення системи цілей розвитку регіону шляхом використання інструментів нечіткого когнітивного моделювання. Доведено, що комплексна оцінка регіональних соціально-економічних систем неможлива без застосування системного підходу, що дозволяє зв’язати в одне ціле велику кількість процесів, що відбуваються в економічній, соціальній та екологічній системах регіону.Такі дослідження успішно реалізуються на основі когнітивного підходу до вивчення складних систем різної природи. Розглянуто особливості побудови нечітких когнітивних картякінструменту відображення реальних динамічних систем у формі, яка відповідає людському сприйняттю таких процесів. Запропоновано логічну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного розвитку регіону, що складається з п’яти взаємопов’язаних етапів і передбачає побудову нечіткої когнітивної моделі соціально-економічного розвитку регіонів України. Обґрунтовано системні показники нечіткої когнітивної моделі соціально-економічного розвитку регіонів України та здійснено аналіз їх впливу на розвиток регіонів України. Стаття написана українською мовою
Любаров Ю. Й.
Розвиток туристичної сфери регіону на засадах формування територіально-виробничих інтеграційних структур (c. 106 - 112)
До основних напрямків підвищення конкурентоспроможності регіону, зниження впливу негативних факторів, забезпечення диверсифікації регіонального туристичного продукту належить інтеграційний механізм розвитку туристичної індустрії. Територіально-виробнича туристична інтеграційна структура є регіональним або міжрегіональним об’єднанням, що створюється із метою поєднання потенціалу туристичної та обслуговуючої інфраструктури, туристично-рекреаційних ресурсів, туристичних товарів і послуг, людського потенціалу галузі для створення єдиного територіального туристичного простору, спроможного пропонувати конкурентоспроможний товар на регіональному, національному та світовому туристичному ринках. Особливості Миколаївської області зумовлюють можливість формування в регіоні специфічних кластерних утворень у туристичній сфері. З соціально-економічної точки зору туристично-рекреаційні кластери формують передумови для регіонального розвитку. Отже, формування туристично-рекреаційного кластера фактично визначає ринкове позиціонування регіону й багато в чому впливає на його імідж. Суб’єктами-учасниками туристично-рекреаційного кластера, окрім безпосередньо підприємств й організацій туристичної індустрії, що виробляють і реалізують туристичні продукти й послуги, є органи влади регіону (в особі їх представників або спеціально створених регулюючих та/чи наглядових структур), наукові й освітні установи, об'єднання підприємців тощо. Туристично-рекреаційний кластер може бути сформований на різному галузево-територіальному рівні – на локальному, регіональному, міжрегіональному. Розвиток туристично-рекреаційного кластера на території регіону включає кілька послідових стадій: ініціація його створення з боку органів влади («зверху»), бізнесу («знизу»), суспільства; створення керуючої компанії; розробка стратегічного плану розвитку кластера та його узгодження із стратегією розвитку території регіону; поточне управління діяльністю підприємств кластера; подальший розвиток на засадах самоорганізації. Така модель формування туристично-рекреаційного кластера дає можливість врахувати інтереси всіх його учасників та створити передумови для сталого розвитку туристичної території. Стаття написана українською мовою
Романюк Р. В.
Зарубіжний досвід процесів реформування регіональних ринків електроенергетики (c. 113 - 118)
Інноваційно-інвестиційний розвиток є важливим і необхідним складником формування конкурентного середовища, підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання та процесом лібералізації загалом. Досвід зарубіжних країн переконливо свідчить, що результативність процесів лібералізації за умов докорінної адаптації законодавчо-нормативного забезпечення, стабільності, надійності та безперебійності електропостачання за умов демонополізації енергетичної сфери орієнтується на синергетичний ефект, більший у рази. У статті досліджено особливості трансформаційних процесів електроенергетичних ринків провідних країн світу та Європи. Здійснено огляд критеріїв, які лягли в основу. Окреслено наслідки зазначеного реформування регіональних ринків енергетичного сектора шляхом інтеграції розвитку промислового сектора країни; наявність територіально-кліматичних умов, що веде до розуміння пошуку та імплементації саме тієї моделі, яка якнайбільше забезпечуватиме безперебійність і багатофункціональність національних і регіональних електроенергетичних ринків. Здійснено моніторинг етапів реформування. Імплементація нормативно-законодавчих засад була орієнтована в напрямі векторів своєї реалізації: розмежування певних видів своєї діяльності, пов’язаних з транспортуванням, виробництвом, купівлею та реалізацією електроенергії; уніфікація єдиного тарифу за використанням енергетичних ресурсів по всіх територіях ЄС. З’ясовано, що в процесі реформування електроенергетичних ринків немає універсального сценарію, котрий зміг би пришвидшити ці процеси, оскільки трансформація здійснюється виключно за особливих умов, притаманних виключно конкретній країні. Досвід приведених розвинутих країн показав неоднозначність наслідків реформування за умов застосування однакових моделей. Зазначено, що в процесі лібералізації енергоринків країни Європейського Союзу першочергово взяли за ціль імплементувати нормативно-правові документи та структурно розділили їх на весь період реформ на 3 стадії. Окреслено майбутній сценарій реформування електроенергетичного ринку України з урахуванням напрацювань і досвіду провідних країн з акцентуванням діяльності на такі сегменти, як: «ринок прямих двосторонніх договорів»; «ринок ф'ючерсних поставок», «балансуючий ринок», «супутній ринок». Здійснено моніторинг реформування галузі, структурне забезпечення. Систематизовано заходи, які слід здійснити для реформування електроенергетичного ринку за 4 групами: нормативно-правові, організаційно-структурні, фінансово-інвестиційні, технічно-інноваційні заходи. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2021
Безхлібна А. П.
Сутність конкурентоспроможності приморських регіонів (c. 45 - 51)
Метою статті є визначення ключових теоретичних понять, пов’язаних із забезпеченням конкурентоспроможності приморських регіонів – дослідження сутності дефініцій «приморський регіон», «конкурентоспроможність», «конкурентоспроможність приморського регіону». Визначено ознаки та характеристики приморського регіону, розширено класифікацію конкурентоспроможності регіону, що допомогло у визначенні авторського трактування дефініції «приморський регіон». Приморський регіон – це адміністративно-територіальна одиниця, що географічно має вихід до морського узбережжя з власною акваторією, спеціалізується на приморських видах економічної та екосистемної діяльності, створюючи власний морегосподарський комплекс галузей з відповідною інфраструктурою, має специфічні соціальні проблеми й екологічні вимоги, культурну й історичну спадщину, в якій відображається морська тематика. Запропоновано розуміння приморського регіону за двома рівнями: приморські регіони як області та приморські регіони як територіальні громади, адміністративні межі яких поширюються до зрізу морського узбережжя. Встановлено, що конкурентоспроможність приморського регіону – це індикатори, які підкреслюють здатність регіону реагувати на зовнішні виклики, забезпечуючи використання екосистемного підходу до побудови оптимальної структури економіки регіону, подолання сезонності в туризмі та рекреації, ураховуючи специфіку морегосподарського комплексу, з метою підвищення валової доданої вартості, вирішення соціальних та екологічних проблем регіону, зберігаючи культурну та ментальну самобутність регіону для створення сприятливих умов для мешканців регіону. Для визначення концепції забезпечення конкурентоспроможності приморських регіонів необхідно здійснення не лише теоретичних узагальнень, а й проведення комплексної діагностики сучасного стану конкурентоспроможності, що неможливо без обговорення визначення елементів і складових конкурентоспроможності, за якими буде здійснюватися комплексне оцінювання. Стаття написана українською мовою
Омельяненко В. А.
Концептуалізація інноваційного ландшафту в контексті сталого розвитку регіону (c. 52 - 57)
В умовах України особливого значення набуває забезпечення сталого розвитку на рівні окремих територій. При цьому удосконалення управління процесами сталого розвитку має здійснюватися з урахуванням ключових аспектів, пов'язаних інноваціями. У цих умовах концепція інноваційного ландшафту допомагає зосередитися на формуванні конкурентних переваг і на їх основі розробити стратегії сталого розвитку. Проведений аналіз існуючих досліджень дозволив зробити висновок, що теоретико-методологічні та практичні аспекти вироблення інноваційної політики в контексті сталого розвитку потребують подальшої конкретизації. Метою цього дослідження є концептуалізації інноваційного ландшафту контексті сталого розвитку територій. На основі проведеного аналізу інноваційний ландшафт визначено як інтеграційну сукупність показників, включаючи соціально-економічні умови, результативність діяльності державних органів управління, використовувані інноваційні інструменти управління, інноваційні господарюючі суб'єкти, наявність і якість інноваційної інфраструктури, ступінь розвитку кластерних взаємозв'язків тощо, що спрямовані на вирішення проблем соціально-економічного розвитку. На основі узагальнення досліджень і результатів досліджень автора визначено, що використання концепції інноваційного ландшафту та розвиток відповідного прикладного підходу відкриває широкі можливості формування та управління просторово вкоріненими структурами інноваційних взаємодій науки, освіти, бізнесу та громад. Обґрунтовано, що інноваційний ландшафт варто розглядати на регіональному рівні та рівні територій. Визначено, що для формування інноваційного ландшафту сталого розвитку регіону необхідно використовувати нові інноваційні практики, можливості та виклики, що виникають на локальному рівні відповідно до цих тенденцій, що можливо здійснити в рамках механізму інноваційного аудиту, який визнає ці тенденції та підтримує управління інноваціями. Стаття написана українською мовою
Чеботарьов В. А., Цеханович В. Б.
Бар'єри в системі транскордонного співробітництва Україна-ЄС: аналіз та рекомендації (c. 58 - 63)
У контексті сучасних геополітичних процесів розвиток транскордонного співробітництва (ТКС) є надзвичайно актуальним. Процес входження України у європейський інтеграційний простір і визнання її європейськими партнерами потребує координації зусиль з розвитку співпраці з країнами – членами ЄС і в першу чергу – сусідами України. З метою використання потенціалу єврорегіонів у межах ТКС виникає необхідність розкриття сутності співробітництва між прикордонними регіонами України та країн – членів ЄС у процесі формування та розвитку спільних єврорегіонів. Постала необхідність виявлення різних бар’єрів активізації ТКС. Однак одним із загальних елементів прикордонних регіонів Україна-ЄС є той факт, що транскордонне співробітництво має давню традицію у старих державах – членах ЄС, і воно швидко набуває значення для нових прикордонних регіонів. Це має нові виклики та конкретні передумови в кожному конкретному випадку, що призводять до розробки конкретних рішень цих питань. Транскордонне співробітництво є важливим інструментом розвитку прикордонних територій, формування на них центрів зростання через переваги територіального поділу і кооперації, а також важливою складовою євроінтеграційного процесу. На цьому наголошено в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони. Водночас роль та ефективність єврорегіонального співробітництва в українському прикордонні є значно меншою, ніж у країнах – членах ЄС, що передусім пов’язано з низкою причин інституційного, економіко-організаційного та фінансового характеру. Активізація транскордонного та єврорегіонального співробітництва є шляхом виявлення та подолання стримуючих факторів, що розширять можливості для розвитку прикордонних регіонів України. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2021
Кизим М. О., Бєлікова Н. В., Беккер М. Л.
Науково-методичне забезпечення вирішення проблемних ситуацій в регіонах України (на прикладі Харківської області) (c. 70 - 85)
Формулювання цілей регіонального розвитку є важливим елементом державної регіональної політики, яка за своєю сутністю має цілеспрямований характер, що відображається в постійному впливі держави на соціально-економічний розвиток регіонів країни. Аналіз сучасних досліджень у межах цієї проблематики показав необхідність поглиблення теоретичних засад та інструментарію вирішення проблемних ситуацій в регіонах, що і визначено за мету дослідження. Обґрунтовано теоретичне підґрунтя визначення цілей (цілепокладання) регіонального розвитку. Доведено, що когнітивний підхід є одним із найбільш потужних інструментів дослідження слабоструктурованих систем і ситуацій, та обґрунтовано доцільність застосування нечіткого когнітивного моделювання задля формування сценаріїв розвитку регіонів і вирішення проблемних ситуацій у них. Розроблено аналітичну схему проведення структурного аналізу соціально-економічного регіонального розвитку та формування нечіткої когнітивної моделі. На основі цієї схеми побудовано нечітку когнітивну модель соціально-економічного розвитку регіонів України. Проведено імпульсне моделювання на нечіткій когнітивній моделі соціально-економічного розвитку регіонів України за сценарієм саморозвитку. Реалізовано сценарне моделювання щодо підвищення рівня стратегічних цілей соціально-економічного розвитку Харківського регіону на основі імпульсного моделювання. Обґрунтовано доцільність ввести критерій сумарної ефективності впливу визначених сценаріїв на досягнення цільових орієнтирів Харківського регіону на основі адитивної зваженої згортки темпів приросту рівня цільових факторів відносно сценарію саморозвитку. Проведене на основі побудованої за розробленим підходом когнітивної моделі сценарне моделювання соціально-економічного розвитку Харківського регіону дозволило обґрунтувати, що для досягнення найшвидшого рівня цільових орієнтирів регіону необхідно впроваджувати сценарії розвитку, в основі яких є ефективне зростання наукового потенціалу регіону та його комбінації з іншими внутрішніми потенціалами. Стаття написана українською мовою
Пелехатий А. О., Патицька Х. О.
Стратегічні пріоритети бюджетної політики розвитку територій України в умовах реалізації стратегії регіонального розвитку (c. 86 - 94)
Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів бюджетної політики розвитку територій України в умовах реалізації стратегії регіонального розвитку на період 2021–2027 рр. Обґрунтовано стратегічні пріоритети бюджетної політики розвитку територій в координатах формування стратегії регіонального розвитку та стратегій розвитку територій на період 2021–2027 рр. та переходу від акценту на просторово орієнтовані заходи, тобто стимулювання розвитку проблемних територій, до політики розвитку територій на засадах активізації невикористаного потенціалу, спрямованої на підвищення регіональної та національної конкурентоспроможності, з особливою увагою на інноваціях. Доведено потребу дотримання вертикальної та горизонтальної інтегрованості формування та реалізації бюджетної політики розвитку територій та необхідність її здійснення при поєднанні проблемно-орієнтованого та загального підходів до напрямів бюджетного забезпечення розвитку територій (бюджетне забезпечення розвитку територій на основі конкурентних переваг функціональних типів територій, розвитку проблемних територій, розвитку регіонів на засадах смарт-спеціалізації, розвитку прикордонних територій в контексті транскордонного співробітництва). Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є спроба формування бюджетної політики розвитку територій в Україні на основі визначення стратегічних пріоритетів регіонального розвитку та розвитку територій різних рівнів, спрямована на зниження міжрегіональних і внутрішньо регіональних асиметрій, забезпечення повсюдного підвищення якості життя людей, переходу територій до розвитку на основі сталості, інклюзивності, інноваційності та максимізації використання і нарощення наявного потенціалу. Стаття написана українською мовою
Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б.
Інноваційні підходи до розвитку «розумних» міст: нормативно-правова база в Україні та європейський досвід (c. 95 - 102)
З часом роль міст як центрів економічного, політичного та культурного життя значно посилилась, вони є серйозними учасниками процесу глобалізації, впливають на економічне зростання і політику країн. Міста виступають головними елементами у багатьох сферах суспільного життя – визначають рівень і тенденції освіти, в них або поблизу них розташовані найбільші виробничі потужності, жителі міст є управлінцями різного рівня та формують політику країн. Отже, питання урбанізації, життя та розвитку великих міст, містечок та територій навколо них займають центральне місце при розгляді питань самоврядування. На сьогодні результативне місцеве управління, а отже, ефективний розвиток і забезпечення добробуту громадян розглядається через призму досягнення рівноваги між економічним розвитком, охороною навколишнього середовища і соціальним розвитком. Завдяки високій щільності населення в містах зосереджено значний потенціал креативності та інновацій, енергозбереження, екологічності, соціокультурного різноманіття тощо, тому саме фактична взаємодія цих елементів міста є драйвером європейського розвитку. Досягнення сталого розвитку міст і територій робить актуальним урахування європейського досвіду не лише у вирішенні існуючих проблем їх функціонування, а й у виборі пріоритетів для розвитку сучасних міст на основі інноваційних підходів та запровадження елементів «розумності». Значущість формування необхідної законодавчої бази для функціонування окремої адміністративно-територіальної одиниці (регіону, території, міста, громади тощо), оцінювання її стану з метою подальшого використання в публічному управлінні територіальним розвитком, визначає важливість розробки і впровадження ефективної системи нормативно-правових документів для вирішення соціально-економічних проблем і стимулювання сталого регіонального (територіального) розвитку в Україні. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2021
Джигора О. М.
Напрями реалізації регіональної політики в контексті забезпечення економічної безпеки (c. 73 - 81)
Мета статті полягає у визначенні основних напрямів реалізації регіональної політики в контексті забезпечення економічної безпеки. Доведено, що державна регіональна політика є невід'ємною частиною політики держави, спрямованої на просторову організацію території регіону, підтримання балансу, усунення регіональної диференціації. Розглянуто механізм забезпечення регіональної політики. Визначено повноваження суб’єктів регіональної політики в Україні. Охарактеризовано глобальні та локальні цілі регіональної політики, розроблено ієрархію цілей у контексті забезпечення економічної безпеки регіону. Визначено оцінки локальних цілей регіональної політики щодо досягнення стратегічної цілі регіональної політики. Виділено основні глобальні цілі регіональної політики, зокрема: територіальна цілісність, соціально-економічна інтеграція і просторовий розвиток, сталий розвиток багатогалузевої конкурентоспроможної економіки регіону, розвиток сільських і прилеглих до міст територій, розвиток людського капіталу та підвищення стандартів якості життя населення, ефективне управління регіональним розвитком. Визначено, що найвищі оцінки для досягнення стратегічної цілі регіональної політики мають такі локальні цілі: захист регіональних інтересів, єдність територіального простору, запобігання поглибленню диспропорцій регіонального розвитку, раціоналізація структури сільськогосподарського виробництва для підвищення його продуктивності, розвиток конкурентоспроможного промислового сектора. Стаття написана українською мовою
Патицька Х. О.
Шляхи управління земельними активами територіальних громад в умовах відкриття ринку землі в Україні (c. 82 - 90)
Вагомим результатом децентралізації в Україні стала передача на рівень територіальних громад відповідальності за власний розвиток, що вимагає комплексного підходу до управління активами на місцевому рівні. Серед ключових і найбільш дискусійних у цій сфері – питання управління земельними активами. Метою статті є визначення практичних шляхів управління земельними активами територіальної громади в умовах відкриття ринку землі в Україні. У статті акцентовано увагу на визначенні практичних шляхів управління земельними активами територіальної громади в умовах відкриття ринку землі в Україні. Аргументовано основні проблеми, які загострилися в умовах активізації земельних відносин і зростання ролі місцевого самоврядування в управлінні земельними активами, та визначено основні шляхи їх подолання. Обумовлено роль інвентаризації у контексті отримання повної достовірної інформації щодо наявних на території громади земельних активів, акцентовано на шляхах нарощення економічного потенціалу територіальних громад через виявлення випадків самовільного зайняття земель, тіньової оренди земельних ділянок, невикористання земель комунальної форми власності, випадків використання земель несільськогосподарського призначення у сільськогосподарських цілях, визначення невитребуваних земельних часток (паїв), земельних ділянок відумерлої спадщини. Розкрито потребу використання інструменту комплексного просторового планування розвитку громади. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є використання запропонованих у статті механізмів для розвитку територіальних громад, зокрема зважаючи на тенденції децентралізації та відкриття ринку землі в Україні. Стаття написана українською мовою
Пивовар П. В., Костюк Л. П.
Суб’єкт та об’єкт процесу трансформації сільських територій (c. 91 - 99)
Одним із основоположних завдань розвитку України є забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку, як країни в цілому, так і найменших територіально-адміністративних одиниць. Своєю чергою, невід’ємним елементом (передумовою) розвитку будь-якого процесу чи явища є зміни, які дуже часто протікають у вигляді трансформаційних процесів. Мета цієї наукової роботи полягає в ідентифікації комплексу суб'єктів та об'єктів процесу трансформації сільських територій. До суб'єктів трансформації сільських територій нами було віднесено як виробників і споживачів суспільно необхідних благ, так і тих, хто забезпечує функціонування господарюючих суб’єктів на сільських територіях для досягнення суспільного добробуту. Суб'єкт трансформації сільських територій – це носій предметно-практичної діяльності, джерело соціально-економічної активності, спрямованої на предмет трансформації. Суб’єктом трансформації сільських територій може виступати як окремий житель сільських територій, так і різні соціально-економічні групи. Нами було ідентифіковано дві групи суб'єктів трансформації сільських територій: фізичні особи (сільське населення, домогосподарства, громада, підприємці) та юридичні особи (підприємства, органи управління сільськими населеними пунктами, громадські організації). До основних об’єктів трансформації сільських територій можна віднести: людський потенціал, природно-ресурсний потенціал, фінансовий потенціал, інтелектуальний потенціал, інформаційний потенціал, інфраструктура. Крім суб’єкта й об'єкта, в науковому пізнанні будь-якого соціально-економічного явища чи процесу потрібно розглянути предмет, що являє собою частину об'єкта. Нами було ідентифіковано такі основні предмети трансформації сільських територій: відносини соціуму з природою, земельні (ринкові) відносини, ринкове середовище, науково-технічний устрій, система менеджменту, фінансові відносини, соціальні відносини. Стаття написана українською мовою
Романовська Ю. А.
Вплив «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста (c. 100 - 109)
Метою статті є виклад положень методологічних засад оцінювання впливу «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста. Актуальність таких методологічних засад зумовлена зростанням ролі міст у соціально-економічному розвитку України і відсутністю будь-яких методологічних положень щодо впливу «сірої» тіньової економіки на соціально-економічну безпеку міста. Наявні офіційні Методичні рекомендації розрахунку рівня тіньової економіки спрямовані на отримання оцінок «сірої» тіньової економіки на макрорівні, рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) щодо вимірювання неспостережуваної економіки застосування в Україні практично не знайшли. У статті викладено розроблені методологічні засади оцінювання впливу «сірої» тіньової економіки на бюджет міста, які поєднують взаємозумовлені концепти, принципи та категорії оцінювання, операціоналізація яких у вигляді розробленого алгоритму дозволила створити операційне середовище оцінювання. Методологічні засади оцінювання впливу неспостережуваної економіки на бюджет міста базуються на наданих принципах і передбачають внаслідок особливостей об’єкта оцінювання використанням низки припущень. Розрахунок величини ненадходжень коштів до бюджету кількох міст України за розробленим алгоритмом оцінювання показав, що бюджети досліджених міст через приховування доходів бізнесу, числа працюючих і виплати заробітної плати «у конвертах» протягом вибраного періоду недоотримали значні суми, які становлять помітну частину офіційних трансфертів. Звичайно, доцільно визнати деяку умовність величини коштів, які не надійшли до бюджету досліджених міст через наявність «сірої» тіньової економіки, навіть якщо наполовину зменшити їхню величину, то і тоді показники втрат міських бюджетів залишаться значними. Проте негативний вплив тіньової економіки у місті не зводиться лише до недоотримання міським бюджетом чималої суми коштів. Необхідно враховувати ще й віддалені загрози соціально-економічній системі міста через наявність тіньової економіки: свідоме обмеження потенціалу розвитку економіки міста та спотворення економічної конкуренції. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2021
Бабець І. Г.
Теоретико-методологічні засади дослідження впливу зовнішньоекономічних чинників на економічну безпеку регіонів України (c. 85 - 91)
У статті проаналізовано взаємозв’язки між складовими економічної безпеки регіонів і їх залежність від змін у зовнішньому середовищі. Здійснено теоретичне обґрунтування безпосередньої залежності від впливу зовнішньоекономічних чинників таких складових економічної безпеки регіону, як зовнішньоторговельна, виробнича, науково-технічна й інвестиційна, оскільки саме в цих сферах життєдіяльності виникають первинні ефекти чи наслідки дії зовнішніх факторів. Розроблено методологію дослідження зовнішньоекономічних чинників на економічну безпеку регіону, яка включає п’ять етапів. На першому етапі проводиться аналіз зовнішнього середовища та формується система індикаторів з урахуванням відповідних зовнішніх факторів для складових економічної безпеки, в яких спостерігаються первинні ефекти від впливу цих факторів. Другий етап передбачає визначення інтегрального показника за кожною складовою економічної безпеки регіону, оцінювання впливу зовнішньоекономічних чинників на зміну відповідного інтегрального показника за методом чутливості та здійснення ранжування індикаторів за рівнем прояву загроз, що виникають у випадку погіршення відповідності їх фактичних значень критеріям безпеки. Для найбільш впливових індикаторів, безпосередньо пов’язаних із зовнішньоекономічними чинниками, на третьому етапі розробляють прогнозні сценарії зміни. Четвертий етап стосується індикаторів, ймовірність реалізації оптимістичного прогнозу зміни яких менша 50 %, а ймовірність песимістичного прогнозу – більше 50 %, що потребує обґрунтування заходів з їх оптимізації та забезпечення відповідності критеріям економічної безпеки. На п’ятому етапі проводиться моделювання складових економічної безпеки на короткострокову перспективу за методом прогнозних сценаріїв з використанням гіпотетичних значень індикаторів, розрахованих на основі прогнозування. Стаття написана українською мовою
Замрій А. М., Капустян В. О.
Аналіз динаміки та факторів впливу на трудові ресурси Київської області (c. 92 - 100)
Стаття є продовженням дослідження авторів моделі переозброєння Київського регіону в напрямку пошуку й аналізу факторів, які впливають на кількість трудових ресурсів у регіоні, їх внутрішньорегіональний рух, відплив і приплив. Первинне припущення в моделі переозброєння для моделювання кількості трудових ресурсів у секторах економіки полягало в постійності пропорцій кількості робітників в кожній галузі до загальної кількості трудових ресурсів і функціональній залежності загальної кількості робітників від загальної кількості населення у Київській області з застосуванням логістичної функції. Для первинного моделювання та аналізу результатів таких припущень було достатньо, але для отримання більш точних результатів, на які можна спиратися для прийняття рішень у сфері економічної політики регіону, цього недостатньо. Тому постає нагальна задача більш детального аналізу динаміки трудових ресурсів та пошуку нових факторів впливу. Було проведено кореляційний аналіз соціально-економічних показників різних сфер діяльності на регіональному рівні з кількістю штатних працівників основних галузей регіону. Було виявлено взаємообумовлений вплив між показниками сфери освіти та двох основних галузей: сільського господарства та охорони здоров’я. Знайдено зв’язки з високою кореляцією, які обумовлюються кількістю працівників у галузях для сфер охорони здоров’я, транспорту та навколишнього середовища. Проаналізовано потенційний вплив соціально-демографічних і міграційних процесів на кількість працівників у галузях. Знайдено основні фактори впливу серед показників податкового навантаження та місцевих витрат бюджету на галузь сільського господарства, а також на регіон в цілому. Знайдено варіанти корегування моделі переозброєння Київського регіону, а саме введення виробничої інституціональної функції з факторами податкового навантаження. Побудовано багатофакторну регресійну модель для прогнозування кількості штатних працівників загалом по регіону на базі статистичних показників сфери освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища та соціально-демографічного фактору. Стаття написана українською мовою
Круглякова В. В., Західна О. Р., Юрченко І. М.
Формування ресурсів місцевого бюджету Львівської області в умовах фінансової децентралізації (c. 101 - 107)
Правильне формування місцевих бюджетів у реалізації соціального й економічного регулювання є основою побудови та розвитку ефективної національної економіки та регіонів, а також виступає хорошим засобом протидії кризі, викликаній COVID-19. Метою статті є аналіз результатів проведення політики децентралізації в Україні на прикладі Львівської області; аналіз впливу пандемії COVID-19 на бюджет Львівської області; визначення його стану, проблем і перспектив розвитку. У статті здійснено дослідження організаційно-економічних аспектів функціонування місцевих бюджетів, розглянуто сутність та ефективність проведення реформи децентралізації, проаналізовано становище місцевих бюджетів Львівщини, виявлено проблеми, запропоновано шляхи їх подолання та надано рекомендації щодо покращення стану місцевих бюджетів та розвитку територіальних громад. Формування ресурсів Львівщини в умовах фінансової децентралізації характеризуються зменшенням надходжень і видатків зведеного бюджету Львівської області у 2020 році на 25 % та 45,3 % відповідно, зниженням рівня приросту нового бізнесу на 2,4 %, збільшенням рівня безробіття на 1,1 %, через проблеми Львівських підприємств і звільненням їх працівників, відтік українців за кордон у пошуках робочих місць. У результаті проведеного дослідження були виявлені такі проблеми, як: пандемія COVID-19, яка стала основною причиною погіршення економічного стану бюджету Львівщини та інших місцевих бюджетів України, також зменшення надходжень і видатків до зведеного бюджету Львівської області; погіршення якості життя населення; зменшення рівня приросту нового бізнесу; збільшення рівня безробіття через проблеми Львівських підприємств і звільнення їх працівників; відтік українців за кордон в пошуках робочих місць; конфлікти з приводу об’єднання громад; недоцільні зміни нормативно-правового характеру; низька ініціативність місцевого самоврядування деяких громад та інші. Вирішенням проблем будуть: співпраця усіх органів влади та бізнесу щодо покращення рівня зайнятості населення; введення нових програм допомоги бізнесу задля покращення фінансового стану компаній; розробка програм залучення іноземних інвестицій в громади; вдосконалення законодавства; введення інноваційної діяльності при вирішенні проблем тощо. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2022
Іванов Ю. Б., Іванова О. Ю., Лаптєв В. І.
Методичний підхід до ідентифікації проблем функціонування територіальних громад в умовах нестабільності (c. 51 - 58)
Статтю присвячено актуальній проблемі просторового розвитку територіальних громад. Метою статті є розробка методичного підходу до ідентифікації проблем функціонування територіальних громад в умовах нестабільності та формування напрямів просторового розвитку територій на основі проблемно-орієнтованого підходу. Обґрунтовано використання проблемно-орієнтованого підходу до просторового розвитку територіальних громад, який передбачає сукупність дій з публічного управління та впливів, спрямованих на вирішення теоретичних або практичних завдань стосовно ефективного використання ресурсів територіальної громади за рахунок отримання нових конкурентних переваг, створення сприятливих умов життєдіяльності громади, забезпечення лояльності населення за допомогою активних практичних дій з вирішення наявних і перспективних проблем функціонування громади. З позиції проблемно-орієнтованого підходу просторовий розвиток об’єднаних територіальних громад передбачає підхід, що базується на гіпотезі існування проблем використання стратегічного потенціалу територіальної громади, які вимагають аналізу і прийняття обґрунтованих управлінських рішень на рівні громади в рамках компетенцій місцевих органів влади. Розроблено методичний підхід до ідентифікації проблем функціонування територіальних громад в умовах нестабільності, який передбачає проведення аналізу стану розвитку об’єднаних територіальних громад на основі оцінки їх ресурсного забезпечення та проведення самооцінки їх розвитку, а отже, ефективного використання наявних в громаді ресурсів; аналізу законодавчого забезпечення просторового розвитку територіальних громад; аналізу наявних механізмів, методів, інструментів державної політики щодо просторового розвитку територій. Розроблено когнітивну карту взаємозв’язку проблем просторового розвитку територіальних громад з виокремленням чотирьох груп проблем: проблеми просторового розвитку територіальних громад та адміністративно-територіального устрою; проблеми соціально-економічного розвитку на основі самодостатності; проблеми системи місцевого самоврядування; проблеми розвитку сільських територій. Стаття написана українською мовою
Кизим М. О., Бєлікова Н. В., Леванда О. М., Дороніна М. С.
Вплив пандемії COVID-19 на регіональні ринки праці України (c. 59 - 69)
У березні 2019 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила, що спалах COVID-19 у світі має характер пандемії. Імовірним осередком зародження вірусу стало м. Ухань (Китай), звідки він швидко розповсюдився по усіх країнах світу. За даними експертів, з початку пандемії в Україні до ІІ кварталу 2022 р. зафіксовано 5,04 млн випадків зараження. А частка людей, які отримали хоча б одну дозу вакцини проти COVID-19, складає 36,4 %, що робить Україну найменш вакцинованою країною у Європі. Високий рівень захворюваності призвів до необхідності застосування карантинних заходів, які негативно вплинули на соціально-економічний розвиток регіонів України в цілому та регіональних ринків праці. Метою дослідження є оцінка впливу пандемії коронавірусу на регіональні ринки праці України. Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання: аналіз динаміки розвитку COVID-19 у розрізі регіонів України з урахуванням загострення гуманітарної кризи; ідентифікація ситуації на регіональних ринках праці за показниками економічної активності; аналіз державного регулювання щодо дотримання державних соціальних гарантій у трудових відносинах. Визначено, що найбільш негативна епідемічна ситуація щодо COVID-19 склалася у регіонах, до складу яких входять основні великі міста країни з чисельністю населення від 1 029 049 до 2 611 327 осіб. Це свідчить про особливо негативний вплив пандемії на ринки праці регіонів, що мають високу економічну активність і потужний економічний потенціал. Встановлено, що пандемія призвела до скорочення рівня зайнятості в усіх регіонах на фоні підвищення рівня неформально зайнятого економічно активного населення. Зростання безробіття та заборгованості за заробітної платою також є ознаками негативного впливу пандемії COVID-19 на ринки праці регіонів України. Проведений аналіз довів, що ключовими проблемами, які потребують управлінських рішень, є інклюзивне відновлення економіки після COVID та додержання державних соціальних гарантій на ринку праці практично по усіх регіонах країни, враховуючи вплив воєнного конфлікту та необхідність економічного відновлення після його завершення. Стаття написана українською мовою
Левковська Л. В., Чередніченко Ю. Г., Добрянський О. І.
«Зелені» та соціальні інвестиції як інструмент забезпечення водної безпеки населених пунктів України (c. 70 - 75)
У статті науково обґрунтовано використання «зелених» і соціальних облігацій для вирішення екологічних проблем у системах водозабезпечення, виявлено низку фактів, які спонукають до застосування у високодохідному водному секторі інструментарію соціального інвестування. Зокрема, відкриваються передумови для активізації економічної діяльності у сфері будівництва оскільки очевидно, що в умовах постійної загрози ракетних обстрілів по всій території нашої держави вимоги до житлових умов, в тому числі систем водопостачання, будуть змінені. Акцентовано увагу на тому, що реалізація концепції запровадження та розвитку ринку зелених облігацій в Україні дасть змогу: утворити мультиплікатор залучення фінансування для реалізації проєктів екологічного спрямування; підвищити гарантії інвесторам, що вкладають кошти в проєкти екологічного спрямування. Встановлено негативні та позитивні чинники запровадження практики соціального інвестування проектів модернізації систем водопостачання в Україні. Зроблено висновок про необхідність активізації розробки нормативно-правової бази регулювання «зеленого» та соціального інвестування з метою нівелювання тенденцій щодо зацікавлення у накопиченні боргів підприємствами, які експлуатують системи водозабезпечення населених пунктів, займаючи монопольне положення на ринку. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2022
Головня О. М., Потапов В. П.
Транскордонне співробітництво сільських територій у контексті конвергенційно-інтеграційних процесів (c. 76 - 82)
У статті розкрито значення транскордонного співробітництва українських сільських територій у контексті конвергенційно-інтеграційних процесів в Україні в умовах європейського вектора розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Проаналізовано нормативно-правову базу й особливості такої співпраці на прикладі Закарпатської області. Запропоновано засоби підвищення ефективності співпраці з метою поглиблення і розвитку транскордонних економічних зв’язків. Сучасні європейські країни перебувають у стані постійних інтеграційних змін через глобалізацію та велику взаємозалежність, особливо в економічному сенсі. Таким чином, транскордонне співробітництво є важливою складовою процесів конвергенції, яка значною мірою формує порядок денний європейської інтеграції нашої країни. Україна має значний потенціал в аграрному секторі, співпраця з європейськими сусідами в сільській місцевості та сільськогосподарських районах заслуговує на увагу та детального вивчення. Крім того, відбувається формування якісно нової транскордонної зони з державами – членами Європейського Союзу. Тому вважається доцільним дослідити процеси взаємопроникнення та інтеграції українських прикордонних сільських територій. Останнім часом Україна поширює та реалізує ініціативи та проєкти, спрямовані на зміцнення відносин України із сусідніми країнами, зокрема з Європейським Союзом. Для сприяння такій співпраці на прикордонних територіях розпочато формування відповідної інфраструктури, що є важливим елементом для успішної реалізації запланованих проєктів. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачає широкий спектр можливостей для модернізації регіональної політики, здійснення транскордонного співробітництва та розвитку сільських територій. Водночас інтеграція та конвергенція прикордонних сільських територій є запорукою зміцнення торговельних, економічних та інших відносин між країнами. Стаття написана українською мовою
Кизим М. О., Семигуліна І. Б., Ярошенко І. В.
Чинники просторового розвитку територіальних громад у системі публічного управління територіями (c. 83 - 92)
Притаманні сучасному світу процеси глобалізації економіки і інтернаціоналізації взаємовідносин змінили значення та ролі учасників усередині суспільства кожної країни, призвели до перерозподілу зобов’язань і відповідальності між ними в процесі управління просторовим соціально-економічним розвитком на місцях. Наразі спостерігається тенденція до зменшення ролі держави в процесах організації управління територіальним розвитком, натомість суб’єктами зовнішніх і внутрішніх соціально-економічних відносин частіше виступають регіони та територіальні громади. Організація ефективного публічного управління на місцях задля поліпшення добробуту власних громад і забезпечення сталого розвитку потребує більш продуманих, стратегічних, планованих, амбітних, інноваційних тощо рішень. Аналіз теоретико-методичних підходів щодо визначення чинників (факторів) розвитку регіонів, територій, громад для використання у практичній діяльності безпосередньо впливає на ефективність функціонування системи територіального місцевого самоврядування, спроможність виконувати покладені повноваження, забезпечувати високий рівень якості життя громадян і сталий розвиток території. Автори теорій і моделей просторового розвитку розглядали розвиток територій з позиції широкого кола факторів впливу: географічних, адміністративних, економічних, соціальних, політичних, інноваційних тощо. Ефективне управління територіальним розвитком у сучасних умовах набуває актуальності не лише з позиції необхідності вирішення існуючих проблем, а й розширення можливостей для саморозвитку територій. Проте питання щодо пошуку сучасних ефективних теоретико-методичних підходів для визначення чинників просторового розвитку регіонів (територій, громад) та використання їх у системі публічного управління різних рівнів, зокрема місцевого, в Україні залишаються надалі актуальними. Стаття написана українською мовою
Кондратенко Н. О., Чечетова Н. Ф., Оболенцева Л. В., Красноносова О. М.
Теоретико-методичні основи стратегічного планування розвитку регіонів України (c. 93 - 99)
У статті узагальнено теоретико-методичні основи стратегічного планування розвитку регіонів України та розроблено механізм стратегічного планування (СП) розвитку територій. Встановлено, що стратегічне планування розвитку регіонів є дуже вагомим інструментом державного регулювання, який допомагає тримати усі необхідні економічні пропорції, забезпечує планомірне функціонування усіх ланок економічної системи суспільства. Для економіки України стратегічне планування є дуже актуальним і важливим, оскільки дозволяє прогнозувати процеси приватизації та демонополізації, формування різних форм володіння активами, наслідки технологічного оновлення виробництва та багато іншого. У міру стабілізації економіки поширюються можливості виявлення тенденцій та закономірностей регіонального розвитку, підвищується ступінь передбачуваності змін та поведінки різних суб’єктів господарювання. Зазначено, що у сучасному регіональному управлінні відчувається дефіцит в науковому забезпеченні концепцій розвитку, цільового планування регіонального господарства. Недостатньо розроблені технології формування сценаріїв соціально-економічного розвитку, а також інструменти державно-приватного партнерства. Вимагають подальшого теоретичного та методичного розроблення питання прикладного характеру, присвячені застосуванню в практиці стратегічного планування та механізму формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону. Зроблено висновок, що наявні проблеми підвищення ефективності стратегічного планування розвитку регіонів України можуть бути вирішені на основі впровадження дієвого механізму, який сьогодні знаходиться у стадії зародження. Запропонований механізм стратегічного планування розвитку територій дозволить як у теорії, так і на практиці покращити рівень якості життя населення, вплине на зниження рівня смертності, підвищить рівень екологічної безпеки, сприятиме розвитку пріоритетних галузей промисловості й взагалі підвищить конкурентоспроможність регіональних економічних систем. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2022
Ватаманюк-Зелінська У. З., Дербіна Р. В.
Інвестування бізнесу у Львівському регіоні в період війни (c. 98 - 103)
Мета статті полягає у дослідженні проблем релокації та функціонування бізнесу у Львівському регіоні, а також визначенні пріоритетів його інвестування в період воєнного стану. Аналізуючи нормативно-правову документацію з питань інвестування економіки Львівського регіону у воєнний час, встановлено потребу удосконалення стратегічного планування регіонального розвитку з урахуванням інвестиційної підтримки релокованих підприємств залежно від виду їх діяльності та пріоритетів соціально-економічного розвитку Львівщини. У результаті дослідження було виділено нові стимули для активізації підприємницьких ініціатив серед безробітних, у тому числі тимчасово переміщених осіб, що забезпечувало б економічний ефект підприємницької діяльності, нівелюючи ризики, пов’язані із започаткуванням ними власної справи. Для цього запропоновано використовувати нефункціонуючі об’єкти комунальної власності, розташовані на промислових землях у межах Львівського регіону, шляхом надання їх в оренду новозареєстрованим ФОПам з числа безробітних. Орендна плата за використання таких площ може компенсуватися обсягом допомоги по безробіттю, у тому числі одноразовою її виплатою для організації безробітними підприємницької діяльності. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення економічної ефективності інвестиційних вкладень у розвиток релокованого бізнесу Львівського регіону в поствоєнний період. Стаття написана українською мовою
Шевченко О. В., Кузьминчук Н. В.
Методичні підходи до типізації територій в Україні для відновлення та управління регіональною економікою (c. 104 - 111)
Метою дослідження є формування методичних підходів до поєднання різних класифікацій територій України задля вироблення інструментарію їх відновлення і довгострокового розвитку. Це передбачає втілення новітніх підходів до короткострокового управління територіями та їх стратегування. Розгляд робіт науковців продемонстрував брак узгодженої системи виокремлення територій (за наявності декількох класифікацій територій відповідно до рівнів їх розвитку) для потреб соціально-економічного відновлення та стимулювання розвитку. У роботі проаналізовано різні класифікації територій згідно з адміністративно-територіальним поділом, виділеними функціональними типами, рівнями економічної безпеки та виокремлено спільні риси різних класифікацій територій (регіонів і громад) України. Визначено цілі подальшого розвитку територій – дотримання визначених стандартів життя в регіонах, окреслено основи економічного зростання, вказано способи акумулювання додаткових коштах на територіях, продемонстровано вплив рівнів економічної безпеки регіональної економіки на можливості стимулювання її розвитку. Сформовано методичний підхід до групування територій за рівнями розвитку, потребами у відновленні, загрозами економічній безпеці в різних регіонах, на основі чого запропоновано узгоджену систему типізації територій України задля їх соціально-економічного відновлення і стимулювання розвитку. Доведено, що різні території можуть відноситися до різних типів, що робить класифікацію гнучкою, а цілі стимулювання розвитку територій – змінними. Це підкреслює необхідність застосування різного інструментарію активізації розвитку територій у різні періоди. Оригінальністю роботи є взаємне поєднання різних типів класифікацій територій України та розроблення їх згрупованої класифікації. Це дозволить розробити логічну систему заходів щодо управління регіональною та місцевою економікою на підставі нових засад їх короткострокового і стратегічного розвитку, потреб у відновленні та зростанні. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2022
Вахович І. М., Погуляйко Ю. М.
Модернізація інноваційної інфраструктури як інституційна передумова структурної перебудови економіки регіонів України у поствоєнний період (c. 94 - 101)
У статті обґрунтовано доцільність модернізації інноваційної інфраструктури як інституційної передумови структурної перебудови економіки регіонів України у воєнний період з проєкцією активізації інноваційних процесів у поствоєнний період. Обґрунтовано, що інноваційна інфраструктура в Україні охоплює надто звужену специфікацію елементів генерування та комерціалізації інновацій, що не дає можливості прискорити процеси інноваційного оновлення матеріально-технічної бази базових ланок національного господарства та регіональних господарських комплексів. Встановлено, що основними структурними елементами регіональної інноваційної інфраструктури виступають технологічне, комерційне та підтримуюче ядро, які, взаємодіючи, забезпечують прискорення процесів продукування та комерціалізації інноваційних розробок і їх впровадження у сфери виробництва й обігу. Виявлено, що створення бізнес-інкубаторів і стартап-шкіл вже у короткостроковій перспективі дозволить усунути дефіцит інноваційних ідей та розробок, що у післявоєнний період забезпечить їх комерціалізацію і впровадження у практику інноваційного оновлення економіки регіонів України. Дослідження показали, що інноваційна інфраструктура України не відзначається критично необхідним рівнем ефективності функціонування через нерозвиненість інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової компонент, що не дає можливості забезпечити результативну пропаганду кращих іноземних і вітчизняних практик інноваційного та наукомісткого розвитку структуроутворюючих ланок національного господарства, зокрема, реалізації перших етапів цифрової трансформації процесів прийняття управлінських рішень у секторі публічного управління. Встановлено, що програмування пріоритетних напрямів модернізації регіональної інноваційної інфраструктури доцільно здійснювати у воєнний період, щоб відразу після завершення війни сформувати алгоритм системного оновлення економіки регіонів України для забезпечення прискореного відновлення зруйнованих ворожими атаками цілісно-майнових комплексів і формування сучасних індустріальних, постіндустріальних та інформаційних полюсів зростання. Стаття написана українською мовою
Матрунчик Д. М.
Інноваційна трансформація поствоєнної економіки України: детермінація цілепокладання та регіональні особливості (c. 102 - 110)
У статті сформульовано авторський концепт інноваційної трансформації поствоєнної економіки України для прискореного усунення наслідків військового вторгнення держави-агресора глобального масштабу та модернізації структуроутворюючих ланок національного господарства і регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що в умовах значної територіальної неоднорідності галузевої структури господарського комплексу вибір пріоритетів інноваційної трансформації поствоєнної економіки має враховувати особливості розвитку економіки регіонів України. Встановлено, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки має передбачати ідентифікацію основних детермінант (воєнних, інституційно-цифрових, ресурсно-виробничих і екологічних, соціальних, макроциклічних і макрофіскальних, глобальних), які на даний момент визначають базові тренди функціонування національного та регіональних господарських комплексів. Обґрунтовано, що основними принципами інноваційної трансформації поствоєнної економіки України та регіональних господарських комплексів виступають: 1) принцип соціальної відповідальності; 2) принцип дирижизму; 3) принцип інклюзивності; 4) принцип коеволюції; 5) принцип конвергенції; 6) принцип глокалізації. Доведено, що визначений комплекс базових принципів здійснення трансформаційних процесів у поствоєнний період на інноваційних засадах детермінує такі основні цілі: 1) відновлення економіки та посилення господарської самодостатності; 2) зміцнення обороноздатності країни та відродження військово-промислового комплексу; 3) побудова соціальної держави; 4) чисте довкілля. Встановлено, що основні цілі (цілі першого порядку) мають конкретизуватися у цілях другого порядку: територіально-секторальних, еколого-енергетичних, соціально-демографічних і науково-технічних. Обґрунтовано, що детермінація цілепокладання інноваційної трансформації поствоєнної економіки України має повною мірою враховувати регіональну специфіку виробничого та інфраструктурного комплексоутворення, щоб забезпечити максимально результативне використання ресурсно-виробничого потенціалу територіальних утворень та вигід і нових можливостей, зумовлених поглибленням децентралізаційних процесів. Стаття написана українською мовою
Недопад Г. В.
Фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації: сутність, принципи та регіональний вимір (c. 111 - 117)
У статті обґрунтовується доцільність формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування як необхідної передумови активізації процесів утилізації вторинної сировини в умовах децентралізації. Дослідження показали, що фінансово-економічне стимулювання вторинного ресурсокористування являє собою логічно упорядковану сукупність методів, інструментів і важелів фіскального, бюджетного, кредитного, цінового та відшкодувально-штрафного впливу на процеси залучення у господарський обіг вживаної сировини промислового та побутового спрямування з метою використання ресурсної цінності її матеріально-речової субстанції. Обґрунтовано, що наявна система фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування, яка функціонує на загальнонаціональному рівні, має отримати свою модифікацію на регіональному та місцевому рівнях, щоб максимальною мірою використати переваги та можливості децентралізації у фінансово-інвестиційному забезпеченні модернізації інфраструктури поводження з відходами та процесів утилізації ресурсної цінності промислових і побутових відходів. Встановлено, що формування сучасної системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування має базуватися на комплексі фундаментальних принципів та принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій і кон’юнктурно-циклічних коливань. Обґрунтовано, що фундаментальними принципами формування системи фінансово-економічного стимулювання вторинного ресурсокористування в умовах децентралізації виступають принципи екологічної стійкості, економічної ефективності та соціальної відповідальності, а до переліку принципів, які передбачають дотримання вимог інституційних трансформацій та кон’юнктурно-циклічних коливань, відносять принципи врахування глобальних вигод, децентралізації і дерегуляції, дотримання фіскального оптимуму, альтернативної вартості, комплексності, превентивності і усунення негативних екстерналій. Стаття написана українською мовою
Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В.
Інфраструктурне забезпечення регіонального управління відходами у контексті циркулярної економіки (на прикладі Харківської області) (c. 118 - 132)
У статті запропоновано інтегрований підхід до оцінювання розвитку системи управління відходами на прикладі Харківської області. Цей підхід базується на застосуванні комплексу показників, які характеризують поточний стан функціонування даної системи з екологічної та економічної точок зору. На підставі одержаних результатів проведеної діагностики виявлено бар’єри, загрози, екологічні засади функціонування регіональної системи управління відходами. У результаті дослідження обґрунтовано, що для дієвого інфраструктурного забезпечення управління відходами доцільно впроваджувати логістичний підхід, суть якого полягає в інтеграції принципів трансформації системи управління відходами, пріоритетних напрямів рециклінгу відходів унаслідок руйнувань об’єктів критичної інфраструктури, впровадження алгоритму реверсивної логістики, основних складових організаційно-економічного механізму (функцій, методів, засобів управління, інформаційних систем, цифрових, «зелених» та інноваційних технологій), фінансових інструментів зеленого інвестування для реалізації регіональної стратегії управління відходами у Харківській області. Впровадження запропонованого підходу сприятиме прийняттю обґрунтованих інноваційних рішень з екологізації логістичної діяльності та екологічного менеджменту; своєчасному вирішенню проблем з управління зворотними потоками відходів виробництва із застосуванням принципів зеленої та реверсивної логістики; мінімізації негативного впливу на довкілля за рахунок скорочення обсягу утворення відходів, збільшення обсягу переробки та повторного використання відходів; дієвому впровадженню моделей циркулярної економіки, переходу до розширення відповідальності виробників; підвищенню рівня екологічної безпеки регіону; досягненню цілей сталого розвитку регіональної економіки. Встановлено, що задля вдосконалення системи управління відходами у регіоні доцільним є: впровадження новітніх технологій і устаткування зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів з урахуванням передової європейської практики; сприяння використанню рециклінгу відходів як вторинної сировини на засадах «зеленого» інвестування; розроблення фінансового механізму застосування публічно-приватного партнерства на основі залучення приватних інвестицій та інших позабюджетних джерел фінансування у сферу управління відходами; створення відповідної логістичної інфраструктури (наприклад, кластерної структури як організаційної форми партнерства) з управління відходами; розроблення й впровадження інструментів економічного стимулювання утилізації відходів; реалізація концепції реверсивної логістики у контексті циркулярної економіки. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №1-2023
Єфімова Г. В., Павлова М. Д.
Загрози та перспективи залучення іноземних інвестицій у діяльність територіальних громад України (c. 74 - 85)
Процес реформування місцевого самоврядування в Україні розпочався нещодавно і стикається з великою кількістю загроз, які потребують детального вивчення та визначення перспектив розвитку. Метою дослідження є визначення загроз і перспектив залучення іноземних інвестицій у діяльність територіальних громад України. У дослідженні наведено огляд сучасного стану іноземного інвестування в Україні та проаналізовано нормативно-правову базу залучення іноземних інвестицій. Дослідження ґрунтується на комплексному аналізі існуючої літератури та звітів територіальних громад, а також первинних даних, зібраних на офіційному сайті децентралізації України. Дослідження показало, що Україна має значний потенціал для залучення іноземних інвестицій, але існує низка загроз, які перешкоджають цьому процесу. Ці загрози включають недостатню прозорість, корупцію, нестабільне політичне та економічне середовище, військові дії та слабку нормативно-правову базу. Названі фактори ускладнюють роботу іноземних інвесторів в Україні та негативно впливають на інвестиційний клімат країни. Проте, незважаючи на ці загрози, існують деякі перспективи для залучення іноземних інвестицій у діяльність українських територіальних громад. До таких перспектив можна віднести децентралізацію влади, яка створює сприятливе середовище для місцевого економічного розвитку та залучення інвестицій. Крім того, Україна має високоосвічену робочу силу, багаті природні ресурси та стратегічне розташування на перехресті Європи та Азії, що робить її привабливою для інвестицій. Щоб реалізувати ці перспективи, у дослідженні рекомендується українському уряду вжити заходів для поліпшення інвестиційного клімату, включно зі зміцненням нормативно-правової бази, боротьбою з корупцією та забезпеченням більшої прозорості. Територіальним громадам також рекомендується розробляти інвестиційні стратегії, просувати свій інвестиційний потенціал і налагоджувати партнерські відносини з іноземними інвесторами. За допомогою SWOT- і TOWS-аналізів, враховуючи тенденції, надану інформацію про сильні та слабкі сторони громади, її можливості та загрози, з метою залучення іноземних інвестицій у діяльність українських територіальних громад було обрано стратегію “сильні сторони-можливості”. У статті підкреслено спільні риси територіальних громад, але розробка інвестиційної стратегії для кожного регіону враховує його особливості. Таким чином, вибір стратегічної мети базується на позиції громади щодо її переваг і можливостей, наявних сильних сторін та вирішення найгостріших проблем. Таке поєднання надасть потужний поштовх для розвитку територіальних громад, яке при реалізації дасть можливість усунути як слабкі сторони, так і загрози. Загалом, у дослідженні зроблено висновок, що Україна має потенціал для залучення значних іноземних інвестицій, але це потребує узгоджених зусиль з боку уряду та територіальних громад, спрямованих на усунення загроз і капіталізацію перспективних можливостей. Стаття написана англійською мовою
Монастирський Г. Л., Волосюк М. В.
Гармонізація соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад (c. 86 - 95)
Метою статті є визначення складових інфраструктури територіальних громад, дослідження стану інфраструктури територіальних громад Миколаївського регіону в контексті стратегічного планування та надання рекомендацій щодо гармонізації соціальних та економічних складових розвитку інфраструктури територіальних громад. У статті здійснено огляд вітчизняної нормативно-правової бази щодо продовження розпочатих у 2014–2015 рр. реформ задля повоєнного відновлення України та європейської інтеграції. Розглянуто наукові підходи до визначення сутності «громадської інфраструктури», «місцевої інфраструктури» та надано характеристику їх складових. Визначено роль системи охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства та сфери культури у місцевому економічному розвитку. Досліджено територіальні громади Миколаївської області України в розрізі соціальних та економічних складових розвитку їхньої інфраструктури та його гармонізації із місцевим економічним розвитком, на основі чого з’ясовано, що лише у 23 % територіальних громад, які мають затверджену стратегію розвитку, реалізуються програми модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища. Надано рекомендації щодо узгодженості стратегічних напрямів розвитку територіальної громади та місцевих інфраструктурних підприємств. Задля залучення коштів у великі інфраструктурні проєкти рекомендовано для органів місцевого самоврядування: 1) долучатися до процесу стратегічного планування, коригуючи існуючі напрацювання на повоєнне відновлення для якісного життєзабезпечення населення; 2) забезпечити реалізацію програм модернізації та розвитку системи освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства та культурного і духовного середовища; 3) враховувати у цих програмах як «жорстку», так і «м’яку» складові інфраструктурного проєкту. Рекомендовано для інфраструктурних підприємств територіальних громад розробити власні стратегії розвитку з метою залучення додаткового фінансування на основі власних конкурентних переваг. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2023
Берко В. В., Богдан Н. М.
Вплив використання об’єктів ЮНЕСКО в туристичних цілях на соціально-економічне середовище регіону (c. 112 - 119)
У статті досліджено взаємозв’язок між об’єктами ЮНЕСКО та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів їх дислокації, а також особливості інвестування в об’єкти ЮНЕСКО; визначено аспекти позитивного та негативного впливу новітніх технологій та інновацій, що використовуються у галузі туристичного попиту на об’єктах всесвітньої культурної та природної значущості. Наведено базові принципи та механізми, за якими використання об’єктів культурної та природної спадщини в туристичних цілях має вагомий вплив на економіку регіонів їх дислокації. Визначено джерела та сфери діяльності, від яких надходить прибуток під впливом використання об’єктів ЮНЕСКО у туристичних цілях. Через взаємозв’язок усіх показників знайдено важелі найбільшого та найменшого значення з урахуванням динаміки показників залежно від об’єкта дослідження. Зазначено роль маркетингу та маркетингової стратегії у діяльності туристичних об’єктів, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО, та надано алгоритм застосування та розробки маркетингової стратегії для таких об’єктів. Розглянуто інвестиційний блок у сфері туризму щодо об’єктів ЮНЕСКО, сформульовано групи інвесторів і сфери інвестування; прораховано ефективність інвестування у найвідоміші об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості. Виявлено послідовність і галузі впливу використання новітніх технологій і розробок у туристичній сфері на об’єктах ЮНЕСКО, їх інтеграцію у процес взаємодії туристичних об’єктів включно із об’єктами Всесвітньої культурної, історичної та природної значущості з туристами, а також виокремлено позитивні та негативні елементи такої інтеграції для економіки. За результатами проведеного дослідження встановлено, що об’єкти Всесвітньої культурної, історичної та природної спадщини відіграють важливу роль у розвитку туризму і сприяють підвищенню прибутковості туристської галузі та її позитивного впливу на соціально-економічне становище регіону. Тематикою подальших розвідок у цьому напрямку визначено дослідження ефективності вже діючих систем захисту об’єктів ЮНЕСКО у розрізі із залученням результатів технологічних винаходів. Стаття написана українською мовою
Омельяненко О. М., Омельяненко В. А.
Концептуальні основи інфраструктурно-сервісної методології розвитку локальних спільнот (c. 120 - 128)
Життєздатність соціально-економічного середовища безпосередньо залежить від рівня розвитку, якості та надійності інфраструктури. У цих умовах зростає роль самоорганізації громад, що потребує, з одного боку, обґрунтованого визначення пріоритетів у соціальній сферах і розвитку інфраструктури життєдіяльності тощо (узгоджених із цілями та завданнями стратегії розвитку), а з іншого – оцінки власних і потенційно можливих джерел забезпечення реалізації цих пріоритетів, що можливо зробити через розвиток самодостатніх інноваційних спільнот. Метою дослідження є визначення змістовного наповнення інфраструктурно-сервісної методології та її потенціалу в контексті повоєнного відновлення. Інфраструктурно-сервісний підхід передбачає максимальне задоволення потреб і запитів людини, а також створення умов для роботи та життя, та орієнтований на задоволення потреб громади через залучення та утримання людського ресурсу за рахунок розвитку сервісів і розвитку інфраструктури. Інфраструктурно-сервісний підхід орієнтований на адаптацію управління розвитком інноваційних спільнот до проблем сталого розвитку як такого, що відкриває можливості для дослідження перспективних організаційно-економічних механізмів управління сервісною орієнтованістю, заснованих на оцінці впливу змін стану в результаті військових дій економічного простору та його ефектів на якість життя, життєвий простір та людський капітал. Методологія інфраструктурно-сервісного підходу ґрунтується на ідеях географії інновацій, що поєднує методи економічної географії, регіональної економіки та інноватики та досліджує просторові закономірності створення, впровадження та поширення нових ідей, технологій, продуктів, а також вплив цих процесів на регіональний (локальний) розвиток. Із цих позицій інфраструктурно-сервісний підхід є актуальним, бо спирається на потенціал територій і спрямований на більш інтенсивне використання своїх можливостей. Інфраструктурно-сервісна методологія розвитку інноваційних спільнот передбачає розуміння того, що інновації охоплюють не тільки технологічні зміни, але й зміни в організаційній, трудовій та соціальній практиці як такі, що можуть потенційно вплинути на благополуччя людського капіталу громад. Сервісне моделювання передбачає опис усіх процесів у спільнотах різної типології, щоб врахувати ці процеси під час проєктування. Інфраструктурно-сервісне проєктування є процесом організації простору таким чином, щоб у ньому максимально безперешкодно та ефективно відбувалася взаємодія економічних агентів у межах інноваційних спільнот. В такому контексті проєкту сервісні інновації буде розглянуто на локальному рівні як інтеграційну сукупність базових факторів рівня життя, соціально-економічних умов, характеристик інноваційних господарюючих суб'єктів, інноваційної інфраструктури, кластерних і мережевих зв'язків. Автори вважають, що для розвитку інфраструктури на рівні необхідно максимально використовувати наявний потенціал громади, що найбільш ефективно можливе через розвиток інноваційних спільнот. У межах практичного втілення інфраструктурно-сервісної методології розвитку інноваційних спільнот доцільно розглянуто гіпотезу про те, що розвиток на регіональному рівні варто здійснювати через поєднання стратегій smart-спеціалізації і завдань сталого розвитку. Стаття написана українською мовою
Семигуліна І. Б., Ярошенко І. В., Полякова О. Ю., Іванова О. Ю.
Класифікація територіальних громад в Україні як інструментарій результативного публічного управління просторовим розвитком (c. 129 - 140)
У статті обґрунтовано доцільність введення розширеної і багаторівневої класифікації територіальних громад в Україні на основі використання різних класифікаційних ознак і особливостей, а також розробки відповідного інструментарію (методичного підходу) до формування узагальненої класифікації. На основі узагальнення сучасних підходів до існуючих різновидів територій шляхом аналізу окремих напрямів їх функціонування та життєзабезпечення розроблено інструментарій до формування узагальненої класифікації територіальних громад в Україні на засадах поєднання широкого кола особливостей, що дозволить в подальшому сформувати універсальні рекомендації до визначення моделей і напрямів просторового розвитку громад та розробити адресні інструменти їх розвитку та підтримки залежно від специфіки й особливостей. Особливістю розробленої класифікації територіальних громад України є виділення трьох основних блоків класифікаційних ознак: блок ресурсних умов просторового розвитку, призначенням якого є виявлення тих ресурсів усіляких видів, які є у громади для забезпечення її розвитку; блок досягнення спроможності розвитку, що призначений для оцінки ефективності використання ресурсів та обґрунтування доцільності спеціальної державної підтримки розвитку громади; блок проблемно-орієнтованого розвитку, який визначає головні проблеми громади, що наявні або можуть стати актуальними протягом періоду реалізації стратегії розвитку громади. Результатом практичного використання запропонованого інструментарію до класифікації територіальних громад має стати створення умов для кожної з них щодо визначення рівня спроможності до саморозвитку, формування пріоритетів розвитку, використання напрямів і можливостей державної підтримки в процесі розробки моделі, стратегії та планів її реалізації, застосовування програмно-проєктного підходу до просторового розвитку територіальних громад в Україні залежно від наявних, актуальних потреб і майбутніх перспектив розвитку країни та її територій, в тому числі в період повоєнного відновлення і відбудови. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2023
Омельяненко В. А., Омельяненко О. М.
Огляд потенціалу використання теорій інноваційних спільнот для розвитку територіальних громад (c. 134 - 141)
Сучасне соціально-економічне середовище є складним поєднанням технологій, ідеї і співпраці. Нові горизонти та можливості відкриваються завдяки неймовірному потоку інновацій, які народжуються завдяки об’єднанню різних джерел в інноваційних спільнотах. Ці спільноти виявляються особливо цінними для розвитку громад, оскільки вони сприяють вирішенню складних проблем, створенню нових можливостей та підтримці зростанню. Інноваційні спільноти для громади – це платформи, де різні індивіди, підприємці, фахівці, вчені, активісти та інші зацікавлені особи об’єднують свої знання, досвід і ресурси, щоб спільно знайти рішення актуальних викликів і здійснити позитивний вплив на своє оточення. Ці спільноти можуть мати широкий спектр напрямків діяльності, таких як технологічний розвиток, соціальні ініціативи, екологічний захист, освіта та культура. У світлі вищезазначеного інноваційні спільноти для громади виявляються надзвичайно важливим інструментом для створення позитивного впливу на суспільство. Водночас потенціал інноваційних спільнот залишається недостатньо вивченим і розкритим з позицій розвитку територіальних громад. Метою дослідження є огляд основних теорій інноваційних спільнот і визначення їх потенціалу для розвитку територіальних громад. У дослідженні проаналізовано основні теорії інноваційних спільнот, які досліджують процеси співпраці та інноваційного розвитку. Перелічені теорії допомагають розуміти різні аспекти інноваційних спільнот і мереж, динаміку їх розвитку та фактори, що впливають на їх ефективність. Кожна з цих теорій має свої особливості і може бути використана для аналізу та розвитку інноваційних процесів у різних контекстах. Визначено, що інноваційні спільноти можуть мати різноманітні ефекти, які сприяють інноваційному розвитку та досягненню цілей спільноти. Визначено, що теорії інноваційних спільнот мають важливе значення для розуміння, опису та практичного застосування процесів, що відбуваються в інноваційних спільнотах. Вони надають фреймворк для аналізу та управління динамікою таких спільнот, допомагаючи зрозуміти, як вони формуються, функціонують і впливають на розвиток громад. Загалом теорії інноваційних спільнот відіграють важливу роль у розумінні та сприянні розвитку інноваційних процесів і спільнот, оскільки вони надають аналітичний фреймворк, що допомагає краще зрозуміти складні взаємозв’язки та динаміку в інноваційних спільнотах, що, своєю чергою, сприяє створенню більш стійких та успішних інноваційних екосистем. Стаття написана українською мовою
Перепелюкова О. В.
Особливості розвитку регіональних економічних систем на засадах цифровізації в умовах повоєнного відновлення (c. 142 - 148)
Дослідження розвитку цифровізації регіональних економічних систем в умовах воєнної агресії та повоєнного відновлення територій на сьогодні для держави є актуальним і важливим завданням. Європейський вектор розвитку цифрових технологій, який Україна обрала та реалізує, незважаючи на складнощі, дозволив значно удосконалити процеси розвитку цифрового сектора в країні. Було проведено дослідження стану цифрової трансформації регіонів Україні в довоєнний період за показником індексу цифрової трансформації, що дало змогу виокремити регіони лідери й аутсайдери в питаннях розвитку цифрового контенту та визначити сильні та слабкі сторони по кожному регіону в рамках розрахунку відповідних субіндексів. Насамперед, такі нововведення цифрових технологій стосуються державного сектора, який на основі розробки програмних продуктів (таких як Дія) дозволив суспільству значно поліпшити та прискорити процеси отримання певного переліку державних послуг у режимі онлайн. Розробка програмного продукту Громада 4.0. для органів місцевого самоврядування дозволила впровадити нові цифрові технологій в них для забезпечення рівного доступу населення до необхідних державних послуг. Основним напрямом цієї програми є цифрові рішення для покращення муніципального управління, підвищення кібербезпеки даних. Розвиток програми «EU4Digital: підтримка цифрової економіки та суспільства у Східному партнерстві» дозволив покращення життя населення за рахунок стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць, підтримку малого та середнього бізнесу за рахунок використання переваг Єдиного цифрового ринку ЄС для України. Дослідження розвитку цифровізації регіональних економічних систем дозволило виокремити чотири напрями перешкод (інституційні, інфраструктурні, екосистемні та електронний уряд), які стримують цей розвиток. Було запропоновано шість напрямів розвитку регіональних економічних систем на засадах цифровізації, які дозволять збільшити доступ до державних послуг більшої кількості верств населення, що дасть змогу спростити процедуру отримання таких послуг і знизити рівень бюрократії у країні. Стаття написана українською мовою
Третяк В. П., Кулик Д. Є.
Розвиток підходів до визначення впливу стейкхолдерів на реалізацію проєктів регіонального розвитку (c. 149 - 156)
У статті розглянуто питання сутності категорії «стейкхолдер» і розвиток підходів до визначення впливу стейкхолдерів на реалізацію проєктів регіонального розвитку. Проаналізовано процес організації регіонального розвитку із залученням стейкхолдерів, розвиток тлумачення категорії «стейкхолдер» та їхньої ролі, а також підходи до визначення ступеня їхнього впливу на реалізацію проєктів регіонального розвитку. Визначено, що проєкти регіонального розвитку мають окремі характеристики, які змінюються залежно від їх спрямування, напрямку, терміну реалізації та рівня, і покликані вирішувати низку питань стосовно розвитку окремої території. Визначено, що стейкхолдери є динамічною категорією і відповідно до їхньої ролі у процесі реалізації проєктів регіонального розвитку можуть змінюватися з часом або залежно від різних факторів. Відповідно до ролі й інтересів стейкхолдерів у процесах формування, планування і реалізації проєктів розвитку їх було розділено на окремі групи, а саме: локальна, економічна, соціальна, екологічна та міжнародна групи. Кожна окрема група стейкхолдерів регіонального розвитку виконує певну унікальну функцію у процесі реалізації проєктів регіонального розвитку, яка спрямована на їхнє виконання та досягнення поставленої мети, а також реалізацію власних інтересів стейкхолдерів. Ураховуючи специфіку різних груп стейкхолдерів, було побудовано схему ролей конкретних груп стейкхолдерів у контексті регіонального розвитку, що в майбутньому дає можливість забезпечити більш відкритий та комплексний підхід до планування та реалізації проєктів регіонального розвитку. Вплив стейкхолдерів на процес реалізації проєкту регіонального розвитку постійно змінюється і вимірюється трьома основними атрибутами, а саме: влада, інтерес і динаміка. Роль стейкхолдерів у процесі регіонального розвитку полягає в тому, щоб забезпечити більш широкий і різноманітний підхід до планування та реалізації проєктів регіонального розвитку. Це є важливим аспектом, оскільки врахування різних голосів, пропозицій та потреб зацікавлених сторін сприяє успішному досягненню поставленої мети. Таким чином, це дозволить адаптувати весь процес реалізації проєктів регіонального розвитку відповідно до нових обставин і викликів, що сприятиме досягненню поставленої мети. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №4-2023
Дуб А. Р.
Економіка територіальних громад: тенденції в умовах війни та стратегування повоєнного відновлення (c. 105 - 111)
Розвиток економіки територіальних громад значною мірою залежить від наявності суб’єктів підприємництва в їхніх межах та спроможності органів місцевого самоврядування сформувати середовище, сприятливе для розвитку і функціонування бізнесу в громаді. Війна загострила виклики, пов’язані з функціонуванням суб’єктів підприємництва, а отже, розвитку економіки територіальних громад. Органи місцевого самоврядування володіють чималим набором інструментів місцевого економічного розвитку для реагування на ці виклики. Проте відкритим залишаються питання: як і які інструменти місцевого економічного розвитку використовують ОМС для стимулювання розвитку місцевої економіки? Метою дослідження є виявлення перепон функціонування бізнесу після початку повномасштабної збройної агресії росії проти України й аналіз інструментів місцевого економічного розвитку, які органи місцевого самоврядування можуть використати в стратегічному плануванні післявоєнного відновлення та розвитку економіки територіальних громад.Під час дослідження виявлено, що в перші місяці повномасштабної збройної агресії росії проти України відбулося падіння підприємницької активності. Проте відносна стабілізація лінії фронту, перемоги ЗСУ та заходи податкового регулювання, скеровані на пом’якшення податкового тиску на бізнес в умовах війни, забезпечили поступове відновлення підприємницької діяльності. Водночас при цьому відбувся територіальний перерозподіл суб’єктів підприємництва на користь більш безпечних західних регіонів країни. Розкрито й охарактеризовано виклики розвитку місцевої економіки в територіальних громадах, які пов’язані з веденням підприємницької діяльності суб’єктами господарювання (нестача кваліфікованого трудового потенціалу, низька підприємницька активність серед місцевих мешканців, втрата логістичних ланцюгів, декларативний характер підтримки бізнесу органами місцевого самоврядування).Висвітлено і наведено класифікацію інструментівмісцевого економічного розвитку, які можуть використовувати органи місцевого самоврядування для підвищення конкурентоспроможності економіки територіальних громад. Проаналізовано і критично оцінено інструменти місцевого економічного розвитку, використання яких декларують органи місцевого самоврядування в стратегічних документах розвитку територіальних громад. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №2-2024
Сторонянська І. З., Дуб А. Р.
Розбалансованість документів стратегічного та просторового планування розвитку та напрями їх узгодження (c. 116 - 122)
Сучасні виклики, спричинені повномасштабною збройною агресією рф проти України та отриманням Україною статусу кандидата на членство в ЄС, вимагають розробки / перегляду й узгодження документів, які регламентують і регулюють стратегічне та просторове планування в державі на усіх рівнях. Особливо гостро питання формування документів стратегічного та просторового планування стоїть перед органами місцевого самоврядування територіальних громад. З одного боку, через недостатню кількість в умовах війни фахівців зі стратегічного та просторового планування та високу вартість розробки таких документів, а з другого – через вертикальну та горизонтальну розбалансованості (неузгодженості) документів стратегічного та просторового планування. Метою дослідження є визначення напрямів узгодження документів стратегічного та просторового планування для розвитку територіальних громад на основі виявлення прогалин і недоліків у системі стратегічного та просторового планування в Україні. Дослідження концентрується на теоретичному та прикладному аспектах розгляду проблеми узгодження стратегічного та просторового планування в Україні. Теоретична складова концентрується навколо підходу до стратегічного та просторового планування. Зокрема, охарактеризовано та критично оцінено підхід «зверху – вниз» до стратегічного та просторового планування в Україні. Зазначено, що в умовах війни та післявоєнного відновлення він є цілком виправданим для запобігання посиленню диференціації в розвитку територіальних громад різних регіонів країни та негативному впливу на них збройної агресії рф. Прикладні аспекти дослідження пов’язані з виявленням прогалин у системах стратегічного та просторового планування в Україні. Зокрема, особливу увагу приділено вертикальному та горизонтальному узгодженню двох ключових документів, які повинні розробити органи місцевого самоврядування територіальних громад, – стратегії розвитку територіальної громади (документ стратегічного планування) та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади (документ просторового планування). За результатами проведеного дослідження запропоновано зміни до законодавства, пов’язані із вертикальним і горизонтальним узгодженням документів стратегічного та просторового планування задля збереження цілісної державної регіональної політики в Україні з одночасним відкриттям можливостей для органів місцевого самоврядування для формування дієвих, а не формальних документів стратегічного та просторового розвитку територіальних громад. Стаття написана українською мовою
ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІКИ №3-2024
Васильєв О. В., Гур’єв В. О.
Теоретичні засади державної регіональної політики в умовах реалізації антикризового управління (c. 135 - 141)
У статті розглянуто нагальні проблеми сталого розвитку України, що зосереджені на економічному зростанні, підвищенні добробуту населення та збереженні цілісності держави в складних умовах безпеки. У дослідженні обґрунтовано необхідність перегляду та оновлення регіональної політики з огляду на сучасні виклики та завдання післявоєнного розвитку, а також враховуючи досвід інших країн. Підкреслюється важливість забезпечення сталого розвитку в усіх регіонах як ключового шляху до загального сталого розвитку країни. У дослідженні наведено аналіз основних факторів, що впливають на регіональний розвиток, наголошено на необхідності врахування фіскального та регуляторного потенціалу митної системи, що особливо важливо для регіонів з пунктами пропуску через кордон. Виявлено, що державна регіональна політика набуває нового значення з огляду на необхідність регулювання та підтримки регіонального розвитку законодавчими, фінансовими, плановими, інвестиційними й інфраструктурними заходами. Дослідження виявило значний інтерес до розвитку та вдосконалення організаційної складової управління регіональним розвитком. Однак це також підкреслює відсутність комплексних наукових досліджень, які б відповідали новим викликам сьогодення. Проте розвиток цифрових технологій та їх впровадження в державне управління відкриває нові можливості для автоматизації процесів регіонального розвитку. У статті окреслено основні напрями державного впливу на розвиток регіонів, зокрема, законодавче регулювання, фінансове забезпечення, планування та координація заходів, інвестиційна політика, розвиток інфраструктури, освіти і науки, оптимізація соціальної політики, екологічні заходи, розвиток промисловості, інформаційний потенціал та міжнародне співробітництво. Підкреслено важливість міжбюджетних трансфертів і податків як ключових інструментів підтримки регіонів у контексті антикризового управління, що сприяє стабілізації та розвитку регіонів, які постраждали від кризи. Таким чином, у статті запропоновано комплексний підхід до забезпечення збалансованого регіонального розвитку, який враховує сучасні виклики та сприяє загальному економічному відродженню країни. Стаття написана українською мовою
Ярошенко І. В., Семигуліна І. Б.
Чинники впливу на соціально-економічний розвиток регіонів (територій) України в умовах загроз і подолання наслідків військової агресії (c. 142 - 148)
Європейський вибір розвитку України має безпосередній вплив на формування її регіональної політики, що ґрунтується на впровадженні демократичних принципів, позитивного досвіду країн ЄС, взаємного зближення законодавчих положень, сприяє швидкій адаптації регіонів країни до європейських правил при інтеграції у Європейський Союз. Розуміння впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на соціально-економічний розвиток регіонів (територій, громад, міст тощо) безпосередньо впливає на ефективність функціонування всієї системи публічного управління всіх рівнів, організацію та взаємодію територіальних органів влади, бізнес-середовища, громадськості для створення безпекового життєвого простору, спроможності виконувати покладені повноваження і обов’язки, забезпечувати високий рівень якості життя громадян, сталий розвиток країни та її території тощо. Актуальним у сучасних умовах є пошук ефективних теоретико-методичних підходів і рекомендацій стосовно аналізу, визначення та узагальнення різносторонніх чинників впливу на регіональний розвиток з метою подальшого їх використання в системі публічного управління різних рівнів, зокрема в умовах подолання наслідків військової агресії у повоєнний період в Україні. Завдання статті направлені на проведення аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на соціально-економічний розвиток регіонів України; узагальнення і групування таких чинників, враховуючи їх значення, безпосередній позитивний і негативний вплив на функціонування будь-якої території, забезпечення безпечного середовища життєдіяльності тощо. Використаний приклад Харківського регіону, який, внаслідок прикордонного розташування з рф, постійно залишається в зоні негативного впливу від близькості до території ведення військових дій і їх наслідків, підтверджує актуальність дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на соціально-економічний регіональний розвиток з позиції урахування індивідуальних територіальних особливостей, що робить доцільним використання отриманих результатів у процесі подальших напрацювань науково-практичних матеріалів стосовно питань відбудови країни та її регіонів. Стаття написана українською мовою
|
УКР
ENG