Інституціалізація самозберігальної поведінки: теоретико-методологічний підхід
Оганезова Г. В.

Оганезова Г. В. Інституціалізація самозберігальної поведінки: теоретико-методологічний підхід. Проблеми економіки. 2020. №2. C. 397–406.
https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-2-397-406

Розділ: Соціальна економіка, політика та демографія

УДК 334.02:314.14:316.4.066

Анотація:
Актуальність теми обумовлена відсутністю в економічних дослідженнях конкретних алгоритмів активізації самозберігальної поведінки, що визначає здоров'я населення, отже, і людський капітал. Вирішення цієї проблеми автором бачиться в інституціоналізації самозберігальної поведінки. В роботі розроблено методологічний підхід формування інституту самозберігальної поведінки, який включає теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення здоров'я і самозберігальної поведінки, практичний аналіз і діагностування самозберігальної поведінки населення країни, обґрунтування необхідності та розробку механізмів інституціоналізації самозберігальної поведінки. Методологія інституціоналізації самозберігальної поведінки базується на інституціональному підході і теорії факторів ризику здоров'я. Самозберігальна поведінка представлена як зобов'язання індивіда по збереженню свого здоров'я, які виражаються в діях, спрямованих на соціально-економічний добробут, що дозволяють вести здоровий спосіб життя, забезпечують екологічні параметри повсякденного життя, характеризують участь у медичних заходах. Проведений аналіз самозберігальної поведінки з позиції теорії факторів ризику здоров'я в Україні показав, що в країні сформована інституційна пастка – інститут здоров’ярувнівної поведінки. Для її трансформації запропоновано механізм інституціоналізації самозберігальної поведінки, який складається з нормативно-правового, організаційно-економічного, інформаційного інструментів; вони координують дії економічних суб'єктів при взаємодії таким чином, щоб нівелювати негативний вплив факторів ризику здоров'я, і посилюють позитивний вплив, що сприяє підвищенню особистої відповідальності за здоров'я.

Ключові слова: самозберігальна поведінка, здоров'я, інституційний підхід, інститут, методологічний підхід.

Рис.: 2. Табл.: 2. Бібл.: 32.

Оганезова Ганна Вікторівна – кандидат економічних наук, доцент, доцент, кафедра менеджменту та економіки в сімейній медицині, Харківська медична академія післядипломної освіти (вул.Корчагінців, 58, Харків, 61000, Україна)
Email: av.oganezova@gmail.com

Список використаних у статті джерел

Слабкий Г. Профілактика – не тільки здоровий спосіб життя. Ваше здоров’я. 2017. URL: http://www.vz.kiev.ua/ru/profilaktyka-ne-tilky-zdorovyj-sposib-zhyttya
Короленко А. В. Модели самосохранительного поведения населения: подходы к изучению и опыт построения. Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. 2018. Т. 11. № 3. С. 248–263.
Спивак М. В. Державна політика здоров’язбереження: світовий досвід і Україна : монографія. Київ : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України ; Логос, 2016. 536 с.
Grossman M. The Relationship Between Schooling and Health. Eastern Economic Journal. 2008. Vol. 34. P. 281–292.
Камінська Т. М. Економічні інтереси суб’єктів охорони здоров’я. Вісник НЮА ім. Ярослава Мудрого. 2010. № 3. С. 54–63.
Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу : монографія / за ред. Е. М. Лібанової. Київ : ІДСД ім. М. В. Птухи НАН України, 2012. 404 с.
Левчук Н. М. Асоціальні явища в Україні у демографічному вимірі : монографія. Київ : ІДСД ім. М. В. Птухи НАН України, 2011. 492 с.
Шушпанов Д. Г. Соціально-економічні детермінанти нерівності у здоров’ї населення : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.00.07. Київ, 2019. 43 с.
Борисов В. А. Демография. М. : NOTABENE, 2001. 272 с.
Назарова И. Б. Здоровье занятого населения. М. : МАКСПресс, 2007. 526 с.
Скоробогатов А. С. Зависимость между человеческим капиталом и самосохранительным поведением. Terra Economicus. 2010. Т. 8. № 4. С. 20–36.
Дитон А. Великий побег: Здоровье, богатство и истоки неравенства. М. : Изд-во Ин-та Гайдара ; Фонд «Либеральная Миссия», 2016. 368 с.
Мосейко Е. Е. Институциональный подход к накоплению капитала здоровья. Вестник СГСЭУ. 2013. № 3 (47). С. 21–25. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/institutsionalnyy-podhod-k-nakopleniyu-kapitala-zdorovya
Розмаинский И. В., Татаркин А. С. Неверие в будущее и «негативные инвестиции» в капитал здоровья в современной России. Вопросы экономики. 2018. № 1. С. 128–150. URL: https://www.institutiones.com/general/3110-neverie-v-buduschee-i-negativnye-investicii-v-kapital-zdorovya.html
Грішнова О. А., Міщук Г. Ю., Олійник О. О. Соціальна відповідальність у трудових відносинах: теорія, практика, регулювання ризиків. Рівне : НУВГП, 2014. 216 с.
Колот А. Соціальна відповідальність людини як чинник стійкої соціальної динаміки: теоретичні засади. Україна: аспекти праці. 2011. № 3. С. 3–9.
Oganezova A. The health behavior in the context of innovative development. Innovative Economics and Management. 2018. No. 2. С. 17–23.
Смоляр В. І. Стан фактичного харчування населення незалежної України. Проблеми харчування. 2012. № 1–2. С. 5–9.
Шликова В. О., Леванда О. М. Доходи, умови харчування й тривалість життя населення: порівняльний аналіз України та країн ЄС. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 1 (32). С. 140–152.
Зоріна О. В., Протас С. В. Гігієнічна оцінка якості водопровідних питних вод за санітарно-хімічними показниками та удосконалення науково-методологічних підходів до їх оцінки з урахуванням вимог європейського законодавства. Scientific Journal «ScienceRise: Biological Science». 2018. No. 4 (13). С. 4–11.
Бєлєнок О.А., Мацко-Демиденко І.В. Рекреаційна поведінка громадян України в контексті здоров’язбереження. Український соціум. 2017. № 1 (60). С. 31–48.
Балакірєва О. М., Бондар Т. В., Павлова Д. М. Динаміка поширення куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед молоді, яка навчається. Український соціум. 2016. № 4 (59). С. 21–41.
Рущенко І. П., Сердюк О. О. Моніторинг адиктивної поведінки харківської молоді: концептуалізація даних емпіричних спостережень. Український соціум. 2016. № 4 (59). С. 42–56.
Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2017 рік. Київ : МВЦ «Медінформ», 2018. 458 с.
Черенько Л. М. Житлові умови населення України та вибір пріоритетних напрямів житлової політики. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 1 (32). С. 126–139.
Тищенко О. П. Європейський підхід до розвитку житлового господарства: орієнтири для України. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 3 (165). С. 301–309.
Нагорна А. М. Медико-соціальні та демографічні детермінанти формування трудового потенціалу в Україні. Український журнал з проблем медицини праці. 2018. № 2 (55). С. 3–19.
Условия труда «гробят» здоровье сотрудников. URL: https://grc.ua/article/13246
Oganezova A. Employers' responsibility for maintaining the health of the employees in Ukraine: the results of empirical research. Revista ESPACIOS. 2020. Vol. 41 (15). 2020. P. 29.
Харламов П. Ціна здоров'я: що відбувається з індивідуальним медичним страхуванням в Україні. 2019. URL: https://mind.ua/publications/20192337-cina-zdorovya-shcho-vidbuvaetsya-z-individualnim-medichnim-strahuvannyam-v-ukrayini
Індекс здоров’я. Україна. Київ, 2016. 52 с.
Логинова Л. В. Механизм институционализации интересов: сущность и роль в модернизации общества. Философия и общество. 2008. № 4 (52). С. 148–157. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/mehanizm-institutsionalizatsii-interesov-suschnost-i-rol-v-modernizatsii-obschestva